Символіка Висоцька  Історія бібліотеки  Природа  Висоцьк - із глибин віків до сьогодення  Установи Висоцька  Духовність. Освіта. Культура  Тисячолітній висоцьк  Особистості краю 
Пункт доступу громадян до офіційної інформації


Духовність. Освіта. Культура.

Пам'ять і похвала Висоцьку православному

Перша писемна згадка про те засвідчується книгою «Творение старого старца нашего Кирилла, єпископа Ту-ровского сь предварительньїм очерком истории Турова й Туровской іепархии до XIII века», Кіевь. Типографія Кіево-Печерскоі Лаври, 1880 p., де знаходимо таке: «...третіе богомолие епископию поставихь Туров вь льто 6513 (1005) й придахь кь ней городнь с погостиь вь послушание священне й благословенне держати себе в туровской епископии Пинск, Дубровица, Виьсочко..., й поставиь первого єпископа Фьому...»

Вже десять століть тримає нашу землю православна віра. До яких би державних утворень Висоцьк не належав, праведне душеспасаюче життя місцевої церкви не зупинялося.

Дуже скупу інформацію маємо про її діяльність за часів древнього православ'я. Проте достеменно відомо, що першу православну церкву у нас спорудили ще в 1639 році висоцькі князі Реґіна та Ян-Владислав Соломарецькі на власні кошти. У Висоцьку й до цього часу святкують Вознесіння Господнє як храмове свято.

Відомий дослідник історії Висоцька Едвард Руліковський у своїй праці про Висоцьк у 1895 році складає опис. Там зазначено: «...над призамковим канал ом... стояла церква з тесаного дерева, покрита гонтою, з чотирма роговими куполами, а п'ятий, великий, всередині. У церкві було п'ять вівтарів, а поруч церкви - дзвіниця...»

То був період оборони православ'я від унії, насильно запроваджуваної Польською державою. Учасниками  цих  подій  був  і будівничий церкви, князь Ян-Владислав Соломарецький та Мелетій Смотрицький, полум'яний захисник православної віри. Перебуваючи у дружніх стосунках із висоцьким князем, він деякий час проживав у Висоцьку. У книзі «Плач східної церкви», під іменем Ортолога, Смотрицький скаржиться на втрату найвпливовіших родин, що перейшли в католицизм. «Де дім Острозьких..,-запиту є він, -що славний перед іншими сяйвом древньої віри?.. Де славні, сильні у всьому світі, відомі мужністю і хоробрістю Ходкевичі?.. Злодії відняли у мене цю дорогоцінну одежу (розповідалось у цьому творі від імені церкви) і тепер наругу чинять над моїм бідним тілом, із якого всі вийшли».

Наведені факти підтверджують міцність і незгасимість православного світоча у Висоцьку. Бо поряд із церквою діяв і католицький костел, і володів Висоцьком більше сотні літ католицький орден єзуїтів (до 1773 року).

Характерною ознакою православної церкви того часу була соборноправність. Ніхто з її ієрархів не правив самовладне, ніхто з духовенства не приходив до громадян непрошений. Всі церковні посади були виборні. Висоцьку церковну владу обирала парафіяльна громада, вона обирала кандидата, а єпископ її благословляв чи освячував. Усі Богослужіння відправлялися з урахуванням місцевих звичаїв, в тому числі таких, як освячення квіток на Маковея, плодів на Спаса та інше. Церква мала власний Місяцеслов. Зокрема і нині Навський Великдень святкується у четвер, а не на Провідну неділю.

Висоцька церква мала свої улюблені свята. Свята Богородиці надзвичайно шануються, особливо Благовіщення, коли, за народним повір'ям, навіть птах гнізда собі не кладе. Завжди у храмі звучить церковна проповідь, жива, народна. Церковним співом Висоцька церква особливо славиться. Богослужбова мова від початку і донині старослов'янська, пристосована до місцевих умов. У всіх церковних службах бере участь церковне братство (братчики, братчиці). Вони опікувалися дотриманням церковних правил і порядком у святому храмі. Обираються туди особливо стійкі у вірі височани з найпорядніших родин.

