Символіка Висоцька  Історія бібліотеки  Природа  Висоцьк - із глибин віків до сьогодення  Установи Висоцька  Духовність. Освіта. Культура  Тисячолітній висоцьк  Особистості краю 
Пункт доступу громадян до офіційної інформації


Особистості краю

Дата

Події, факти, коментарі

IV тис. до н.е.

Поселення періоду гребінцево-накольчастої кераміки.

IX ст.

Давньоруське городище на східній окраїні сучасного Висоцька. Його площа - 11га (126 х 84м). На території городища у наші дні знайдено скарб стародавніх римських монет.

1005 р.

Перша писемна згадка про Висоцьк. Прийняття християнства. Підпорядкування Туровській єпископії під назвою Височко.

1116р.

Височко у складі Городенського удільного князівства роду князя Всеволодка Володимировича (1116-1192) (Іпатіївський літопис) та з 1183 р. у складі Дубровицького князівства (князь Гліб Юрійович).

травень 1223 р.

Участь дубровицьких удільних князів у битві на р.Калка. Князі Олександр Глібович та Андрій Глібович загинули мученицькою смертю.

1240-1340 рр.

Монголо-татарське іго.

1340 р.

Височко у складі Великого Князівства Литовського.

1476 р.

Височко у складі Дубровицької коронної волості Пінського повіту Брест-Литовського воєводства. Намісником був Тимофій Володимирович, князь Мосальський.

XIV      ст.    

Височко у володінні Івана Юрійовича Гольшанського, внука Семена Івановича, званого «Лютим», тестя Владислава Ягелли. Страчений 30.08.1481 р. у Києві за змову проти короля.

1496 р.
Посольство воєводи Волоського до царя Івана Грозного у Москву рухалося по річці Горинь через Височко (Охоронна грамота Великого Литовського князя Олександра Ягеллончика).

Кінець XVст.      

Будівництво замку Вишгород на території давньоруського городища Юрієм Івановичем Гольшанським-Дубровицьким та його поселення в ньому.

1502 р.
Поразка загонів під проводом князя Юрія Івановича Гольшанського-Дубровицького у битві з татарами за Овручем на річці Уша.
1537 р.

Смерть князя Юрія Гольшанського-Дубровицького. Вмираючи, своєю передсмертною волею залишив він дружині до кінця життя (доки не вийде вдруге заміж) замок у Висоцьку з містом і усіма землями, з усіма бенефіціями, які до нього належать, а також двір Велюнь, дворик Струга, село Лютинськ. Заповіт був складений при свідках у висоцькому замку. Князь Юрій Гольшанський-Дубровицький похований у Києві в Пустинському монастирі Св. Миколая.

1538 р.

Вишоградом володіє княгиня Марія, що поселилася тут і виховувала своїх дітей: Андрія, який став литовським стольником; Марію, княгиню Курбську у майбутньому; Софію, що стала княгинею Полубенською; Анну, яка вийшла заміж за Олізара Кедрея Мильського, а потім за Сапегу; Олену, що була дружиною Воловича Богдана, князя Вишневецького; Анастасію, яка стала княгинею Заславською, і Федору, що була дружиною князя Богдана Соломарецького.На Різдво кожен мешканець Вишгорода мав давати володарю 10 кіп грошей литовських.Вишоград був портовим містечком, значним торговим центром і купецькою пристанню. Торгували деревом і збіжжям. Вишоградці були майстерними плотарями.

1553 р.

Смерть княгині Марії Гольшанської-Дубровицької. Вишоград переходить у володіння її синів Семена та Андрія Гольшанських-Дубровицьких.

1558 р.

Помирає Семен Гольшанський-Дубровицький, литовський стольник. Вишоград належить Федорі Гольшанській-Дубровицькій, яка вийшла заміж за Богдана Соломарецького, потомка Гліба Святославовича із чернігівських князів Рюриковичів. За їх володіння викорчовуються тутешні пущі, закладаються села, розширюються орні поля.

1569 р.

Висоцьк опиняється під владою Речі Посполитої внаслідок Люблінської унії (об'єднання Великого Литовського Князівства і Польщі).

1593 р.
Спустошення Висоцька та околиць загонами Северина Наливайка.
15 грудня 1613 р.

Коли князь Лев Миколай збирався на Сейм до Варшави від шляхти Пінського повіту, п'ять тисяч козаків під проводом Топчина і Шульжина, які називали себе полковниками на службі королівській, вдерлись у Висоцьк і розорили його.

1636 р.

Висоцьк відвідав князь Альбрехт Радзівіл - литовський канцлер, із дружиною. Тут вони довідались про загрозу татарського нападу.

1637 р.

Смерть князя Лева Миколая Соломарецького. Висоцьк переходить у володіння його дружини княгині Регіни.

1639 р.

Разом із сином Яном-Владиславом княгиня Соломарецька спорудила православну церкву у Висоцьку. Ян-Владислав Соломарецький разом із Мелетієм Смотрицьким слухає лекції у німецьких університетах. Мелетій Смотрицький деякий час мешкає у Соломарецьких у Висоцьку. У межі широкого Висоцького ключа за князювання Яна-Владислава входили: Висоцьк (замок і містечко), Вороні, Бродець, Річиця Васильова, Лука, Удрицьк, Струга, Вікаровичі, Теребежов, Столін, Городище, Річиця Волоська, Деревня, Глінка. Мешканці відбували панщину три дні. Зберігалася грошова і натуральна рента.Князь Ян-Владислав був одружений з Анною Воловичовою.

1640 р.

Смерть Яна-Владислава, .останнього із князів Соломарецьких.

1641 р.

Пожежа у Висоцьку знищила замок і домашній архів князів Дубровицьких і Соломарецьких.

1 лютого 1646 р.

Відбудова замку. Відбувся розподіл спадкових добр між чотирма сестрами. Так Анні Євграції з князів Соломарецьких, яка була за волинським мечником, віленським каштеляном Генриком Кашовським, дістались: місто і замок Висоцьк, село цієї ж назви, фільварок Бродець, с.Удрицьк, Річиця, село і фільварок Миляч, с.Жадень, село і фільварок Тумень із млином і ставком, села Озера, Єльно, Клесово.

1649 р.

Річка Горинь стала кордоном між польськими і козацькими військами. У Висоцьку розмістився польський гарнізон.

