Символіка Висоцька  Історія бібліотеки  Природа  Висоцьк - із глибин віків до сьогодення  Установи Висоцька  Духовність. Освіта. Культура  Тисячолітній висоцьк  Особистості краю 
Пункт доступу громадян до офіційної інформації


установи Висоцька

Висоцька сільська рада

Висоцьк протягом свого розвитку перебував у складі багатьох держав. Початки самоорганізації місцевих жителів дослідити важко. Вони губляться в глибині віків. Ще з часів Київської Русі існувала тут громада, можливо, під назвою «мир». Бо і сьогодні в місцевій говірці зустрічається це слово зі значенням «громада» («Хай мир скаже, хто я», -говорять старші височани).

Висоцька громада мала власні органи самоврядування - громадський сход, виборну старшину і старосту. У повсякденному житті громада спиралася на звичаєве право з його традиційними формами судочинства та традиційну мораль з її опорою на звичаї предків.

Громадянський сход збирався біля церкви або у спеціально найманій хаті. Брати участь у ньому мали право голови дворів. Молоді і жінкам не дозволялося бути присутніми. Обирали громадське управління, старосту, уповноважених представників делегацій, вирішували справи громади, її стосунків із землевласниками, іншими громадами, розглядали земельні конфлікти, приймали нових членів, засуджували порушення місцевих звичаїв, запрошували священика на парафію. Староста обирався для представництва і захисту громади у стосунках із владою. У 1892 році сільським старостою був Прокіп Дворецький, церковним - Федір Гром.

У Висоцьку, крім українців, віками проживали поляки, євреї та німецькі колоністи. Вперше у документах єврейська громада згадується у 1774 році. За півтора століття вона виросла майже до 2,7 тис. чоловік. З розповідей старожилів, у 1940-х роках головою громади був Кафтан Сендер.

Польське населення Висоцька з 1924 року складали осадники, відставні військові, розселені по хуторах, в основному на Хиліні, та працівники державних установ. Головою польської громади був Олександр Литвин, що проживав у Хиліні (Литвинув сад). З приходом радянської влади у 1939 році майже все польське населення покинуло Висоцьк. Хто не виїхав, то в 1943 році був знищений «бульбашами» (43 родини).

Ще за часів володіння Висоцьком Вацлавом Борейком у 1805 році була заснована колонія німців під назвою Софіївка на лівому березі р.Горинь на східній окраїні Висоцька. Німецькі колоністи займалися землеробством та скотарством. Колонія проіснувала аж до 1939 року, коли організовано виїхала до Німеччини.

З письмових джерел музею села відомо, що головою громади (сількому, а потім сільради) у 1920 році був Фридрих Юліус Риль, 1887 р.н. Проживало у колонії тоді 43 родини: 212 чол., в тому числі дітей до 8 років - 40 чол., від 8 до 16 років - 75 чол., від 16 років і старших - 97 чол. Мали у користуванні під садибами ЗО десятин, пасовищ -100 десятин, ріллі - 70 десятин, сіножаті 300 десятин.

У Сповідній книзі Свято-Успенської церкви за 1850 рік зазначено, що старостою Висоцька був Лаврентій Тихонович "Лригон, 43 років, селянин, одружений. Мав сім'ю із 6 чоловік: дружина Олена Данилівна, 36 років від народження, діти - 20-річна Василина, 13-річна Олександра, 8-річна Марина і 1-річний Федір. Проживав на вул.Містечковій.

На прохання громади з Удрицька був переведений у 1861 році настоятелем Православної церкви у Висоцьку Антонович Стефан Самуїлович (1833-1892 pp.).

Місцева громада опікувалася також і утриманням церкви та школи. Зокрема на її кошти була споруджена в 1877 році у Висоцьку друга православна церква, Свято-Успенська.

Громадський сход через церковнопарафіяльну раду домігся коштів у сумі 500 рублів на влаштування іконостаса в Свято-Успенській церкві, їх виділив Волинський генерал-губернатор у грудні 1889 року (лист губернського церковно-будівельного управління № 329 від 02.12.1889 р. м.Житомир).

Основним питанням, яке постійно турбувало височан, була, звичайно, земля-годувальниця. Крім приватної, була і общинна земля, якою користувалася вся висоцька громада, так звані сервітути. Саме вони особливо контролювалися громадським правлінням і місцевою старшиною.

Неодноразово общинною землею хотіли заволодіти місцеві власники Висоцька, а пізніше і Польська держава. Громада вдавалася до досить рішучих дій на захист своїх земель. Про це свідчить заворушення 1909-1910 pp. у Висоцьку і Річиці (тепер Вербівка). Внаслідок цього сервітутні права були збережені. Активними учасниками тих подій були Олімпій Щур, Кіндрат Скуйбіда, Мартин Рожко.

Органи місцевого самоврядування Висоцька проявили себе і в революційних подіях 1917-1920 pp. Було розподілено поміщицькі землі, худобу, майно, хліб між селянами-бідня-ками.

Члени Висоцького ревкому у 1917-1918 pp.:

Нагорний Андрій Сидорович, Черкас Трохим Матвійович, Боровик Максим, 1889 р.н., Кухар Павло Якович, Циганенко Григорій, Рожко Роман.

Волосний ревком (червень 1920 р.) був у такому складі:

голова - Рожко Тимофій,
секретар - Козловський Іван.
Члени: Войнарович Мойсей, Хомич Йосип,
Лукашевич Назар, Лопата Нісон.

Волосним військовим комісаром був Мосієвич, волосним комдезертиром (займався дезертирами) у вересні 1920 р. -Рожко Артем Дмитрович.

Висоцький сільревком у червні 1920 р. мав такий склад:

голова - Рожко Іван,
заступник голови - Опанасик Роман,
секретар - Віннік Йосип.
До Висоцького комнезаму (серпень 1920 р.) увійшли:
голова - Макаревич Роман Іванович,
секретар - Литвин Олександр,
член - Півовоз Юсель.

Сільревком колони Софіївка мав такий склад:

голова - Филь Фридрих,
заступник - Барц Ернст,
секретар - Вонж Йоган Корнійович, 1882 р.н.
Староста Висоцька - Юхим Васильович Щур (січень 1920р.)

20.07.1920 р. на сході селян м.Висоцьк було присутніх 250 чол. Розглядалася скарга Бориса Гловацького на Якова Михайловича Рожка про захоплення землі в урочищі Пацень.

У 1927-1928 pp. місцева громада змушена була обирати делегацію до Президента Польщі, щоб захистити сервітутні права. Від Висоцька обрали делегатами і їздили до Варшави Мосійчук Йосип Павлович, Садовник Андрій, Малько Микита Степанович і Малько Самуїл Микитович. Але вони не потрапили на прийом. У 1929 р. сервітути ліквідували зовсім.

1939 року, ще до приходу Червоної Армії, у Висоцьку громада створила революційний комітет та загін для оборони. Очолювали їх Малько Самуїл Микитович, Черкас Іван Денисович та інші. Проведено було конфіскацію поміщицьких земель, передачу майна, збережено порядок.

Із 01.11.1939 року ці органи були перетворені у сільську раду. Головою обрали Макаревича Романа Івановича, який працював до 1940 року.

З 20.12.1940 р. по 17.07.1941 р. головою був Дворецький Сільвестр Пилипович.

24.03.1940 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. Депутатом стала Хомич Килина Панасівна, уродженка с.Пузня, тепер с.Партизанське. Депутатом Ровенської обласної ради обрали Сидорчук Устину Тихонівну, 1896 р.н. Малько Євгенію Терентіївну обрано депутатом Висоцької райради.

На землях німецьких колоністів у лютому 1940 р. було створено сільськогосподарську артіль. Збудовано нову школу. Першим головою артілі став Малько Лука Степанович.