З письмових джерел від 9 травня 1841 року, що збереглися донині, відомо, що Висоцька Богородично-Успенська православна церква була підпорядкована Волинській духовній консисторії (архієпископ Никонор) у складі Дубровицького благочиння (Благочинний протоієрей Йосип Теодорович). До цього вона знаходилася у складі Литовської єпархії Рівненського духовного правління.

У 1842 році Указом № 2246 від 10 грудня запроваджується звітність про організацію селищних училищ, у тому числі у Висоцьку при церкві, для навчання поселян, в т.ч. православних, римокатоликів, розкольників, лютеран, євреїв.

Православних віруючих у приході в 1912 році було 2847 чоловік. Усіх православних родин - 352. У 1870 році церковним старостою у Висоцькій церкві був Прокопій Рожко.

Почесні прихожани: Лаврентій Пригон, Давид Дунчич, Федір Гром, Ярофій Рожко, Роман Рожко. Цього року причтом церкви разом із церковним старостою Прокопом Рожком та шістьма почесними прихожанами за підписом і прикладанням печатки церковної був складений опис Успенської церкви з майном і угіддями, до неї належними, в якому зазначено: «Церква в м.Висоцьк дерев'яна, хрестова, з одним куполом і папертю, побудована на схід алтарем, кутів прямих має 5, косих - 16. Довжина від паперті на схід 8 сажнів і  1   аршин. Шириною 8 сажнів, у хрестовій частині ширина і довжина 3 сажні і 1 аршин. Стоїть на дубових палях,  ззовні   «ошальована» дерев'яними дошками. Фундамент не потребує ремонту, але стіни неміцні. З підруб видно, що вони підкладені не дуже давно. З розповідей місцевих жителів, років близько 40. По кутах потребують укріплення. Дах із соснової ґонти досить міцний. Дощу не пропускає. В одному тільки куті з південної сторони трохи протікає. Верхня частина купола покрита жерстю.

Двері із заходу подвійні. В алтарній частині з півдня і з півночі, тобто в ризницю і паламарню, по одних дверях простих. У паперті із заходу двері великі, подвійні, а з півночі - малі, прості. Підлога у всій церкві дерев'яна. Стеля в хрестовій частині овальна, підтримується 8 колонами. Від підлоги до нижніх віконець чотири з половиною аршина. Віконець у першому ярусі великих вісім, у другому ярусі теж вісім, але меншого розміру. У найвищому куполі вісім малих віконець. Сама церква висотою до хреста над куполом 10 сажнів і 2 аршина. Дзвіниця дерев'яна, на дубових палях, побудована ЗО років тому в двох ярусах. Вкрита гонтою. Довжина і ширина її - шість з половиною аршинів, з одними дверима. Розташована на відстані 6 сажнів і 1 аршин від церкви, у західному куті церковного цвинтаря. Дзвонів є п'ять. Один із них вагою близько двадцяти пудів, вилитий у 1866 році прихожанами разом з причтом. Другий вагою близько восьми пудів, перелитий тоді ж із розбитого дзвона. Інші дзвони невеликі. Один вилитий 1600 року, другий - 1775 року, третій, найменший дзвін, вилитий у першій половині нинішнього століття. Всі вони забрані німецько-фашистськими загарбниками уроки II світової війни.

Цвинтар церковний обгороджений дерев'яним парканом. Для зменшення витрат не обведений увесь парканом стороною від сходу до копаного рову. Довжина становить 53 аршина, а ширина 44 аршина. Тут, на цвинтарі, раніше хоронили померлих. Залишилося навіть декілька надмогильних каменів. Місце цвинтаря, де розміщена і церква, - східна сторона містечка, що прилягає до лугу з південного сходу.