жовтень 1654 р.

До містечка входить багатотисячний загін російсько-українського війська.

1654 р.
Кримські татари руйнують до тла Висоцький замок і містечко, а всіх мешканців знищують. Каштелян Кашовський був поневолений татарами і зміг визволитися за величезний викуп.
1 березня 1655 р.

Висоцький замок продається Арнольду Гедройцу.

1664 р.
Мешканці Висоцька беруть участь у селянсько-козацькому повстанні проти польської шляхти.Висоцьк купує гетьман Запорозького Війська Павло Тетеря Мошківський. Заселяє людьми і робить із нього волость, на фундаменті старого замку відбудовує новий. Поселяється у Висоцьку з дружиною Оленою, донькою Богдана Хмельницького. Клопочеться перед польським Сеймом про інтернування у Висоцьк Юрія Хмельницького, гетьмана України в 1659-1663 pp.
1668 р.

Маєтки Висоцька Тетеря записав на заснування колегії єзуїтів у Варшаві.

1669 р.

Павло Тетеря ліквідує угоду з єзуїтами і продає за 60 тис. злотих Стефанові Пясочинському, який виганяє єзуїтів.

1671 р.

Смерть Павла Тетері в Андріанополі. Декрет трибуналу признав право спадкоємства Висоцька за єзуїтами.

16 листопада 1677 р.
Поховання Терези Пясочинської у Висоцьку.
1695 р.

Кшиштоф Завіша, воєвода мінський, автор відомих спогадів, виданих І.Бартошевичем, будучи проїздом з Бердичева до Мінська, затримався у Висоцьку.

1700 р.

Єжи Пясочинський остаточно зрікся своїх претензій на Висоцьк на користь єзуїтів.

10 березня 1710 р.

На свято Іоахіма приїхав до Висоцька пінський єпископ Кульчицький, який відправляв службу у церкві Удрицькій. До цієї церкви масово прибували віруючі, щоб поклонитися чудотворній іконі Божої Матері.

1742 р.

Литовський трибунал назавжди вирішив претензії спадкоємців Тетері щодо Висоцька. Містечко остаточно залишалося у володінні єзуїтів.

1773 р.
Висоцьк у володінні Речі Посполитої.
1774 р.
Власником Висоцька став Ігнацій Вигоновський, підкормій Брест-Литовського воєводства.
20 січня 1774 р.

Проведений перепис маєтків Висоцька його адміністратором Андрієм Терлецьким. З цього перепису довідуємося, що замок стояв на невеликій горі над рукавом Горині. Від в'їзду у 'місто до замку вів міст над ровом, який оточував увесь замок. Замок складався з кількох будинків, тобто з головної резиденції і флігеля. В головній резиденції вікна були обрамовані оловом, печі викладені зеленими кахлями. Далі - кухня, холодильня, приміщення для сушіння риби, стайня і пивний бровар. Неподалік замку, над призамковим каналом, стояв католицький костел з тесаного дерева, покритий гонтою, з двома вежами, а всередині з трьома вівтарями. Тут же, навпроти костелу, церква з тесаного дерева, покрита гонтою, з чотирма роговими куполами, а п'ятим, великим, посередині. В церкві було п'ять вівтарів, а поруч церкви -дзвіниця. З іншого боку укріпленого валу -овочеві городи і фруктові сади. Озброєння замку становило п'ять гвинтових мушкетів, шість коротких мушкетів, два карабіни, три залізних гармати. З опису бібліотеки, залишеної єзуїтами, бачимо, що вона забезпечена була переважно теологічними книгами. Серед рукописів була книга, яка розповідала про дива Божої Матері в Удрицькій церкві. У самому містечку Висоцьку було 83 будинки, в яких проживало 83 господарі, 134 сини, 41 родич. Було 122 воли, 42 коні. У містечку проживало 7 жидів, які платили дворові так званий чинш у сумі 16 злотих. Городяни і ті, що мешкали на дворі, платили по 6 злотих з постійної луки і мусили відробляти панщину по два дні на тиждень у фільварку Бродець і 12 днів під час жнив, а допомагали їм при цьому піддані з інших міст, які належали до цього фільварку. На облаву під час полювання повинні були виходити всі. Під час перепису у маєтках Висоцька записано, що в селі Підвисоччя - 40 будинків, Тумені - 25, Жадені - 20, Річиці - 15. Очевидно, у той перепис не входили боярські двори. В селі Удрицьк було 43 доми, Міляч - 25, Озерах - 45, Єльні (давнє Гнойне) - 16.

1778 р.
Висоцьк отримав у оренду від Вигоновського Матеуш Бутримович, який прокладав так званий Волинський тракт, насипаючи вал через котловину Прип'яті, а далі суходолом аж до Висоцька і Дубровиці.
1793 р.
Внаслідок другого поділу Польщі Висоцьк відійшов до Мінської губернії Пінського повіту. Після смерті Ігнація Вигоновського власником Висоцька став Павло Вигоновський, сплативши своїм братам Яну, Казиміру, Віцентію, Еліану та Юзефу відповідні кошти.
20 січня 1805 р.

. Павло Вигоновський у Києві переписав маєток у вічне володіння Вацлаву Борейку, тодішньому маршалкові шляхти Ровенського повіту, який був в історії провінції відомою особою. Був він опікуном крайової освіти, як член освітньої комісії, і почесним наглядачем світських шкіл протягом 40 років, а також взірцевим урядовцем. Збудував палац. Прикрашає Висоцьк парк, закладений Борейком під час проживання у містечку. Він приєднав до Висоцька Підвисоччя, що стало приміською вулицею. Розселяв людей у своєму маєтку. Заснував голландську колонію, яку розмістив на землях свого маєтку і назвав Софіївкою за іменем своєї доньки з Борейків Руліковських. Виділив колоністам значну кількість луків. Голландські колоністи займалися розведенням великої рогатої худоби, коней, виробництвом сирів. Відомий польський вчений, освітній і культурний діяч Тадеуш Чацький (1765-1813), який працював інспектором шкіл Волинської губернії, пишався співпрацею з Борейком. Висоцьк разом із Дубровицею було приєднано до Ровенського повіту Волинської губернії.Від Вацлава Борейка перейшов Висоцьк у власність Руліковських. Володіли вони 51 тисячею десятин орної землі, в т.ч. лісів і сінокосів 30449 десятин.