Після визволення Висоцька від німецьких окупантів у січні 1944 р. головою Висоцької ради став Макаревич Іван Романович. У березні 1944 р. його замінив Сокол Федір Федорович. Він працював по листопад 1945 р. Потім був обраний знову і працював до липня 1947 р.

Із серпня 1947 р. по лютий 1952р. головою ради був Щур Тит Юхимович. Секретарем - Сокол Ігнат Якович, який працював до березня 1961 р. У цей час були відбудовані школа, лікарня. Відбулося об'єднання Висоцького і Річиць-кого колгоспів.

Із травня 1952 р. по березень 1953 р. головою сільради працював Нестерчук Григорій Петрович.

Із березня 1953 р. по березень 1959 р. сільську громаду очолював Малько Лука Степанович (1899 р.н.). За цей час збудовано Будинок культури на 400 місць, сільмаг.

У березні 1959 р. головою Висоцької сільради став Маєвський Григорій Андрійович (1904 р.н.). Працював він до травня 1965 р. За його керівництва було покладено бруківку на вулиці Шевченка та благоустроєно центральну частину села. У березні 1961 р. секретарем ради обрали Сидорчука Гаврила Никифоровича (1925 р.н.), який працював на цій посаді до квітня 1963 р. У цьому ж році секретарями працювали Скрипникова Ганна Єгорівна, 1914 р.н. та Макаревич Сергій Іванович, 1928 р.н.

У серпні 1963 року секретарем ради було обрано Малько Олену Микитівну (1917-1997). На цій посаді вона працювала до осені 1982р.

У травні 1965 р. височани обрали головою ради Сидорчука Гаврила Никифоровича. За його керівництва було збудовано водогін на вул. Містечковій, Хмельницького та Підвисоцькій, універмаг і магазин на вул. Чорновірській та інше. Замінив його на цій посаді у січні 1973 р. Вигорський Микола Михайлович (1925-1997). Завдяки його праці було розпочато будівництво типової дільничної лікарні, покладено бруківку на вул. Містечковій, збудовано типову школу-десятирічку.

У червні 1982 р. головою Висоцької сільради був обраний Яцута Григорій Васильович, 1955 р.н., а в грудні 1982р. секретарем обрано Гловацьку Раїсу Іларіонівну, які й донині служать висоцькій громаді. А сільський голова за заслуги перед народом України нагороджений Грамотою Верховної Ради України в 2004 році.

За більш як 20 років Висоцьк перетворився в сучасний населений пункт із усіма соціальне необхідними закладами. Завершено будівництво дільничної лікарні у 1983 р. Біля неї створено дендропарк площею 4,5 га. У 1984 р. зведено адмінприміщення Висоцького лісництва. Збудовано клуб та магазин у с. Вербівка. Капітально відремонтовано приміщення музичної школи, реконструйовано будівлю колишнього дитячого відділення лікарні і розміщено там сільську публічну та дитячу бібліотеки. Населення Висоцька на січень 1985 р. становило 2662 чол. Збудовано ритуальний майданчик та огорожу на кладовищі. Посаджено 1,0 га соснового лісу на місці розстрілу євреїв-височан. Проведено капітальний ремонт сільської лазні, благоустрій центральної частини Висоцька (площа, алея, парк, давньоруське городище). Покладено бруківку на вул. Старорічицькій у с. Вербівка. Відкрито Музей історії села. Заасфальтовано автодорогу від траси до Висоцька (з насипанням і скріпленням греблі від вул. Чорновірської до вул. Б.Хмельницького). Реконструйовано та благоустроєно братську могилу (заміна огорожі, покриття тротуарною плиткою, встановлення додаткових гранітних плит із прізвищами загиблих). Встановлено пам'ятний знак та огорожу на місці розстрілу євреїв в урочищі Борок. Збудовано дитячий садок на 140 місць та двоповерхову адмінбудівлю сільської ради (площа 720 кв.м.). Проведено капітальний ремонт у Будинку культури та придбано стільців 400 шт. Асфальтовано вул. Хмельницького та центральну площу села. Проведено капітальний ремонт котельні школи с.Висоцьк, освітлення вулиць. Збудовано два будинки для лікарів, 4-квартирний будинок для вчителів с. Висоцьк. Покладено асфальт (ще 4 км) на вул.Підвисоцькій, Шевченка, Малька, Містечковій. Збудовано РММ, санітарно-побутовий комплекс та адмінприміщення КСП «Висоцький», а також сауну в лісгоспі та 2-квартирний будинок у Висоцьку і 4-квартирний у с.Вербівка. Став до ладу 1км нового водогону. Надано допомогу у будівництві 105 житлових будинків для мешканців с.Висоцьк і с. Вербівка. Проведена організаційна робота та забезпечення земельними ділянками жителів для ведення особистого селянського господарства.

Вулиці:
Містечкова - 7,
Поштова, Малька - З,
Комунальна - 8,
Ватутіна - 4,
Шевченка, Задвірська -11,
Піонерська - 2,
Набережна - 8,
Підвисоцька- 15,
Чорновірська - 6,
Білоруська- 15,
Якубовича - 8,
Село Вербівка - 18. Всього- 105.

Височани мають за честь бути обраними у місцеві органи самоврядування. Наприклад, на кожне депутатське місце на виборах 1998-2002 pp. було заявлено по 3-6 кандидатів.

Серед височан заслуженою пошаною користується Гловацька Євгенія Іванівна, яка була депутатом Рівненської обласної ради десять скликань підряд. Через це односельці жартома називають її «Женя-депутатка». Протягом багатьох років депутатом сільської ради обирався Майба Іван Степанович, колишній директор місцевої школи, ветеран педагогічної праці з 50-річним стажем.

У діяльності органів місцевого самоврядування у Висоцьку особливе місце займають збори громадян (сходи). До їх рішень ставляться з повагою і завжди виконують.

Склад депутатів Висоцької сільської ради 4 скликання (2002-2006 pp.)

  1. Вальковець Ольга Терентіївна, 1962 р.н., інженер лісовідновлення ДП «Висоцьке лісове господарство».
    Виборчий округ №4.
  2. Гловацька Раїса Іларіонівна, 1950 р.н., секретар ради. Висоцька сільська рада. В/о №8.
  3. Дворецький Олег Павлович, 1965 р.н., учасник подій в Афганістані, інвалід II гр. В/о №11.
  4. Зозуль Микола Никифорович, 1931 р.н., настоятель Свято-Успенської православної церкви с.Висоцьк. В/о № 5.
  5. Карпінський Іван Михайлович, 1958 р.н., лісничий Висоцького лісництва ДП «Висоцьке лісове господарство».
    В/о №14.
  6. Конончук Віктор Устимович, 1959 р.н., пенсіонер МВС В\о №9. Голова постійної комісії з питань депутатської
    діяльності та етики.
  7. Лукашевич Олександр Наумович, 1954 р.н., працівник СПП «Злагода». В/о №12.
  8. Муха Олена Якимівна, ветлікар СПП «Злагода». В/о № 1.
  9. Паливода Раїса Гнатівна, 1962 р.н., вчитель математики ЗОШ І-ПІ ст. с.Висоцьк. В/о № 7. Голова постійної комісії з питань охорони здоров'я, науки, освіти, культури, екології, у справах молоді та ветеранів.
  10. Позняк Микола Феодосійович, 1941 р.н., пенсіонер. В/о №15.
  11. Розанович Анатолій Антонович, 1971 р.н., директор ЗОШ НІ ст. с.Вербівка. В/о № 13.
  12. Русін Віталій Назарович, 1952 р.н., шофер лісовоза ДП « Висоцьке лісове господарство». В/о №2.
  13. Савончук Василь Павлович, 1951 р.н., директор МДДП «Пролісок». В/о №3.
  14. Савончук Тетяна Михайлівна, 1960 р.н., інженер з реалізації ДП «Висоцьке лісове господарство». В/о №6.
    Голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів, податкової політики та соціально-економічного розвитку.
  15. Юдко Степан Іванович, 1956 р.н., інвалід. В/о №10.