Коли і ким побудована ця церква, достеменно невідомо. Стверджувати лише можна, що вона споруджена князями Соломарецькими за часів древнього православ'я наприкінці XV чи на початку XVI ст. До цієї думки наштовхує те, що за таким планом і такий вигляд мають церкви в сусідніх приходах у с.Удрицьк Рівненського повіту і в селах Теребежов та Смородськ Пінського повіту. Названі села складали володіння Соломарецьких. Тут збереглися народні перекази про будівництво цих церков Соломарецькими. Вищезгадані церкви дуже ветхі.

Стверджувати, що наша церква побудована ієзуїтами, у володіння яких потрапив Висоцьк на початку XVII ст., не можна через те, що єзуїтська каплиця розташовувалася від церковного цвинтаря на відстані близько 15 сажнів на захід. Під нею був кам'яний погріб для поховань мертвих тіл.

Погріб цей розібраний поміщицею Богомилою Глембоцькою в минулому 1869 році, а сама каплиця розібрана на початку нинішнього століття. Є старожили, які пам'ятають цю єзуїтську каплицю.

Престол у церкві один, в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці з царськими дверима висотою 3 % аршина, шириною 1 3/4 аршина. Святий Антимінс на атласі жовтого кольору, виданий єпископом Литовським Йосипом 1840 року серпня 6 дня.

Ікони:

  1. на південних воротах - ікона Архістратига Гавриїла;
  2. на північних - ікона Архістратига Михаїла;
  3. на північ від престола - прос'комідійний жертовник;
  4. нагорнім місці-розп'яття Спасителя, вбране рушниками.

Вище над ним - ікона «Пресвятой Троици, возлагающая венец на Пресвятую Деву».

Перед жертовником - «Икона Спасителя, благослов-ляющего хлебы и вино», а з протилежного боку - плащаниця, що висить на стіні.

В алтарі також є ікони Святителя Митрофана і Богоматері.

Далі в церкві є дві намісні ікони Спасителя і Богородиці на полотнищах. Перед правим крилосом - ікона Василія Великого, перед лівим - Святителя Миколи. Далі за правим крилосом - ікона Спасителя і Богоматері на дереві, а за лівим

  1. Святителя Миколи. «Подвижная» ікона із зображенням з одного боку Преображенія Господня, а з іншого - Богородиці. Над царськими воротами.- ікона Успіння Богородиці. Над південними - образ Воскресіння, над північними;
  2. Різдва Спасителя.

Хоругов із різними зображеннями - шість. Начиння церковне:

  1. З срібні чаші, позолочені; 1 дискос мідний, позолочений із звіздицею такою ж;
  2. дискосів малого розміру без п'ядесталів - 2 мідних;
  3. дарохранительниця жерстяна посріблена із ящиком всередині у вигляді труни, срібним, позолоченим - 1;
  4. лжиця срібна, позолочена - 1, а друга - жерстяна, теж позолочена;
  5. копій сталевих - 2;
  6. хрести: один напрестольний, срібний, позолочений з мідним п'ядесталом посрібленим;
  7. ручних хрестів жерстяних, посріблених - 2;
  8. купель жерстяна - 1;
  9. антидарне блюдо жерстяне, посріблене - 1;
  10. судець мідний, малого розміру, для зберігання святої води - 1;
  11. кропило - 1;
  12. панікадило на 14 свічок у вигляді яруса - 1;
  13. підсвічники великі перед намісними іконами - 2, на престол - 2, на жертовник великі - 2 і перед іншими іконами цинкових - 4;
  14. на жертовнику хрест із зображенням Спасителя жерстяний, посріблений - 1;
  15. дарохранительниця похідна з маленькою іжицею - 1;
  16. килим перед престолом - 1;
  17. сундуків простих - 2.


Дім молитви

Власність земельна.

Висоцька церква споконвіку володіла землею. Згідно з описом церкви за 1870 та 1874 роки було земель :
- городньої - 6 десятин;

  1. ріллі - 131 десятина 1680 сажнів;
  2. сіножаті - 68 десятин 525 сажнів.
    Плану меж цих земель немає.