1858 р.

У Висоцьку налічувалося 34 селянські господарства з 132 працездатними чоловіками. Тяглових господарств - 24, піше - 1, решта -городники.

1861 р.

Внаслідок реформи мешканці Висоцька отримали 184 десятини орної землі та 98 десятин сіножатей.

1864 р.
Відкрита перша (парафіяльна) школа у Висоцьку, де 1 учитель навчав 20 дітей.
1865 р.
Третина мешканців Висоцька ходить на заробітки на лісорозробки. У містечку діє цегельня та млин, де працювало 5 робітників.
1877 р.
Зведення Свято-Успенської православної церкви.
1878 р.
Почало діяти однокласне училище.
1886 р.
Висоцьк став центром волості.
5 жовтня 1893 р.

Припинення холерної епідемії у Висоцьку.

1897 р.

У Висоцьку проживало 912 чоловік.

1909 р.
Почало діяти двокласне училище. Висоцьк -містечко. Адміністративне Висоцьк поділявся на містечкову управу та волосне управління. До містечкової управи належав центр Висоцька, до волості - вулиці Підвисоцька, Задвур'є, Містечкова. У Висоцьку був цегельний завод, лісопильня. У центрі височіла єврейська синагога, православна церква, монополька, корчма, дільничний поліцейський пост, церковнопарафіяльна школа. Населення становило близько 5 тис. чоловік, з них письменних - всього 3%.
1905 - 1907 рр.

Висоцька біднота брала активну участь у боротьбі проти місцевого поміщика полковника Ісакова.

1909 р.

Особливо активно виступали селяни Висоцька. В сутичці з поліцією і черкесами з особистої охорони Ісакова був поранений селянин Олімпій Щур. Зафіксовано також у документах бунт у с.Річиця, що поблизу Висоцька, все проти того ж поміщика Ісакова, події якого описав Гофман у статті «Аграрні безпорядки з кривавим результатом».

29 травня 1910 р.
Мешканці Висоцька та Річиці (тепер Вербівка) взяли участь у земельному бунті. Напали на адміністрацію і стражників. Було вбито землеміра і поранено стражника. 61чол. було притягнуто до судової відповідальності «за збройний опір властям».У Висоцьку відбувалося 5 ярмарків на рік.
1914 р.

Закриття двокласного училища у зв'язку з наближенням фронту І світової війни.

1917 р.
У містечку працювали кілька приватних магазинів, фельдшерський пункт, аптека.
1918 р.
У Висоцьку організувався ревком і комнезам, до складу яких увійшли: Нагорний Андрій, Кухар Павло, Дубатовка Павло, Дубатовка Максим. Військову владу у Висоцьку очолив колишній фронтовик Степан Мусієвич. Комнезам розподілив панське майно поміж селянами-бідняками.У кінці 1918 р. у Висоцьку організовано партизанський загін у складі 32 чоловік на чолі з Нагорним Андрієм. Цей загін встановив у містечку радянську владу.
21 листопада 1918 р.

Висоцький загін бере участь у Дубровицькому збройному повстанні.

20 липня 1920 р.

224 полк 25 стрілецької дивізії Червоної Армії зайняв Висоцьк. Створення Висоцького
волосного та сільського ревкомів на чолі з Іваном Рожком та сільського комітету незаможних селян - голова Макаревич Іван Романович, секретар Федоренко Андрій Ісакович. Відремонтовано приміщення лікарні, відновлено роботу пошти.

22 серпня 1920 р.
Збори представників комнезамів Висоцької волості вирішили розділити поміщицьку землю.
жовтень 1920 р.

Польська окупація. Центр гміни Висоцьк у складі Сарненського повіту. В рахунок контрибуції білополяками було стягнуто з Висоцька 250 голів ВРХ і 200тис. крб. Вони спалили будинки на вул. Підвисоцькій і заарештували понад 20 чол.

6 грудня 1922 р.

Висоцьк - центр гміни у складі Столінського повіту Поліського воєводства. Густота населення - 23 чол. на кв.км.

18 березня 1921 р.
Висоцьк у кордонах Польської держави.
1923 р.

Почала діяти польська початкова школа у Висоцьку. З вчителі навчали 176 учнів. Мова викладання - польська.

1924 р.

У Висоцьку було створено осередок КПЗБ, у який входили: Дворецький Степан, Федоренко Андрій, Іван Щур та інші. Одночасно був створений і комсомольський осередок. Першими висоцькими комсомольцями були: Маєвський Григорій, Малько Самійло, Макаревич Гнат.

1 травня 1926 р.

Комуністи-підпільники Висоцька виступили проти польської влади, розкидавши листівки, вивісивши лозунги і транспаранти із закликами до боротьби проти окупації і за владу Рад.

1927 р.

Проведена масова акція на захист політв'язнів. У Висоцьку створюються підпільні підрайкоми КПЗБ і КСМЗБ. У жовтні відбулася районна конференція «Сельробу» за участі члена ЦК «Сельробу-лівиці», відомого письменника Кузьми Пелехатого.

1928 р.

Височани на виборах до польського Сейму проголосували за комуністичний список партій «Робітничо-селянська єдність» та «Сельроб-лівиця». Безуспішна поїздка селянської делегації з Висоцька до Варшави на прийом до Пілсудського з метою збереження сервітутів, земель спільного користування.

1931 р.

Повінь знищила озимі культури. Не вистачало хліба.

серпень 1932 р.

Масові арешти комуністів-підпільників польською охранкою. Загибель першого секретаря Висоцького підпільного райкому партії та підпільників Михайла Савончука, Івана Щура, Федора Козубовського, Дем'яна Нагорного. Земельний банк відбирає у жителів Висоцька громадські випаси.

1934 р.
У Висоцьку працює аптека. Збудована лазня.
1938 р.

Діє поштове відділення у Висоцьку. У Висоцькій гміні розташовано 9 поміщицьких маєтків. Найбільший за кількістю землі - у графа Бройль-Плятера (18188 десятин) та поміщика Хрулова (19533 десятини). Обслуговували їх 136 робітників.

9 вересня 1939 р.
Створено тимчасовий ревком. Робітничо-Селянська Гвардія, яка роззброїла осадників, провела конфіскацію поміщицьких та церковних земель, підтримувала громадський порядок.
28 листопада 1939 р.