Склад виконавчого комітету Висоцької сільської ради:

  1. Яцута Григорій Васильович, 1955 р.н., сільський голова Висоцької сільської ради, голова виконкому.
  2. Майба Іван Степанович, 1933 р.н., пенсіонер, заступник голови виконкому.
  3. Гловацька Раїса Іларіонівна, 1950 р.н., секретар ради, секретар виконкому.
  4. Конюська Марія Макарівна, 1954 р.н., зав.клубом с.Вербівка, член виконкому.
  5. Нестерчук Анатолій Михайлович, 1967 р.н., директор ЗОШ І-ІІІ ст. с.Висоцьк, член виконкому.
  6. Новик Микола Григорович, 1961 р.н., директор СПП «Злагода», член виконкому.
  7. Сидорчук Гаврило Никифорович, 1925 р.н., пенсіонер, член виконкому.
  8. Сокол Григорій Іванович, 1960 р.н., директор ДП «Висоцьке лісове господарство», член виконкому.
  9. Черпак Валерій Петрович, 1957 р.н., головний лікар Висоцької дільничної лікарні, член виконкому.

Висоцький держлісгосп

Висоцький держлісгосп був організований у грудні 1958 р. і підпорядковувався Міністерству сільського господарства України. Тоді це була Більська лісова механізована станція. Адмінприміщення розташовувалося на залізничній станції Біла Висоцького району Ровенської області.

Площа лісового фонду складала близько 23 тис.га. Кількість працюючих - 116 чоловік. До її складу входило три виборчі дільниці: Висоцька, Жаденська, Більська. Директор - Смоляк Борис Іванович, головний лісничий - Кумпан Анатолій Володимирович, інженер-лісівник Корнілов Олексій Сергійович.

Завдання підприємства - охорона лісів, лісовідновлення, заготівля деревини. Деревину від рубок головного користування заготовляв Дубровицький лісопункт.

Вже за 1959 рік було створено 456 га лісових культур Держлісфонду, в тому числі по Висоцькій дільниці 278 га, Жаденській - 94 га, Більській - 84 га.

Перед органами державної влади, дбаючи за збереження унікальної пам'ятки природи реліктової діброви в заплаві річки Горинь, урочище Дуби площею 110 га, адміністрація підприємства ставить питання про створення заказника місцевого значення.

У зв'язку з ліквідацією Висоцького району у 1960 р. головну садибу станції було перенесено в с.Висоцьк на базу колишньої машинно-тракторної станції на вул. Містечковій.

У жовтні 1961 р. Більська ЛМС була перейменована в Більський лісгоспзаг, а дільниці - у лісництва та приєднане Золотинське лісництво Дубровицького ЛГЗ площею 9585 га. Директором було призначено Салату Фелікса Миколайовича, головним лісничим - Гулякевича Антона Людвіговича. На підприємстві взято напрямок на створення власної переробної бази деревини. Побудовано ремонтно-механічні майстерні, контору Висоцького лісництва, чотири квартири для спеціалістів.

У лютому 1967 р. Більський ЛГЗ було перейменовано у Висоцький ЛГЗ. Площа підприємства склала 33 тис.га., в тому числі лісом вкрито 26,3 тис.га. У серпні 1968 р. було утворене Людинське лісництво за рахунок Висоцького і Золотинського лісництв для кращого виконання функцій охорони, захисту лісів, раціонального використання лісових ресурсів.

У кінці 1970 р. підприємство очолив Андрощук Павло Якович, який працював тут до грудня 1983 р. На цей час припадає період найінтенсивнішого розвитку лісгоспзагу. Кількість працюючих досягла 360 чол. Побудовано цехи переробки деревини (сучасні) у Висоцьку, Удрицьку та Білій, цех переробки недеревної продукції лісу у Висоцьку, ферми з відгодівлі худоби у Людині, Білій, Удрицьку. Велося значне житлове будівництво. Зведені також адмінприміщення підприємства, контори більшості лісництв. Проведено меліоративні роботи у Держлісфонді. Збудовано потужну дорожню сітку по кожному лісництву. Організовано систему заготівель та переробки недеревної продукції лісу.

За 1965-1999 pp. працівниками підприємства було створено 8,3 тис.га лісових культур на землях Держлісфонду та 1,3 тис.га на землях колгоспів, в тому числі по лісництвах:

Лісництво ДЛФ К-п Всього (га)
Висоцьке
1200
460
1660
Людинське
736
55
791
Золотинське
974
25
999
Більське
2041
126
2167
Миляцьке
1952
242
2184
Жаденське
1437
187
1624

Виконання невиробничих планів за дев'яту та десяту п'ятирічки (1971-1980 pp.) було таким: додаток №1.

З 1999 p. держлісгосп починає відправляти лісопродукцію на експорт. Для порівняння за 1999 р. було відправлено на експорт 2256,0 куб.м. на загальну суму 29453,49 грн., а вже за 2001 р. - 5712,47 куб.м. на загальну суму 1168429,25 грн.

Адміністрація лісгоспу постійно займається збереженням та охороною найцінніших територій Держлісфонду у природно-заповідному відношенні.
На території ДЛГ діє:

  1. ландшафтний, загальнодержавного значення заказник «Почаївський», площа якого становить 927га Висоцького л-ва;
  2. ботанічний, загальнодержавного значення заказник «Висоцький», 110 га Більського л-ва;
  3. ботанічний, загальнодержавного значення заказник «Озерський», 1026 га Золотинського л-ва;
  4. ботанічний, загальнодержавного значення заказник «Золотинський», 1461 га Золотинського л-ва;
  5. парк - пам'ятник садово-паркового мистецтва місце вого значення лісгоспу; площа 1,5 га , Висоцьке л-во;
  6. комплексна пам'ятка природи місцевого значення урочище Жаденське, площа 0,6 га Жаденського л-ва;
  7. заповіднеурочище місцевого значення Нільське, площа 10 га Більського л-ва.

За час своєї роботи колектив Висоцького ЛГЗ неодноразово виходив переможцем у трудовому суперництві серед споріднених підприємств лісової галузі Рівненської області, України, промислових підприємств району.

У 1988 р. (директор Шкудор В.Д.) колектив ЛГЗ став переможцем серед підприємств лісового господарства СРСР. Гордістю підприємства є: тракторист-машиніст Висоцького л-ва Бруцький Микола Адамович, заслужений працівник промисловості України; кавалер ордена «Знак Пошани», машиніст екскаватора, механік Яцута Микола Харитонович; майстер лісових культур Дахно Катерина Опанасівна, яка нагороджена медаллю «За трудову доблесть»; бригадир лісокультурниць Висоцького л-ва Гречко Варвара Адамівна, нагороджена медаллю «За трудову відзнаку»; Янковський Володимир Григорович, лісничий Золотинського л-ва, нагороджений «Почесною відзнакою МНС України».

Висоцький лісгоспзаг став «школою» директорських кадрів для лісівничої галузі Рівненської області. Так, головний лісничий Тропець Володимир Миколайович став директором Володимирецького ЛГЗ, Вінічук Володимир Дмитрович - директором Дубровицького ЛГЗ, Шкудор Василь Дмитрович директором Сарненського ЛГЗ, головний механік Висоцького, а потім лісничий Більського л-ва Михайлюк Василь Михайлович став директором Висоцького ЛГЗ, а пізніше директором Березнівського лісового коледжу, головний інженер Сокол Григорій Іванович став директором Висоцького ЛГЗ.