Кількість земель з чагарниками і болотами визначити важко. Є також 2 озера з р.Горинню - Світіна і в ур. Запілля -Кривина, де є ще й інші озера та струмки, що належали церкві. До 1862 року помол борошна для священика у Висоцькому млині був без черги і мірки.

До церкви фундушем належало село Вежиця Мінської губернії Мозирського повіту, яке відійшло до казни в 1862 році.

Садиба і город священика були біля церкви, де будинок священика; будинки дяка, паламаря, проскурниці - на Містечковій вулиці; всі вони разом, - де знаходиться приходський цвинтар.

Крім цих городів, є суцільна смуга городу в ур. Звіринець, розділена між причтом. Невідомо, в якому році рілля поділена між ними. Найбільша частина її розташована в ур. Приборовки. Є також одна смуга орної землі, якою користується дячок поблизу м.Висоцьк в ур. на Різках. Сіножать розташована в ур. Запілля, на Забоці і в Жуковках.
До 1868 року причт користувався вільним рубанням лісу для ремонту будівель, але з дозволу поміщика.

Священик Висоцької Успенської церкви на основі древніх документів користується вільним косінням сіна на болотах, через це косить плешнік в ур.Осов'ях Підгальська і біля Мишковцової гряди. Не зайвим буде відзначити, що на основі древніх документів до володінь церкви належать острови з лісом і смуги лісу, як наприклад, в ур.Бегонях поблизу с. Миляч і в Деревку неподалік фільварка Бродець. Ці землі несправедливо присвоєні поміщиками Висоцького маєтку...

Н.І.Теодорович в Історико-статистичному описі церков і приходів Волинської єпархії за 1888 рік пише, що «Вьісоцкий православньїй храм двупрестольньш построен в 1877 году. Главньїй престол - Свято-Успенский, а в нижней церкви под колокольней - Св. Михаило-Архангельский престол. Храм вместительньїй, украшен посредственно. Прихожан 2860 душ.

Земли 205 десятин 2208 кв.сажен, усадебной - 6 десятин, пахотной- 131 десятина 1680 кв. сажен,сенокоса- 68 десятин 528 кв. сажен,неудобной-до 70 десятин. Приписная деревня - Речица - в 7 верстах. Есть министерское 2-классное училище.

Иноверцев: католиков - 22 души; евреев - 900 душ. Ближние приходьі: с.Велюнь в 12 верстах; с.Удрицк в 6 верстах. От губернского города в 224 верстах, от уездного - в 130 верстах. Железнодорожная станция в Удрицке. Есть торговий, врачебньїй пунктьі, почтовая станция м.Дубровица в 18 верстах».

Притч Висоцька: 1 священик, псаломщик, проскурня. Для священика будинок із погосподарськими будівлями на церковній землі збудований прихожанами і потребує ремонту; для псаломщика будинок і погосподарські будівлі теж збудовані прихожанами на церковній землі. Для проскурні будинку і погосподарських будівель немає. Крім того, церкві належить невеликий будинок, збудований прихожанами для церковнопарафіяльної школи, зачиненої в 1877 році, де розміщувався церковний сторож. Однокласне народне училище Міністерства народної освіти існувало з 1878 року із жалуванням учителю 300 рублів і законовчителю 100 рублів. Учнів було тридцять. Опікунства і братства немає, хоча почесні прихожани, за давнім звичаєм, називають себе братчиками. Ярмарки бувають п'ять разів на рік. Торгують знаряддями праці. Є волость. Містечко є власністю ієзуїтів, від якої узаконена частина приходів належить казні; власниками вважаються поміщики Руліковські.

За переказами старожилів, у 1870 році православну церкву у Висоцьку знищила пожежа, і на кошти прихожан у 1877 році було збудовано теперішній храм. Будівництво вела артіль майстрів-євреїв.