Відбулися Народні Збори Західної Білорусії у Білостоку. Делегат від Висоцька - Малько Самуїл Микитович - виступив із декларацією про конфіскацію поміщицьких земель та клопотанням про приєднання Висоцька до України.

1940 р.
Започатковано кооперативний рух у Висоцьку. Розпочала роботу Висоцька райспоживспілка.
1 січня 1940 р.
Тимчасовий ревком був перетворений у Раду.
лютий 1940 р.

Утворено артіль ім. Леніна у Висоцьку.

24 березня 1940 р.

Вибори у Верховну Раду УРСР. Депутатом від Висоцька обрана Килина Панасівна Хомич.

20 грудня 1940 р.

Відбулися вибори до Висоцької сільської та Висоцької районної рад.Відкрито школу в урочищі Софіївка (німецька колонія) для діте колгоспників.

весна 1941 р.

Пожежа в конюшні колгоспу ім. Шевченка. Загинуло 40 коней.

липень 1941 р.

Окупація Висоцька німецько-фашистськими загарбниками.

3 липня - 11 листопада 1941 р.

Евакуація колгоспної худоби і майна у Саратовську область зусиллями активу колгоспу.

весна 1942 р.

У Висоцькому районі створена перша антифашистська організація, яку очолив дільничний міліціонер Максим Йосипович Місюра. Також створена підпільна молодіжна організація на чолі із Степаном Полюховичем, яка допомагала молоді уникнути каторжних робіт у Німеччині.

9 вересня 1942 р.

Німці розстріляли в урочищі Борок 1864 євреїв.

грудень 1942 р.
У Висоцький район прибув партизанський загін Антона Петровича Бринського.
8 січня 1943 р.
З допомогою комсомольців-підпільників із групи Степана Полюховича народні месники розгромили німецький гарнізон у Висоцьку. Після цього вони пішли у партизанське з'єднання, очолюване секретарем підпільного обкому партії Василем Антоновичем Бегмою.
14 березня 1943 р.

Фашисти спалили дотла хутір Прасодівка.

березень 1943 р.

За рішенням підпільного обкому КП(б)У було створено Висоцький підпільний райком партії, який очолив С.М.Плужник.

7 січня 1943 р.

Частини 397-ї Сарненської Червонопрапорної ордена Кутузова II ст. стрілецької дивізії і партизанське з'єднання Олексія Сабурова звільнили Висоцьк від німецьких окупантів.

1945 р.

Почали діяти 7-річна школа, перша державна аптека, хлібопекарня.

19 березня 1945 р.

Організація районної лікарні у Висоцьку.

1947 р.

Відкрила свої двері хата-читальня у Висоцьку, осередок культури.

1950 р.

Було зведено нове приміщення лікарні. Три колгоспи об'єдналися в одне господарство - ім. Леніна.

серпень 1950 р.

7-річна школа у Висоцьку стала середньою.

1953 р.

Збудовано нове приміщення аптеки.

1954 р.

Почав роботу перший новий магазин (донедавна називався «Кулінарія»).

1955 р.
Було збудовано кафе «Чайна» і культмаг.
1956 р.
Відчинив свої двері Будинок культури.
грудень 1958 р.

Організовано Висоцький держлісгосп.

1959 р.

Ліквідовано Висоцький район.

1960 р.

Організовано швейний цех при споживчому товаристві.

грудень 1960 р.

Почав роботу сільський універмаг та магазин готового одягу і взуття.

1963 р.

У Висоцьку та околицях проводилися археологічні розкопки під керівництвом академіка Свєшнікова. Знайдено цінні пам'ятки і скарби римських монет.

1969 р.

Збудовано нову хлібопекарню і ковбасний цех.

1972 р.

Утворено Висоцьку лінійно-технічну дільницю зв'язку. Самодіяльний хоровий колектив Висоцька став переможцем І Всесоюзного фестивалю художньої творчості трудящих і нагороджений дипломом II ст. та медаллю «50 років СРСР». А тріо бандуристок у складі Марії Рожко, Зої Луцько та Марії Довгомелі стали лауреатами і були нагорожені дипломом II ст. фестивалю.

15 липня 1974 р.

Внаслідок бандитського пострілу з рушниці при виконанні службових обов'язків в 35 кв. Висоцького лісництва Висоцького лісгоспу загинув лісничий цього лісництва Яцута Іван Васильович.

1975 р.

Відчинила двері музична школа у Висоцьку; Директор - Кульчицький-Гут М.Ф.

1977 р.

Збудовано нову триповерхову середню школу.

1979 р.

Введено в експлуатацію двоповерховий універмаг Висоцького споживчого товариства. В березні весняною повінню знесено міст на річці Вир. Три місяці височани живуть на острові.

вересень 1983 р.

Відкриття нової дільничної лікарні на вул. Містечковій у Висоцьку.

1984 р.
Зведено адмінприміщення Висоцького лісництва і нову двоповерхову аптеку.
1985 р.

Масова та дитяча бібліотеки Висоцька перенесені в щойно реконструйоване приміщення на вул. Малька. Проведено благоустрій центральної частини Висоцька. Посаджено соснове асадження навколо місця захоронення євреїв-височан в урочищі «Борок».

1986 р.

Створено Музей села Висоцьк. Проведено капітальний ремонт сільської ради.

1987 р.

Збудовано нове двоповерхове приміщення сільської ради. Побудовано алею Слави. Прийнято в експлуатацію двоповерхове приміщення дитячого садка на 140 місць. Завершено будівництво двох житлових будинків для лікарів. Заасфальтовано дорогу від автотраси до Висоцька.

1988 р.

Висоцький лісгоспзаг став переможцем серед підприємств лісового господарства СРСР (директор - Шкудор В.Д.).

1988 р.

Проведено капітальний ремонт будинку культури. Влаштовано освітлення 6-ти вулиць Висоцька.

1989 р.

Висоцька сільська рада нагороджена перехідним Червоним Прапором за перемогу у змаганні серед сільських рад Рівненської області.Відбувся обласний семінар секретарів райвиконкомів.

1990 р.

Збудовано двоповерховий Будинок побуту (тепер адмінприміщення СПП «Злагода»). Заасфальтовано 4 км. вулиць Висоцька. Збудовано санітарно-побутовий комплекс на фермі Чорновірка.