У 1991 р. Висоцький лісгоспзаг було перейменовано у Висоцький держлісгосп, а 2005 р. -в державне підприємство «Висоцьке лісове господарство».

За час існування підприємства багато сил, енергії, здоров'я та років життя вклали у розвиток підприємства:

  • директори - Андрощук Павло Якович, Шкудор Василь Дмитрович, заслужений працівник лісового господарства України, Сокол Григорій Іванович;
  • головні інженери - Руднік Степан Хомич, Петрушко Володимир Дмитрович, Берестень Федір Тарасович;
  • головні бухгалтери - Любчик Галина Федорівна, Яцута Раїса Василівна;
  • бухгалтери - Цьоба Валентина Іванівна, Дубатовка Софія Миколаївна;
  • головні лісничі-Леоненко Леонід Федорович, Кутецький Володимир Іванович;
  • інженери - Андрощук Катерина Федорівна, Корнілов Олексій Сергійович, Наливайко Василь Павлович;
  • лісничі - Окрушко Петро Павлович, Тимченко Іван Федорович, Бугай Іван Микитович, Шиманський Андрій Вікторович, Яцута Іван Васильович, Янковський Володимир Григорович, Столярець Онопрій Олександрович, Шулюк Анатолій Миколайович;
  • начальники лісодільниць - Опанасик Данило Ва сильович, Пігаль Андрій Семенович;
  • головні механіки, зав. РММ - Малько Станіслав Кузьмич, Конончук Адам Опанасович, Щур Антон Антонович;
  • майстри лісу - Сташиба Дометій Мефодійович, Мудрик Микола Дмитрович, Торчило Микита Леонтійович,
    Пігаль Борис Васильович;
  • лісники - Соловей Денис Сидорович, Костюк Георгій Васильович, Різанович Володимир Петрович, Сало Никон Степанович, Зелінський Григорій Адамовим, Серко Григорій Максимович, Грицюк Іван Гнатович, Соловей Адам Васильович, Сокол Степан Михайлович;
  • робітники - Верес Сергій Григорович, Конюська Василина Купріянівна, Швайко Олександр Андрійович, Главацька Зоя Федорівна;
  • шофери - Кунько Іван Семенович, Парчук Яків Васильович, Русін Віталій Назарович.

Загальна полоща ДП «Висоцьке лісове господарство» за площею складає 33,4 га. Включає в себе 6 лісництв, лісодільницю, автотранспортний парк, ремонтно-механічну майстерню, консервний цех. Площа покритих лісом земель 27,7 тис.га. Середній вік насаджень 42 роки. Клас бонітету 2,3. Повнота 0,65. Кількість працюючих 360 чол. Вартість основних засобів виробництва 2,7 мільйона гривень. Обсяг реалізації продукції 2,5 млн. грн., в т.ч. 50 % експортується. Виготовляється 1,2 тис. м.куб. пиломатеріалів, 195 туб консервів, добувається понад 70 тонн живиці. Середньорічна заробітна плата становить 1366 грн., щорічно заготовляється 26,0 тис. м3 деревини, в тому числі ділової 5,9 тис. м3. Лісовідновлення - 170 га, щорічно вирощується 2,6 млн. шт. посадкового матеріалу, заготовляється 1,6 тонн лісового насіння. Щорічно проводяться рубки догляду за лісом на 911 га, в т.ч. молодняках - 263 га, де заготовляється понад 11,0 тис. м. куб.деревини.

У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 р. набагато складніше стало працювати колективу лісгоспу. Скоротилися обсяги заготівель деревини, плодів, ягід, грибів. Та підприємство економічно міцне, працює стабільно, з перспективою.

Влітку 2009 року директором став Сухович Віталій Миколайович - молодий енергійний керівник, висококваліфікований спеціаліст. Підприємство стає економічно міцнішим. Запрацювало стабільно, з перспективою.

З метою поширення природоохоронної роботи серед населення та залучення молоді до праці в лісовому господарстві за сприяння адміністрації лісгоспу на базі середньої школи на початку 90-х років було створено шкільне лісництво. Діяльність його то затухала, то відновлювалася. Проте у висоцького лісництва великі та цікаві плани на майбутнє. І вони напевно втіляться в життя під мудрим і грамотним керівництвом високопрофесійних педагогів та всебічні допомозі керівника та інженерів лісгоспу.

Висоцьке споживче товариство

Кооперативний рух у Висоцьку започатковано у 1940 р. Саме тоді розпочала свою роботу Висоцька райспоживспілка у складі 12 споживчих товариств, які мали 44 магазини й сільмаг. На 07.01.1941 р. вона об'єднувала 10,5 тис. пайовиків і обслуговувала 38 тис. чол. Пайовий фонд - 215 тис. крб. Товарообіг складав 3,6 млн. крб., в тому числі від громадського харчування - 249 тис. крб.

Діяло 2 хлібопекарні, які випікали 248 тонн хліба. Витрати обертання складали:
по торгівлі - 5,2 %;
по заготівлях - 16,4 %;
оптова торгівля - 3,2 %.
Прибутки становили 80 тис.крб.

Висоцьке СТ було одним із найбільших торгових підприємств. Подальший розвиток пригальмувався у зв'язку з фашистською окупацією.

Кооперація почала відновлюватися одразу ж після звільнення Висоцька у 1945 р. Уже в цьому році про готовність до переробки плодоовочевої продукції доповів голова Висоцької РСС Врублевський на засіданні Висоцького райвиконкому 08.08.1945 р.

У повоєнні роки кооперативний рух набирає обертів, залучаючи в свої ряди все більше людей. На 01.01.1946 р. Висоцька райспоживспілка об'єднувала 12 споживчих товариств, 16 магазинів, 1 заклад громадського харчування.

Кількість пайовиків складала 1,9 тис. чол. Кооперовано 4195 чол. Пайовий фонд становив 108 тис.крб на 01.01.1947 р. Паєнагромадження склали 56 тис.крб. Середній пай складав ЗО крб. Загальний товарообіг становив 3022 тис.крб, в тому числі громадське харчування - 361 тис.крб.

Діяла хлібопекарня Висоцького СТ уже у 1945 р. За IV квартал 1945 р. було випечено 300 центнерів хліба. У цей час головою правління були Мельник та Деревенко Адам Васильович (1945-1947 pp.) З 14.06.1957 р. головою правління був Рожко Костянтин Миколайович, заступником - Юдко Григорій Степанович.


Магазин "Корона"

Товариство займається реалізацією продуктових та промислових товарів, газованої води, книг, заготівлями, налагоджує торговельне обслуговування у місцевій школі. З 20.08.1952р. очолює споживче товариство Присяжнюк Іван Петрович. З 15.09.1953 р. - Каменовський Григорій Олександрович. У 1954 р. у Висоцьку було збудовано перший новий магазин на нинішній вул. Хмельницького (донедавна магазин називався «Кулінарія»).

21.05.1955 р. головою правління став Боженко Іван Трохимович, заступником - Кафтан Ісак Сендерович. Завідуючим пекарнею 13.07.1955р. назначено Курча Пилипа Семеновича, головним бухгалтером - Легкого Іллю Антоновича.


Магазин "Продукти"

У 1955 р. збудовано «Чайну», приміщення складу, відкрито ларьок на вул.Чорновірській, культмаг (завідуючий Нечипоренко Павло).

Для транспортного обслуговування придбано локомобіль. 05.03. 1958 р. головою правління призначено Герасимовича Арсена Юхимовича. Через три місяці - Ваби-щевича Семена Григоровича, а 16.07.1958 р. - Чуба Івана Григоровича.