Для захисту своєї віри, взаємодопомоги, православної освіти серед височан з часів древнього православ'я при церкві постійно діяло православне братство. Про діяльність православного братства у Висоцьку відомостей мало. Однак у книзі приходу Свято-Успенської церкви за 14 квітня 1881 року є запис, що селянин Павло Семенович Савончук вніс у братську касу Свято-Успенської церкви м.Висоцьк 15 рублів сріблом на збереження... Названі кошти прийняті братчиками Прокопом Рожком, Андрієм Рожком, Филимоном Кухарем, Кирилом Щуром, Мартином Калапою і церковним старостою Федором Громом. При цьому був присутній священик Стефан Антонович.

А 25 травня 1882 року поміщику Гнату Руліковському було позичено соснову ґонту (18,5 копи). Вказана кількість
повернута.

У 1885 році 1 жовтня Андрію Рожку було позичено 2 рублі сріблом, а 6 жовтня ще 3 рублі, які пізніше були повернуті.

10 жовтня 1889 року при Успенській церкві була утворена церковнопарафіяльна піклувальна рада у такому складі:

  1. голова ради - священик Стефан Антонович;
  2. діловод - псаломщик Трохим Вечорко;
  3. постійні члени - церковний староста Федір Гром, Лаврентій Пірко, Влас Костюк;
  4. члени - Андрій Рожко, Сильвестр Рожко, Мартин Калапа, Терентій Рожко, Овксентій Чайковський, Кіндрат
    Пархомович, Йосип Мишковець, Юхим Луцьке, Филимон Кухар,   Онуфрій   Рожко,  Іван   Макаревич,   Трохим
    Вижевський, Тимофій Щур, Олексій Позняк, Іван Юдко, Іов Кухар.

Для завершення будівництва церкви, зокрема будівництва іконостасу, піклувальна рада звернулася за допомогою до губернатора Волині генерал-майора Яновського про виділення 500 рублів. Вартість будівництва становила 1500 рублів. 1000 рублів було зібрано прихожанами.

Як видно з копій журналу Волинської губернської церковно-будівельної ради від 11.11.1889 року №83, такі кошти були виділені. Нагляд за будівництвом вів архітектор ради Юргенс. Цей п'ятиярусний іконостасі зараз є оздобоюцеркви, але вже потребує реставрації.

Згідно з постановою церковнопарафіяльної піклувальної ради від 23 лютого 1892 року для утримання і ремонту приходської церкви у Висоцьку організовувався збір по 10 коп. з кожного парафіянина.

На цьому ж засіданні була прийнята постанова про найм на роботу церковним сторожем Василя Гнатовича Махна з оплатою 45 рублів на рік, в тому числі 36 рублів з Висоцька, 9 рублів з Річиці.

Постанова завірена підписами членів ради та почесних прихожан і печаткою сільського старости.

26 березня 1891 року церковнопарафіяльна піклувальна рада на своєму засіданні обговорювала стан утримання приходського кладовища та збільшення його території. Постановили вилучити, за згодою, у проскурні Тарановської ділянку землі, виділивши їй таку ж кількість церковної землі в іншому місці. Через відсутність достатньої кількості коштів у раді для будівництва міцної огорожі навколо кладовища постановили побудувати її до 1 травня, поділивши на ділянки кожному з прихожан. Нагляд за розподілом і будівництвом доручили: по Містечковій вулиці - Іову Кухару та Кіндрату Пархомовичу; по Задвір'ї - Андрію Рожку та Йосипу Дворецькому; по Підвисоччю - Мартину Калапі і Аверію Креденсиру.

За відмову у будівництві встановити штраф не більше 8 рублів, а старості церкви забезпечити будівництво огорожі на кошти ради. Будівництво брами при вході до кладовища доручити теж старості церкви.

Брав участь в обговоренні і сільський староста Прокіп Дворецький, про що свідчить відтиск його печатки на протоколі цього числа.