1991 р.

Висоцький лісгоспзаг перейменовано на Висоцький держлісгосп.Побудовано сауну в лісгоспі. Побудовано 2 квартири для спеціалістів лісгоспу.

1992 р.

Передано в запас сільської ради 699,2 га земель, у тому числі пасовищ 357 га, ріллі - 341 га. Відбувся традиційний семінар голів сільських рад Дубровицького району Рівненської області та голів сільських рад Столінського району Республіки Білорусь.

1993 р.

Відвідання Висоцька архієпископом Рівненським і Острозьким Іринієм.

1993 р.

До Висоцька привезли ікону Почаївської Богоматері.

25-27 листопада 1993 р.

Хоровий колектив М.Ф.Кульчицького разом із листопада білоруськими аматорами записав обряд «Сватання», який пізніше транслювали на Брестському телебаченні.

1994 р.

Літня повінь на річці Горинь. Знищено 1540 тонн сіна, 10,5 га картоплі. Підтоплено 94 господарства височан.

1996 р.

Музею історії села присвоєно звання «народний».

27 серпня 1998 р.
До Висоцька привезли ікону Матері Божої «Призренна смиренне».
травень 1998 р.

Створено хоровий колектив Висоцького Будинку культури.

травень 1999 р.

Встановлення постійного понтонного мосту через р. Горинь.

2002 р.
Хоровому колективу «Височко» присвоєно звання «народний».
2004 р.

Відвідання Висоцька єпископом Сарненським і Поліським Анатолієм.

2005 р.

Висоцький держлісгосп став Державним підприємством «Висоцьке лісове господарство».

осінь 2005 р.
Встановлення пам'ятного хреста на честь 1000-ліття с. Висоцьк.

ВОНИ ЗАЛИШИЛИ ПОМІТНИЙ СЛІД В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ВИСОЦЬКА:

Борейко Вацлав. Маршалок шляхти Ровенського повіту, який був в історії провінції відомою особою. Був він опікуном крайової освіти, як член освітньої комісії, і почесним нагля­дачем світських шкіл протягом 40 років, а також взірцевим урядовцем. У 1805 році заснував парк, який і досі прикрашає Висоцьк. Приєднав до Висоцька Підвисоччя, що стало при­міською вулицею. Розселяв людей у своєму маєтку. Засну­вав голландську колонію, яку розмістив на землях свого маєтку і назвав Софіївкою за іменем своєї доньки з Борейків Руліковських. Виділив колоністам значну кількість луків.

Бруцький Микола Адамович. Тракторист-машиніст Висоцького лісництва, заслужений працівник промисловості України.

Бруцький Олександр Костянтинович (1918 р.н.). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941-1945 pp. Нагороджений бойовими нагородами: двома орденами Червоної Зірки, двома орденами Велика Вітчизняна війна II ступеня, орденом «За мужність» III ступеня, медалями: «Завзяття Кенігсберга», «За бойові заслуги» та вісьмома іншими нагородами.

Ганько Любов Лукашівна. Доярка колгоспу ім.Леніна нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора у 1975 р.

Герасимович Галина Терентіївна. Закрійник швейного цеху Висоцького Будинку побуту. Кавалер ордена Трудової Слави III ст.

Главацька Раїса Олександрівна. Ланкова колгоспу ім. Леніна. Нагороджена медаллю «За трудову відзнаку» у 1973 p., а у 1976 р. - орденом «Знак Пошани».

Гловацька Євгенія Іванівна(на фото). Депутат Рівненської обласної ради десять скликань підряд. Через це односельці жартома називають її «Женя-депутатка». Доярка колгоспу ім. Леніна. Нагороджена за свою невтомну працю орденом Трудової Слави III ст. у 1972 р. У 1986 р. - другим орденом Трудової Слави II ст.

Гольшанська-Дубровицька Іулянія. Свята Іулянія жила в першій чверті XVI ст. її батько, князь Юрій Дубровицький-Гольшанєький, був одним із благодійників Києво-Печерської лаври. Праведна діва померла на 16 році життя. Тіло її, поховане в Києво-Печерській лаврі поблизу Великої церкви, стало нетлінним при архімандриті Єлісеї Плетенецькому (1599-1624). Святі мощі згоріли під час пожежі у Великій церкві Києво-Печерської лаври у 1718 році, а останки були перекладені в раку і поставлені у ближніх печерах. Архіман­дрит Петро Могила (у майбутньому митрополит Київський), якому свята з'явилася у сні і говорила про малу увагу до її останків, звелів влаштувати нову раку. На гробниці святої тоді був зроблений напис: «По воле Творца неба й земли живет по всея лета Юлиания, помощница й великая в Небе заступница. Здесь кости - врачевство против всех стра-даний... Райския селения собой украшаешь, Юлиания, как цветок прекрасньш...»

Гольшанський-Дубровицький Юрій. Юрій першим почав писатися князем Гольшанським-Дубровицьким. За час його правління Висоцьк й околиці розвиваються. Села стали осілими, а селяни видирали в лісу землі під поля. Непродук­тивний досі Висоцьк розрісся і став досить великим посе­ленням. Юрій, якому сподобалась ця місцевість, побудував тут замок і оселився в ньому. Назвав цей замок Вишгородом. Князь був хоробрим лицарем й успішно відбивав напади татар на свої замки. Князь Юрій Гольшанський-Дубро­вицький похований у Києві в Пустинському монастирі.

Грицюк Василь Васильович. Тракторист колгоспу ім. Леніна с.Висоцьк. Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» у 1971 р. і орденом Трудової Слави III ст. у 1975р.

Дахно Катерина Опанасівна. Майстер лісових культур Висоцького лісництва, нагороджена медаллю «За трудову доблесть».

Деревенко Сергій Федорович (1921 р.н.). Учасник Великої Вітчизняної війни 1944-1945 pp. Нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом «Велика Вітчизняна війна» II ступеня, орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За відвагу».

Дворецький Григорій Антонович (1917 р.н.). Ветери­нарний фельдшер Висоцької дільничної лікарні. Член КПЗБ з 1934 р. Відсидів 4 роки польської в'язниці, учасник Великої Вітчизняної війни з 1941-1945 pp. Нагороджений 9 урядовими нагородами.