Магазин-кафе


Кафе-бар "Фараон"


Магазин "Люкс"

З 01.02. 1959 р. Висоцьке СТ перепідпорядковується Дубровицькій РСС у зв'язку з ліквідацією Висоцького району та Висоцької РСС. У складі товариства працюють магазини в селах Тумень (№1), Городище, Бродець, Річиця (Вербівка), Удрицьк та Висоцьк. Всього 22 підприємства. Відкрито торгівельний заклад у с.Хилін 16.02.1959 р.

03.01.1960 р. організовано швейний цех при товаристві. Бригадир - Опанович Тамара Василівна, закрійник -Герасимович Галина Терентіївна, кавалер ордена Трудової Слави III ст. У липні цього ж року відкрито чоботарський цех, майстром якого був Макаревич Яків Пилипович. У грудні почав роботу сільський універмаг (відділи тканин, галантерея, культтовари) та магазин готового одягу і взуття. 1962 р. на вул. Підвисоцькій - центральний сільмаг, відкрито черговий магазин. Придбано два автомобілі, водіями яких стали Конончук Іван та Смірнов Михайло Степанович, котрий пізніше був нагороджений орденом Трудової Слави III ст.

У липні 1962 р, голова правління Шершень Роман був обраний делегатом VI з'їзду уповноважених споживчої кооперації СРСР у Москві і брав у ньому участь.

Згідно з постановою Дубровицької РСС від 21.05.1963 р. було ліквідовано Людинське СТ та приєднано до Висоцького СТ 5 магазинів у с.Пузня (Партизанське), продмаг та магазин, буфет у школі в с.Людинь, сільмаг у с.Рудня.

20.03.1964 р. головою правління Висоцького СТ став Лещук Григорій Степанович. До річниці Міжнародного кооперативного альянсу премійовані завмаги Козубовський Іван Никонович та Довгалюк Микола Іванович. Подяку винесено заслуженому працівнику кооперації, завідуючому ковбасним цехом Полякову Борису Борисовичу. Переможцями Всесоюзного соціалістичного змагання в 1965 р. були колективи Висоцького СТ, продмагу №1: Литвин Надія Михайлівна, Макаревич Ганна Іванівна, магазину будматеріалів (Козубовський Іван Никонович).

У січні 1965 р. завідуючим був обраний Чуб Іван Григорович. 1 березня 1965 р. головою правління став Легкий Ілля Антонович.

Нове господарство хлібопекарні стало до ладу в 1969 р. на вул.Комунальній. Його потужність - 14 тонн хліба на добу, 0,5 тонни кондитерських виробів. Відкрито ковбасний цех, де працювало 60 чоловік. Довгі роки праці цьому підприємству віддали Юдко Володимир Костянтинович (1974-2001 pp.), Довгалюк Микола Іванович, Сидорчук Гаврило Никифорович (1982-1997 pp.)- Висоцька хлібопекарня діяла до 2001 року.

У січні 1971 р. головою правління був Бруцький Андрій Тарасович, у серпні 1971 р. - Макаревич Ганна Іванівна. А в січні 1974р. споживче товариство очолив Сидорчук Гаврило Никифорович.

У 1975 р. сільське споживче товариство об'єднувало пайовиків - жителів 6 сіл Висоцької і Туменської сільських рад. У його складі діяло 24 заклади торгівлі. Правління СТ особливу увагу надавало залученню пайових внесків. 1977р. прийняв покупців магазин №5 на вул. Чорновірській. Завдяки цим коштам та прибуткам із торговельної і заготівельної діяльності у 1979 р. у Висоцьку став до ладу сучасний двоповерховий універмаг, в якому діяло три відділи та кафетерій. Товарообіг значно збільшився, покращилися умови праці більш як 20 працівників.

1980 р. внаслідок ліквідації Золотинського СТ працівники кооперації прийняли на себе обслуговування жителів ще 5 сільрад (11 сіл). Кількість торговельних підприємств Висоцького СТ досягла 43. Делегатом Республіканського з'їзду кооперації в Києві у 1980 р. став Сидорчук Гаврило Никифорович.

З метою якомога кращого обслуговування жителів с.Вербівка у 1981 р. був побудований магазин «Товари повсякденного попиту», торговельна площа якого становила більш як 100 кв.м. Для зручностей споживачів у Висоцьку почав діяти сезонний буфет «Берізка».

У березні 1983 р. головою правління Висоцького СТ став Нечипоренко Василь Павлович. Значну увагу правління звертало на харчування дітей в загальноосвітніх школах, їх налічувалося 9.

Заготівля овочів і особливо картоплі теж була складовою частиною діяльності висоцьких кооператорів. Картоплею забезпечувалися Донбас та Південна Україна. У лютому 1984 р. правління СТ очолила Дунчич В.П.

З переходом України на ринкові умови, починаючи з 1993 p., СТ почало сповільнювати темпи розвитку у сфері обслуговування населення. Жорстка конкуренція та повільна перебудова системи кооперації призвела до занепаду Висоцького СТ. З 1998 р. і до ліквідації головою правління була Конончук Зоя Тарасівна. Створене ДП «Росинка» завершило свою роботу у 2005 р.

Зараз обслуговування жителів с. Висоцьк та с. Вербівка здійснюють 5 приватних підприємців, що мають 11 торгових закладів.

Від колгоспу імені Леніна до СПП «Злагода»

У Висоцьку з метою спільної праці та мрією про заможне життя було створено першу на Рівненщині сільськогосподарську артіль ім.Леніна. Це сталося з ініціативи колишніх комуністів-підпільників, членів Висоцького райкому КПЗБ наприкінці 1939 р. Головою був обраний 10 лютого 1940 р. Малько Лука Степанович. 51 родина висоцьких хліборобів почала колективно обробляти 186 га ріллі, користуватися 480 га сіножатей, 106 га пасовищ. З тяглової сили було ЗО пар коней та 4 пари волів. Садиба господарства розташовувалася у колонії Софіївка.

У перший рік господарювання колгоспники одержали на трудодень 3 кг хліба і 1,5 крб грішми. Це зацікавило інших височан, і кількість членів артілі значно зросла. Були створені ферми ВРХ, вівцеферма, свиноферма.

Навесні 1941 р. у Висоцьку було створено ще три колективні господарства: на вул.Шевченка - ім. Шевченка, на вул. Містечковій - ім. Хрущова, на вул. Підвисоцькій - ім. Ворошилова. Розвитку цих господарств перешкодила війна. Щоб добром, створеним власними руками, не скористався ворог, група колгоспників на чолі з правлінням евакуювали худобу і майно в Баландинський (Козачєвський) район Саратовської області. Евакуація здійснювалася пішки та гужовим транспортом з 03.07.1941 р. по 23.11.1941 р. Про цей героїчний рейд у Висоцьку пам'ятають і спогади передають із покоління в покоління.

Після визволення Висоцька діяльність колгоспу відновилася наприкінці 1945 р. Головою правління знову став Малько Лука Степанович, який усю війну зберігав колгоспну печатку. Жнива в колгоспі їм.Леніна. 1950р. 58 працездатних людей обробляли 77 га ріллі. У перші повоєнні жнива вже 24 га зернових допомогли зібрати жниварками МТС, а решту жали серпами і косили вручну. Врожай був лише 5,5 ц/га, але в цілому рік вважався успішним.

У 1946-1948 pp. продовжилася колективізація Висоцька, і було створено ще два колгоспи. Свій негативний вплив на розвиток колективних господарств у цей час мала братовбивча війна, яку продовжували залишки формувань ОУН-УПА. Завершилася вона лише в 1949 р.

У вересні 1950 р. три колективні господарства об'єдналися в колгосп ім. Леніна. Тоді в ньому налічувалося 619 господарств, 766 га ріллі, 1535 га сіножаті. Колгосп отримував пільгові кредити, сортове насіння, мінеральні добрива. Внаслідок цього та ще завдяки натхненній праці хліборобів база його поступово зміцнювалася. 1953 р. було вже 1198 га ріллі. Цього року рільнича ланка Макаревич Валентини Калениківни вирощувала льон на 6 га і зібрала по 7 ц. волокна та 6 ц. насіння з 1 га. По господарству надій молока від кожної корови склав 1275 літрів, а 1954р.- 1925 літрів. У 1956 р. господарство очолив Петровський Микола Йосипович.

За даними Висоцької машинно-тракторної станції у 1958 p.:

Колгосп ім.Леніна
Колгосп . «Шлях Леніна»
Всього дворів
743
180
Членів колгоспу, в т.ч. працездатних чоловіків (16-60 p.), жінок (16-55 р.)

168
2534
812

421
146
220
Всього працездатних
1396
366
Всього пристарілих непрацездатних
286
55
Підлітків (12- 16р.)
141
43
Дітей до 12р.
639
204

Всього членів колгоспу і дітей

2462
668
У тракторній бригаді
18
-
У промисловості і транспорті, але не в с-мі колгоспу
144
27

1959 р. колгосп ім. Леніна об'єднався із сусіднім господарством с.Річиця (тепер Вербівка). Колгосп став багатогалузевим господарством із розвинутим виробництвом зерна, картоплі, льону, молока і м'яса. У 1965 р. урожайність становила 25 ц/га, льону - 7 ц/га. Зросла кількість тракторів до 24, комбайнів-до 10, вантажних автомобілів - до 19. Цією технікою стали обробляти 6558 га землі, в тому числі 1599 га ріллі. За 1965-1970 pp. у колгоспі збудовано 15 тваринницьких приміщень, зерносховищ, складів, гаражів.

Держава високо оцінила досягнення трудящих. Телятниця Савич Ганна Кирилівна і ланкова Нагорна Степанида Мусіївна були нагороджені орденами Трудового Червоного Прапора, доярка Креденсир Марія Гаврилівна - орденом «Знак Пошани». Ланкова Лукашевич Февронія Семенівна, голова правління Петровський Микола Йосипович, доярка Сидорчук Тетяна Олімпіївна були нагороджені медалями «За трудову доблесть», а дояр Юдко Василь Гнатович і шофер Креденсир Федір Кирилович - медалями «За трудову відзнаку».

1970 р. господарство очолив Бережний Петро Олександрович. Колективне господарство розвивалося далі. Підвищувалися реальні заробітки працюючих. Крім господарського будівництва, велося ще й соціальне. Була збудована середня школа, дитячий садок, житлові будинки. За значні трудові досягнення і самовіддану працю нагороджені високими урядовими нагородами такі колгоспники:

У 1979 р. головою правління був обраний Якубович Федір Федорович. Спеціаліст із академічною інженерною освітою, вмілий керівник зумів піднести господарство до вершин економічного розвитку. Повністю було проведено капітальні ремонти та реконструкцію всіх чотирьох ферм, збудовано вісім тваринницьких приміщень, що дало змогу збільшити поголів'я худоби до 3 тис. голів. Надої молока досягли більш як 3 тис. кг від кожної корови. Валовий збір зернових становив 2 тис. тонн. За структурою виробництва та економічною міцністю господарство зайняло постійне місце у першій п'ятірці колективних сільськогосподарських підприємств Дубровицького району.

Особливо значним було соціально-культурне будівництво в с.Висоцьк, Вербівка, а саме: дороги, магазини, клуби, житлове будівництво. Для колгоспників було зведено понад 20 садиб.

За рахунок господарства направили на навчання більше 40 молодих височан. Вони здобували середню спеціальну та вищу освіту. Частина повернулася в господарство, інші пішли працювати за межами Висоцька.
Багато трудівників було відзначено високими урядовими нагородами. Серед них доярка Главацька Євгенія Іванівна, яку нагороджено другим орденом Трудової Слави II ст. у 1986 p.; доярка Ковальчук Олена Семенівна нагороджена орденом «Знак Пошани» у 1986 р. Пізніше і голова правління Якубович Федір Федорович був удостоєний звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

Святкування 50-річчя з дня створення колгоспу їм.Леніна. 1990р.

1991 р. господарство очолив Янковський Михайло Якович, людина з вищою агрономічною освітою, кавалер ордена «Знак Пошани».

Всього земель у господарстві 5425 га, в т.ч. с/г 1464 га, з них ріллі 1113 га. Кількість працюючих 340. чол. Вартість основних засобів 6,5 млн. крб.

Виробництво продукції становило: зернові-1048т., картопля -113т., корми- 1683т., молоко-854т., м'ясо-149т., хлібобулочні вироби - 56 т.

Реалізація продукції:
зерно - 340 т., молоко - 818 т., м'ясо - 155 т., швейні вироби - 8,0 тис. грн., послуги - 18,0 тис. грн.

Період його роботи співпав із роками становлення незалежної України та реформування аграрного сектора. У 1992 р. було перейменовано колгосп ім. Леніна в КСП «Висоцький». У господарстві впроваджується легка промисловість (швейний цех), житлове будівництво та ін. Проте утримати завойовані його попередником вершини не зміг в основному з об'єктивних причин.

У 1997 р. височани обрали головою правління Новика Миколу Григоровича. На його плечі лягли «проблеми» перехідного періоду з колективного господарювання до приватного. Повна відсутність державної підтримки, невідповідність цінової політики на сільськогосподарську продукцію у державі, розпаювання колективних земель наклало свій негативний відбиток на розвиток господарства. У 2000 р. воно перейменоване в СПП «Злагода». Керівнику господарства вдалося за ці вісім років зберегти майновий комплекс, в тому числі поголів'я, техніку, будівлі. Впроваджуються нові види послуг, заготівля сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах жителів Висоцька і навколишніх сіл. Новик М.Г. турбується про плату за орендовані земельні та майнові паї більш як 700 пайовиків. Переглядається оплата праці. Запроваджуються новітня техніка та технологія у виробництво.

Всі ці питання вдається вирішувати зі своєчасною сплатою державних податків і платежів.

За більш як 60 років діяльності місцевого сільськогосподарського підприємства докорінно змінилися умови господарювання, пройшовши шлях із колективного до приватного.

Перспектива розвитку господарства є в розвитку м'ясо-молочного напрямку в тваринництві. Господарство має 1,5 тисячі голів ВРХ, з них понад 400 голів - молочне стадо. Є племінна база, а в перспективі - створення молочного репродуктора. За рік підприємство виробляє майже 800 тонн молока та понад 100 тонн м'яса. Ще понад 400 тонн молока надходить з особистих підсобних господарств громадян. Це вселяє надію на успіх, в якому зацікавлені всі: і працюючі, яких налічується 164 чол., орендодавці - мешканці Висоцька, Вербівки, Бродця, Туменя, Городища.

З 10 лютого 1940 р. і донині - такий шлях розвитку від колгоспу до СПП «Злагода» у часі. Бажаємо успіхів і сподіваємося, що підприємство плідно працюватиме й надалі.

Дільнична лікарня

Здавна у наших краях була популярною народна медицина. Були у нас свої народні цілителі, такі ж відомі, як Агапіт. Місцеві травознаї вміло користувалися лікарськими рослинами, медом, іншими дарами природи.

Відомий із церковних джерел факт про припинення холерної епідемії. На честь цієї події 05.10.1893 р. відбувся хресний хід, а Свято-Успенській церкві подаровано ікону.

Охороною здоров'я сьогодні займається колектив Висоцької дільничної лікарні. Кількість працюючих - 69 чол. Територія дільниці об'єднує Висоцьку, Туменську, Людинську, Удрицьку, Лютинську сільські ради.

Першу регулярну медичну допомогу у Висоцьку почав надавати ще до 1939 р. лікар Камінський, фельдшер і акушерка у власному будинку приватне, за плату. Лікар Камінський загинув разом із сім'єю у 1942 р. від рук вояків УПА.