Дворецький Євген Антонович (1914-1995 pp.). Заступник командира партизанської бригади особливого призначення. Директор Висоцького маслозаводу. Секретар Висоцького райвиконкому. Керуючий Висоцькою районною філією Держбанку СРСР. Керуючий філією банку смт Степань. Нагороджений орденом Червоної Зірки та п'ятнадцятьма медалями.

Дворецький Степан Павлович. Секретар Висоцького підпільного райкому Компартії Західної Білорусії. Загинув від польської дифензиви 1932р.

Камінська Марія Артемівна (1913 р.н.). Заслужений вчитель України (1956р.). Працювала у Висоцькій середній школі понад 20 років.

Катюха Йосип Семенович (1922 р.н.). Завідуючий відділом кінофікації Висоцького району, учасник Великої Вітчизняної війни з 1942-1945 pp. Нагороджений бойовими нагородами орденом Слави III ступеня, орденом «Велика Вітчизняна війна» II ступеня, орденом «За мужність» III ступеня.

Ковальчук Олена Семенівна(на фото). Доярка колгоспу ім. Леніна с.Висоцьк. Наго­роджена орденом Трудового Червоного Прапора у 1976 p., орденом «Знак Пошани» у 1986 р.

Конончук Ніна Григорівна. Ланкова колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» у 1976р.

Костюк Володимир Кіндратович (1955 р.н.). Кандидат ветеринарних наук, доцент, заступник декана факультету здоров'я продуктивних тварин Національного аграрного університету України.

Костюк Лідія Степанівна. Ланкова колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» у 1977р.

Красюк Клавдія Петрівна (1948 р.н.). Вчитель фізики, астрономії, інформатики загальноосвітньої І-ІІІ ступенів.

Красюк Петро Харитонович(на фото). Наро­дився 1 січня 1924 р. у с.Трахтемирів Канівського району Черкаської області. Поет-сатирик і гуморист, член Націо­нальної спілки письменників України з 1965 р. З 1946 р. (після закінчення Переяс-лав-Хмельницького училища) до 1984 р. працював учителем ВисоцькоїСШ. Автор дев'ятнадцяти збірок сатири і гумору, в т. ч. вибраних творів у двох томах. Лауреат літературних премій ім. Валер'яна Поліщука (1983), ім. Микити Годованця (1988) та Нобельської премії - премії Першого Всеукраїнського фестивалю гумору (2003). Нагороджений медалями: «Ветеран праці» (1984), «Захиснику Вітчизни» (1999).

Креденсир Гордій Кирилович (1922-1984 pp.). Учасник Великої Вітчизняної війни, бригадир будівельної бригади, завгосп, завфермою, заступник голови правління колгоспу ім.Леніна, голова правління колгоспу «Ленінець» Дубро-вицького району. Нагороджений: орденом Жовтневої Рево­люції, орденом Трудового Червоного Прапора, 11 медалями.

Креденсир Марія Гаврилівна. Доярка колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. Нагороджена орденом «Знак Пошани».
Креденсир Федір Кирилович (1927-1983 pp.). Шофер колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».

Кульчицький-Гут Микола Федорович. Відомий у нас самодіяльний композитор і багаторічний керівник місцевих самодіяльних колективів. Народився в 1941 р. Любов до музики зародилася ще у дитинстві і привела його у духовий оркестр. У 1959 р. закінчив Висоцьку школу, побував на Дон­басі, де оволодів спеціальністю слюсаря-сантехніка, а у вільні години займався в художній самодіяльності. Через рік повер­нувся в рідне село, працював у сільській раді і продовжував заняття в духовому оркестрі. Співав сольні пісні зі сцени сільського клубу. У1962 р. вступає до Львівського державного музичного училища, яке успішно закінчив 1966 p., отримавши кваліфікацію диригента хору, викладача співу та сольфеджіо. З 1975 р. очолював музичну школу у с.Висоцьк. Був керівником хору при Висоцькому Будинку культури, керував академічним хором при районному Будинку культури. На Республікан­ському огляді колективів художньої самодіяльності на честь 100-річчя від дня народження В.І.Леніна був удостоєний срібної медалі і диплома ІІ-го ступеня. У 1975 р. хоровий колектив під керуванням Миколи Кульчицького став пере­можцем фестивалю сільської художньої творчості з нагоди 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. У середині 80-х років з ініціативи працівників бібліотеки Висоцька був створений ветеранський хоровий колектив під його керів­ництвом. Помер у 1995 р.

Кухарець Євген Іванович. Художній керівник Черкась­кого народного хору, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України. Працював у Висоцьку у 1963р.

Лагун Валентина Іванівна (1937 р.н.). Касир ощадкаси № 6395/09 с.Висоцьк. Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» у 1981 р.

Левін Мовша Шлемович (1905-1978 pp.). Секретар підпіль­ної єврейської парторганізації КПЗБ у Висоцьку з 1926 року. Відсидів 6 років тюрми за Польщі. Член Висоцького волосного тимчасового революційного комітету в 1939 р. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1945 pp. Завідуючий відділом соціального забезпечення Висоцького району.

Лукашевич Февронія Семенівна (1937-2005 pp.). Ланкова колгоспу ім.Леніна. Нагороджена медаллю «За трудову доб­лесть» і орденом Трудового Червоного Прапора (1972 p.).

Майба   Антоніна   Миколаївна(на фото). Ветеран педагогічної праці. Указом Президії Верховної Ради СРСР 26 квітня 1976 р. за досягнуті успіхи нагороджена орденом «Знак Пошани», а 27 вересня 1979 р. - Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за агітаційно-масову роботу з молоддю.

Майба Іван Степанович. Ветеран педагогічної праці. Народився у 1933 р. Працював учителем з 1956 р. З серпня 1968 р. по 1996 р. -директор Висоцької середньої школи. За роки його директорства було збудовано нову триповерхову школу. Дякуючи його титанічним зусиллям та допомозі колгоспу, лісгоспу, всій сільській громаді, 1 вересня 1977 р. відбулося її урочисте відкриття. Це дало змогу налагодити навчальний процес згідно з сучасними вимогами. Багато років керував духовим оркестром с.Висоцьк. Неодноразово обирався депутатом Висоцької сільської ради.

Макаревич Іван Романович. Перший голова Висоцької сільської ради. Народився у 1891 р. Очолив громаду після визволення Висоцька від німецько-фашистських загарбників.

Макаревич Олександр Кузьмич. Головний лікар Висоць­кої дільничної лікарні у 1971-1987 pp. Народився у 1937 р. За час його роботи на посаді головного лікаря у грудні 1979 р. було розпочато і завершено у вересні 1983 р. будівництво лікарняного містечка на 100 ліжок з двома лікувальними та двома господарськими корпусами та амбулаторією на 150 відвідувачів у день. Закладено парк площею понад 5 га. Лі­карню оснащено новітньою медичною технікою. Нагород­жений значком «Відмінник охорони здоров'я СРСР».

Малимон Тетяна Кирилівна (1947 р.н.). Працівник закладів торгівлі Висоцького споживчого товариства. Наго­роджена медаллю «За трудову відзнаку».

Малько Лука Степанович (1899-1977 pp.). Член КПЗБ, секретар підпільної організації у Висоцьку. Відбув 10 років ув'язнення в Картуз-Березі. Перший голова колгоспу 1940 p., учасник евакуації колгоспу 1941 р. Учасник Великої Віт­чизняної війни з 1941-1945 pp. Голова колгоспу з 1945-1953 pp. Голова сільської ради з 1953-1959 pp.

Малько Марія Гаврилівна (1937 р.н., на фото). Директор Висоцького Будинку куль­тури. 43 роки віддала творчій праці у с.Висоцьк. Закінчила Львівський культурно-освітній технікум. Працю­вала інструктором-методистом клубної роботи у Висоцькому районному БК з 1957 р. по 1962 р. З 1962 р. по 2000 р. займала посаду директора сільського БК. Завдяки її організаторським здіб­ностям, вмінню працювати з молоддю, обдарованими височанами, спільній роботі всіх закладів культури художня народна творчість набула великої популярності. У 1971 р. була нагороджена орденом «Знак Пошани». Обиралася депутатом сільської ради десяти скликань.

 

 

 

 

Малько Олена Микитівна (1917-1997, на фото). Секретар Висоцької сільської ради із серпня 1963р. На цій посаді вона працювала до 1984 р. Народилася у с.Висоцьк у селянській родині. Навча­лася у Львівській вищій партійній школі. Почала свій трудовий шлях у довоєн­ному колгоспі після закінчення Сарнен-ського зооветтехнікуму. Після Великої Вітчизняної війни була завідуючою організаційним відділом Висоцького райвиконкому. Коли ліквідували Висоцький район, була обрана секретарем сільської ради. Активний громадський діяч Висоцька. Здобула незаперечний авторитет серед односельчан.

Малько Самуїл Микитович (1905-1988 pp.). Депутат Народних Зборів Західної Білорусії в 1939 р.від Висоцька. Народився в с.Висоцьк. Відомий політичний і військовий діяч Польщі, генерал Війська Польського. Заступник голови Висоцького райвиконкому у 1940 р. Завдяки йому Висоцьк і навколишні села було приєднано до Української РСР у 1940 р.

Маєвський Григорій Андрійович (1904-1987 pp., на фото). Активний політичний діяч. Був засуджений на чотири роки тюремного ув'язнення за часів панської Польщі як член КПЗУ. Зав.відділом Висоцького рай­виконкому. Голова правління колгоспу ім.Леніна. Голова Висоцької сільської ради з березня 1959 р. по травень 1965 р. Голова профкому лісгоспу. За його керів­ництва було покладено бруківку на вулиці Шевченка та благоустроєно центральну частину села.

Мосійчук Григорій Володимирович. Тракторист колгоспу ім. Леніна с.Висоцьк. Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» у 1973 р.

Нагорна Парасковія Опанасівна. Доярка колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. У 1975 р. нагороджена орденом «Знак Пошани».

Нагорна Степанида Мусіївна. Ланкова колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.

Опанович Гаврило Тодорович. Тваринник колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. У 1973р. нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».

Ососкало Олексій Кирилович (1913-20.04.1947). Учасник партизанського руху на Рівненщині. Нагороджений орденом Леніна. Проживав у Висоцьку в 1947 р. Завідуючий райвід­ділом уповмінзагу України.

Перегійняк Григорій (Коробка). Перший сотенний УПА. Загинув у 1943 р. на хуторі Гончариха в сутичці з німцями. Похоронений у братській могилі в урочищі Деревок (Дубо­вий ліс).

Петровський Микола Йосипович. Голова правління кол­госпу ім. Леніна с.Висоцьк. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть».

Приходько Адам Пантелеймонович (1922-2004 pp.). Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений бойовими орденами Слави III ступеня, орденом «Велика Вітчизняна війна» II ступеня, орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За відвагу» та дев'ятьма іншими нагородами.

Полховський Федір Данилович. Бригадир рільничої бригади колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. Нагороджений орденом «Знак Пошани» у 1972 р.

Руліковський Едвард. Дослідник історії Висоцька. Автор Історичної довідки про містечко Висоцьк (Словник геогра­фічного Королівства Польського та інших країв слов'ян­ських), виданої у Варшаві в 1895р. Був у Висоцьку в 1927 р.

Рожко Георгій Тихонович (на фото). Бригадир рільничої бригади колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. Нагороджений орденом Тру­дового Червоного Прапора у 1977 р. Учасник ВДНГ СРСР 1979 року, наго­роджений срібною медаллю «За досяг­нення успіхів у розвитку народного госпо­дарства СРСР».

Савич Ганна Кирилівна. Телятниця колгоспу ім. Леніна с.Висоцьк. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.

Сидорчук Гаврило Никифорович (1924 р.н.). Активний учасник партизанського руху на Рівненщині в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. Голова Висоцької сільської ради з травня 1965 р. по 1973 р. За його керівництва побудо­вано універмаг, магазини на Чорновірці та у с.Вербівка, водопровід на вул. Містечковій, Б.Хмельницького. Голова правління Висоцького споживчого товариства. Був деле­гатом Республіканського з'їзду кооперації в Києві у 1980 р.

Сидорчук Тетяна Олімпіївна. Доярка колгоспу ім. Леніна с.Висоцьк. Нагороджена медаллю «За трудову доблесть».

Сидорчук Устина Тихонівна (1896 р.н.). Перший депутат Ровенської обласної ради в 1940 р.

Смірнов Михайло Степанович (1916-1987 pp.). Шофер Висоцького споживчого товариства. Нагороджений орденом Трудової Слави III ст. у 1974 р.