У 1945 р. була відкрита Висоцька районна лікарня на 25 ліжок, амбулаторія, пологовий будинок на 10 ліжок. Розташовувалася вона у пристосованих будівлях на вул.Малька (біля церкви) та в інших приміщеннях. Першим головним лікарем була Маргуліс Фаїна Мойсеївна, яка працювала до 1961р.

У 1950 р. було збудовано нове приміщення, де розмістилися хірургічне і терапевтичне відділення на 40 ліжок. Відкрите також туберкульозне відділення на 15 ліжок.


     Дільнична лікарня. Терапевтичний корпус до 1983р

У березні 1958 р. у період спалаху захворювання поліомієлітом серед дітей Висоцька та району було відкрито дитяче відділення на 25 ліжок в адмінприміщенні колгоспу, де зараз бібліотека, на вул. Малька. Щомісяця у Висоцьку народжувалося 9-11 малюків.

Важливе значення надавалося профілактичним щепленням. Згідно з планом-графіком щеплень, затвердженим на 1958 р. головним лікарем районної санітарно-епідемічної станції Хоменком, по Висоцьку планувалися щеплення проти дифтерії, віспи, черевного тифу, грипу, стовбняка, бруцельозу та інших захворювань у кількості понад 2370. Цього ж року головний лікар Висоцького району звертався у райвиконком за допомогою у боротьбі із захворюванням на зоб, щоб забезпечити місцевих мешканців йодованою сіллю.

У лютому 1958 р. у райлікарні функціонували терапевтичне, хірургічне, дитяче, гінекологічне, інфекційне, шкіро-венеричне відділення, де лікувалися 141 чол.

У березні 1959 р. у зв'язку із ліквідацією Висоцького району лікарню було перепрофільовано в дільничну на 80 ліжок. Почало функціонувати 20 туберкульозних (до 1970 p.), 20 дитячих, ЗО загальних (з них 10 хірургічних), 5 пологових та 5 гінекологічних ліжок. Працювали фізкабінет, лабораторія, рентгенкабінет, санітарна служба. Санфельдшер -Доманський Альфред Йосипович. У розпорядженні санслужби були стаціонарна та автодезкамери. У лікарні діяв операційний блок до 1974 р.

Амбулаторний прийом хворих вівся за терапевтичним, хірургічним та акушерсько-гінекологічним профілями. Працювала дитяча консультація та дитяча кухня. Надавалася стоматологічна допомога та зубопротезування. Велося чимале підсобне господарство з утриманням корів, коней, відгодівлею свиней, вирощуванням картоплі та овочів.

З 1960 по 1961 pp. головним лікарем працювала Ткачук Марія Василівна. 31962 по 1965pp.- Семенчук Костянтин Матвійович. З 1965 по  1970 pp. - Гнатюк
Іван Олександрович. У 1971-1987 pp., головним лікарем був      Макаревич Олександр   Кузьмич, нагороджений значком «Відмінник охорони здоров'я
СРСР».

За сприяння колишнього голови Висоцького райвиконкому Охтеня Івана Мефодійовича, депутата Верховної Ради УРСР Соколовської Уляни Семенівни, голови Дубровицького райвиконкому Гулька Володимира Костянтиновича, головного лікаря Дубровицького району, уродженця Висоцька Рожка Юрія Дмитровича у грудні 1979 р. було розпочато і завершено у вересні 1983 р. будівництво лікарняного містечка на 100 ліжок з двома лікувальними та двома господарськими корпусами та амбулаторією на 80 відвідувачів у день. Закладено парк площею понад 5 га. Лікарню оснащено новітньою медичною технікою. У будівництві лікарні брало участь усе доросле населення Висоцька.

У новій лікарні було розгорнуто 20 дитячих, 5 пологових, 60 терапевтичних та інших ліжок. Амбулаторія надавала хворим терапевтичні, хірургічні, акушерсько-гінекологічні послуги, педіатричну та стоматологічну допомогу. Запрацювали в сучасних умовах рентгенкабінет, лабораторія, централізована стерилізаційна, пральня.

З 1988 по 1992 pp. головним лікарем працював Карачун Анатолій Васильович. Тоді збудовано три житлові будинки для лікарів. У цей час відбулися значні зміни в державі, у зв'язку з якими скорочується кількість ліжок у лікарні.

1993 р. лікарню очолює Черпак Валерій Петрович. Завдяки йому було реконструйовано опалення та підключено електроопалення для обігріву лікарні, проведено реконструкцію дахів котельні, господарчого блоку, двоповерхового корпусу лікарні. Зараз тут розгорнуто 50 ліжок терапевтичного профілю, в тому числі 25 стаціонару та 25 денного стаціонару. Бюджет лікарні складає щорічно близько 400 тис. грн. Працює 7 лікарів, в тому числі 2 педіатри, 1 стоматолог та 4 терапевти. З них двоє мають кваліфікацію лікаря сімейної медицини.

Великий вклад в охорону здоров'я височан та жителів навколишніх сіл внесли:

  • головний лікар Макаревич Олександр Кузьмич;
  • педіатр і головний лікар Гнатюк Іван Олександрович;
  • педіатр Чорна Олена Всеволодівна;
  • педіатр Кузьменко Ігор Васильович;
  • терапевти: Чорний Степан О., Качур Іван Григорович;
  • зубний лікар Дворецька Неоніла Феодосіївна;
  • старші медсестри: Ступнік Ганна Амбросіївна, Сокол Галина Захарівна;
  • медсестри: Малько Віра Тихонівна, Малько Марія Макарівна, Макаревич Олександра Павлівна, Гадуп'як
    Тетяна Леонтіївна, Косткж Ніна Всеволодівна, Верес Любов Миколаївна, Диковицька Ніна Павлівна, Лавренчук О.Ф., Сидорчук Марфа Яківна;
  • акушерка Смородська Віра Митрофанівна;
  • дезінфектор Кунько Тетяна Оксентіївна;
  • водій санавтомобіля Малько Іван Терентійович.

Роки становлення незалежної України, що минули, значно вплинули на стан діяльності лікарні. Негативні наслідки мали нестача коштів та аварія на ЧАЕС. І все ж медперсонал забезпечує підвищення якості й ефективності медичної допомоги, покращення показників стану здоров'я височан, їх працездатності.

Особливою повагою і шаною користуються лікарі Кафтан Олександр Ісаакович, Черпак Надія Іванівна та Рожко Тетяна Михайлівна; медсестра Пархомович Тетяна Олексіївна, молодші медсестри Андрійчук Олена Борисівна та Верес Тетяна Пилипівна. Заслужили вони таке ставлення до себе високим професіоналізмом; вірністю лікарській справі та участю у громадському житті Висоцька.

Аптека

У наданні медичної допомоги мешканцям Висоцька беруть безпосередню участь і місцеві фармацевти. Початки медикаментозного обслуговування сягають перших десятиліть XX ст. Це були приватні установи. Відомо, що за Польщі одну з них утримував аптекар Хмара.

Першу державну аптеку, яка мала статус центральної районної, у Висоцьку було відкрито у 1945 р. на вул. Шевченка. Приміщення не збереглося. Підпорядковувалася вона Рівненському обласному аптечному управлінню.

Нова аптека була споруджена у 1953 р. Вона розмістилася у двох «фінських» будиночках. Завідувала аптекою Титаренко Лариса Василівна, асистентом була Меюс Матрона Луківна, санітаркою - Верес Ольга Григорівна.
У 1959 р. аптека у Висоцьку діє як номерна, з аптечними пунктами у селах.

У 1968 р. на посаду рецептаря призначена Юдко Галина Олександрівна. 1970 р. завідуючою аптекою працювала Меюс Матрона Луківна.

У 1971 р. номерна аптека №30 підпорядковувалася Дубровицькому райаптекоуправлінню, мала 9 аптечних пунктів по селах, які обслуговувала Висоцька дільнична лікарня (у даний час - 7 аптек). У 1972 р. рецептарем був Майнека Віктор Іванович, а Юдко Галина Олександрівна - асистентом.

1984 р. за сприяння Доманюка Федора Кириловича (підрядник) і голови правління колгоспу ім. Леніна Якубовича Федора Федоровича було зведено двоповерхове сучасне приміщення аптеки з торговельним залом, кабінетом завідуючого, асистентською, асептичною, дистиляційною, стерилізаційною та фасувальною, з приміщенням для зберігання терамолабільних медикаментів. Будинок був оснащений автоматичним водяним опаленням.

Аптека постійно обслуговувала 140 ліжок дільничної лікарні, забезпечувала виготовлення стерилізаційних розчинів 20-25 найменувань. Також виготовлялися ліки для внутрішнього і перорального застосування 60-70 найменувань. Проводилися внутрішньоаптечні заготівлі лікарських трав на власному лікарському городі, де вирощувалися понад 10 видів рослин, заготовлялася лікарська сировина (череда, чорниця, лист брусниці тощо).

Щорічний товарообігу 90-ті роки становив 170 - 200 тис. грн. Після аварії на ЧАЕС у 1986 р. всі жителі Висоцька мали певні пільги в отриманні ліків. Обсяги безкоштовного медикаментозного забезпечення склали 50 тис.грн. Забезпечення мешканців Висоцька медикаментами взяла на себе аптека.

У даний час товарообіг складає близько 170-200 тис.грн. Аптека підпорядковується ВАТ «Дубровицька ЦРА №27». Ветерани праці - Верес Ольга Григорівна (працювала з 1945 по 1987 pp.), Майнеки Віктор Іванович та Галина Олександрівна ( працюють з 1971 p.).

Ветеринарна дільнична лікарня

Ветеринарне обслуговування у Висоцьку за рахунок держави почало здійснюватися в далекі 20-ті pp. XX ст. У 1945р. почала працювати ветеринарна лікарня. Головним лікарем у повоєнний період був Дворецький Григорій Антонович. З ліквідацією Висоцького району у 1959 році у Висоцьку залишилася дільнична ветеринарна лікарня. Вона надавала послуги для Висоцького та Туменського колективних господарств і особистим господарствам громадян Висоцька та навколишніх сіл. Тривалий час ветеринарним лікарем тут працював Дубатовка Володимир Іванович. Буба Володимир, Дуля Петро Павлович, Чудік Іван Миколайович та інші спеціалісти забезпечували і забезпечують належну ветеринарну безпеку та надають послуги тваринницькій галузі господарств громадян Висоцька.

Зв'язок

Розвиток зв'язку у Висоцьку почався з поштово-телеграфного в період військових дій у 1918-1922 pp. За часів панської Польщі у Висоцьку поштовий зв'язок забезпечувався пересиланням та доставкою періодичної преси, листів для населення і установ. Для перевезення пошти використовувався гужовий транспорт.

Телефонний зв'язок у Висоцьку був організований у 1939 р. Про це відомості дуже скупі. Але достеменно відомо, що телефоністка-височанка Родзік Ніна Микитівна першою у Висоцьку отримала звістку про початок Великої Вітчизняної війни 22 червня 1941 року о 6год. ранку і повідомила тодішні районні органи влади у Висоцьку.

Після звільнення Висоцька 10 січня 1944 року було негайно розпочато відновлення зв'язку. Вже 2 лютого 1944р. начальник Висоцької контори зв'язку Шамраєнко Григорій Никифорович своїм наказом №1 від 02.02.1944р. призначив поштовим наглядачем Чайковського Наума Никифоровича, а поштовим агентом - Щура Юхима Лук'яновича.

До речі, Шамраєнко Г.Н. віддав роботі в системі зв'язку все своє трудове життя, за що був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Висоцька контора зв'язку об'єднувала поштовий, телеграфний, телефонний і радіозв'язок, організовувала його у Висоцьку.

З наказу №33 від 10.09.1944 р. по Висоцькій конторі зв'язку читаємо, що за відновлення міського телефонного зв'язку у Висоцьку були премійовані:
Чайковський Наум Никифорович - 200 крб;
Федоренко Юлія Іванівна - 150 крб;
Рожко Ольга Миколаївна (райорганізатор «Союздруку») - 100крб;
Дунчич Марії та Дубатовк Лаврентію оголошено подяку.

З квітня 1946 р. Висоцька контора зв'язку стала районною. У 1947р. вона налічувала 20 працівників. З вересня 1956 р. по лютий 1959 р. начальником райконтори зв'язку працював Диковицький Михайло Миколайович.

11 лютого 1959 р. у зв'язку з ліквідацією Висоцького району у Висоцьку було організовано відділення зв'язку, яке підпорядковувалося Дубровицькому райвузлу зв'язку. Тут залишилися працювати Шамраєнко Григорій Никифорович (начальник), Конончук Феодосія Іллівна, Макаревич Кузьма Романович, Поляков Іван Андрійович, Різанович Любов Федорівна, Пода Олександра Никифорівна, Нагорний Володимир Германович (технік електрозв'язку), Катюха Ольга Антонівна, Сокол Петро Якович, який за високі показники у праці був нагороджений пізніше орденом Трудового Червоного Прапора, Паливода Марія Степанівна, Федорчук (Опанович) Тетяна Калістратівна, Дворецький Микола Миколайович, Муха Іван, Чайковський Микола Іванович, Макаревич Володимир, Кухар Леонід Іванович, Дубатовка Лаврентій Кіндратович, Нечкін Іван Семенович та інші. Всі вони не зрадили своїй професії і до пенсії працювали зв'язківцями.

У 1970 р. за керівництва Чайковського Олександра Наумовича було побудоване типове приміщення відділу зв'язку на вул. Поштовій. У 1972 р. утворена Висоцька лінійно-технічна дільниця зв'язку (ЛТДЗ) у складі Дубро-вицького райвузла зв'язку.

До 1974 р. височани користувалися комутаторним зв'язком. З 1974 р. у Висоцьку діє автоматичний зв'язок. ЛТДЗ у 1977 р. була відокремлена від поштового відділення. Першим її начальником був Сокол Петро Якович. За працю в галузі зв'язку він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У середині 80-х років було добудовано побутове приміщення, склад, гаражі. Зараз працює 11 електромонтерів, 2 водії, тракторист. Керівник - Савицький Юрій Олександрович. ЛТДЗ обслуговує 7400 радіоточок, надає телефонні послуги 1700 абонентам із 29 сіл. Площа обслуговування - третина Дубровицького району. Кількість працюючих - 25 чол. Обсяг тарифних доходів - 1 ЗО тис.грн., в тому числі доходів від населення - 57 тис.грн. Кращі працівники: бригадир електромонтерів Конончук Анатолій Андрійович, кабельник-спаювальник Степанюк Валерій Васильович, електромонтер Ганько Олександр Григорович. У зв'язку з новими економічними умовами в Україні жрідбулося скорочення працівників-поштовиків. Поштове відділення с. Висоцьк, яке вже понад 10 років очолює Сокол Наталія Філаретівна, працює у складі 4 чол. Воно забезпечує пересилання і доставку періодичної преси, листів, бандеролей, посилок і грошових переказів для населення, установ, підприємств і організацій, виплачує з доставкою додому пенсії більш як 800 громадянам, займається торгівлею побутових товарів, медикаментів тощо.

Поштовики користуються заслуженим авторитетом і шаною за професійну чесність у роботі. Серед особливо шанованих - династії Чайковських, Конончуків, Савицьких.

Фотограф: Малько М.В.

Підтримка: Воробей Микола