Смотрицький Мелетій Архієпископ. Відомий письменник, славетний проповідник, автор «Слов'янської граматики». Проживав у Висоцьку в 1600 р. у князів Соломарецьких.

Сокол Петро Якович. Працівник Висоцького відділення зв'язку, яке підпорядковувалося Дубровицькому райвузлу зв'язку. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Скрипникова Ганна Єгорівна (1914-2004 pp.). Відомий політичний та громадський діяч Висоцька. Учасниця Великої Вітчизняної війни, нагороджена двома орденами «Знак Пошани» та дев'ятьма медалями.

Соколовська (Сидорчук) Уляна Семенівна (1943-1998 pp.). Депутат Верховної Ради України в 1986-1994 pp. від Дубро-вицького та Зарічненського районів. Народилася у с.Ви-соцьк. Працювати почала в 1957 р. у колгоспі ім.Леніна Висоцького району дояркою. У 1959-1963 pp. навчалася у Кременецькому сільськогосподарському технікумі. По закінченні працювала обліковцем, завфермою, зоотехніком колгоспу ім.Леніна с.Висоцьк. З 1968 р. -головний зоотехнік колгоспу «Світанок» Дубровицького району. 1976 р. закінчила ВПШ при ЦК КПРС. У 1975 р. по 1983 р. - другий секретар РК КПУ м.Дубровиця. З вересня 1983 р. - перший секретар Зарічненського РК КПУ. З 1986 р. по 1994 р. була депутатом Верховної Ради України по Дубровицькому виборчому округу №337. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», двома медалями.

Соломарецька Регіна. Княгиня Висоцька і Дубровицька із роду чернігівських князів Рюриковичів. Проживала у Висоцьку. 1639 р. разом із сином Яном-Владиславом спору­дила православну церкву у Висоцьку.

Соломарецький Ян-Владислав. Князь Висоцький і Дубровицький. Змолоду поїхав за кордон, де з відомим Мелетієм Смотрицьким слухав лекції в німецьких універ­ситетах. 1639 р. разом із матір'ю Регіною Соломарецькою спорудили православну церкву у Висоцьку.

Стельмах Михайло Панасович. Член Спілки письмен­ників України. Відвідав Висоцьк 5-6 червня 1961 року.

Степанюк Петро Наумович. Самодіяльний композитор. Прославив Висоцьк своєю натхненною творчою працею. Завідуючий відділом культури та директор Висоцького Будинку культури. 1956 р. з його ініціативи було запроваджено щорічні фестивалі народної творчості у Висоцькому районі.

Тетеря Павло. Гетьман Правобережної України (1663-1665). Походив із овруцької шляхти. Одружився з дочкою Б.Хмельницького і став одним із найближчих його соратників. Був Переяславським полковником. Власник Висоцька з 1664р. Опустілий від часу нападу татар Висоцьк Павло Тетеря заселив людьми і зробив із нього волость, на фундаменті старого замку відбудував новий. У 1668 р. маєтки Висоцька Тетеря записав на заснування колегії єзуїтів у Варшаві. Уклавши з ними угоду, що, доки він житиме, вони платитимуть йому щорічно вісім тисяч золотих. Але несподівано Тетеря у тому ж таки році ліквідовує свою домовленість із єзуїтами і продає Висоцьк за шістдесят тисяч злотих Стефанові Пясочинському.

Хомич Килина Панасівна. Перший депутат Верховної Ради УРСР в 1940р. Уродженка с.Пузня (тепер с.Парти­занське). Проживала у с.Висоцьк.

Циганенко     Микола     Сергійович(на фото). Комбайнер колгоспу ім. Леніна с. Висоцьк. Нагороджений орденом Трудової Слави III ст. у 1977 р.

Чорновіл В'ячеслав Максимович. Герой України Народ­ний депутат України. 23 жовтня 1965 року відвідав Висоцьк. Гостював у Петра Харитоновича Красюка.

Шамраєнко Григорій Никифорович. Начальник відді­лення зв'язку с.Висоцьк. За більш як 40-річну працю у галузі зв'язку нагороджений орденом Трудового Червоного Пра­пора. Учасник Великої Вітчизняної війни.

Шкудор Василь Дмитрович (1953 р.н.). Директор Висоцького лісгоспзагу. За його керівництва у 1988 р. колек­тив ЛГЗ став переможцем серед підприємств лісового госпо­дарства СРСР. Було реконструйовано центральну садибу держлісгоспу (контору, квартири, консервний та дерево­обробний цехи, теплицю, майстерню). Заслужений працівник лісового господарства України.

Щур Марія Семенівна. Доярка колгоспу ім.Леніна с.Ви­соцьк. Нагороджена у 1973 р. медаллю «За трудову доблесть».

Юдко Василь Гнатович. Дояр колгоспу ім.Леніна с.Ви­соцьк. Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».

Якубович Федір Федорович (1947 р.н.). Голова правління колгоспу ім.Леніна в 1979-1992 pp. Спеціаліст із академічною інженерною освітою, вмілий керівник зумів піднести господарство до вершин економічного розвитку. За його керівництва було проведено капітальні ремонти та рекон­струкцію всіх чотирьох ферм, збудовано вісім тваринницьких приміщень, що дало змогу збільшити поголів'я худоби до З тис.голів. Надої молока досягли більш як 3 тис.кг на корову. Валовий збір зернових становив 2 тис.тонн. За структурою виробництва та економічною міцністю господарство зай­мало постійне місце у першій п'ятірці колективних сіль­ськогосподарських підприємств Дубровицького району. Особливо значним було соціально-культурне будівництво в с. Висоцьк, Вербівка, а саме: дороги, магазини, клуби, житлове будівництво. Удостоєний звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

Янковський Михайло Якович. Голова правління кол­госпу ім.Леніна с.Висоцьк з 1991 р. Кавалер ордена «Знак Пошани».

Ярмолюк Микола Петрович. Тракторист колгоспу ім. Леніна с. Висоцьк. Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» у 1976р.

Яцута Григорій Васильович (1955 р.н.). Сільський голова Висоцької сільської ради п'яти скликань (з 1982 р. по даний час). Нагороджений Грамотою Верховної Ради України 2004 р. за заслуги перед українським народом.

Підтримка: Воробей Микола