У 1892 році 16 серпня піклувальна рада Свято-Успенської церкви, турбуючись про стан церкви, уклала угоду з мешканцем м.Бережниця Володимиром Севериновичем Колдуновичем про негайне виконання робіт з ремонту, а саме:

  1. пофарбувати хрести, маківки і дах церкви олійними фарбами по два рази;
  2. відремонтувати водогінні труби і ринви та пофар бувати їх всередині і ззовні;
  3. перебудувати двоє бокових східців;
  4. відремонтувати три зламаних замки;
  5. відремонтувати дах, що протікає.

За ці роботи рада зобов'язується заплатити 177 рублів.

В пам'ять про припинення холерної епідемії у Висоцьку православне братство церкви в 1893 році спорудило ікону святителям Олексію, Іоахиму, Пилипу, Петру Московським і подарувало її храму. На ній і зараз читаємо: «Ікона ця споруджена прихожанами Свято-Успенської церкви м.Висоцьк в пам'ять припинення холерної епідемії після урочистого Богослужіння і хресного ходу по всьому містечку з молитовним співом цим святителям у 5 день місяця жовтня 1893 року. День цей заповідано свято шанувати і для майбутніх поколінь на вічні часи».

З благословення Божого у Висоцьку завжди підтримували православний світильник християнства справжні подвижники віри, які зуміли протягом 1000 літ безперервно нести спасаюче Слово Боже. Більшість імен і діянь загубилась на тернистому віковому шляху. І все ж, починаючи з 1828 року, ми знаємо, пам'ятаємо цих людей і назвемо їх імена.

У 1844р. православних у Висоцьку було 1184 чол.

У м.Висоцьк настоятелем православної церкви служив Онуфрій Парфенович Тарановський, 1785 р.н, з 1828 року по 1861 рік (33 роки служби). Проживав з дружиною Францішкою Янівною, 1795 р.н., та племінницею Мартиною (Маріанною),1831 р.н.

У той час тут служили також:

  1. вікарний священик Зданович Ігнатій Романович (1778-1848рр.);
  2. священик Дашкевич Михайло. Його дружина - Ганна Йосипівна (1833 р.н.). Діти : Антоній (1853 р.н.), Костянтин (1859 р.н.), Ольга (1861 р.н.);
  3. заштатний священик Флоріан Фірасевич. Син його - Флор Флоріанович, 1801 р.н. Синова дружина - Марина
    Яківна, 1801 р.н.;
  4. дияконом служив Давид Давидович Вечорко, 1804 р.н. Звільнений у 1869 р. Мав дружину Марію Григорівну, 1807 р.н., дітей: Трохима, 1834р.н.; Василя, 1841 р.н.; Ганну, 1830 р.н.; Маріанну, 1832 р.н.; Ксенію, 1836 р.н.; Домініку, 1838 р.н.;Іоана, 1848 р.н.; Феклу, 1850 р.н.

Паламарем служив Вікентій Федорович Вижевський (1786-1851). Дружина його - Лукія Альбінова, 1796 р.н. Перший син Вікентія, Іоахим, 1816 р.н., мав дружину Агафію Яківну, 1820 р.н. їх діти: Михайлина, 1839 р.н.; Тимофій, 1847 р.н.; Петро, 1850 р.н.; Ганна, 1841 р.н.; Марія, 1843 р.н.; Катерина, 1857 р.н.; Іустина, 1859 р.н. Другий син Вікентія, Іван, 1818 р.н., мав дружину Пелагію Йосипівну, 1823 р.н. Третій син Вікентія - Леонтій, 1827 р.н. Дочка Вікентія -Олександра, 1830 р.н.

Проскурнею служила Варвара Стефанівна Дашкевич, 1794 р.н., вдова, дружина священика, її дочка - Ганна Михайлівна, 1830р.н.; син-Іван Михайлович, 1835р.н.

Заштатними церковними служителями були:
1.Гаврило Лаврентійович Тарановський, 1798 р.н. Його дружина - Пелагея Іванівна, 1804 р.н. Двоюрідний брат Гаврила - Іван, 1813 р.н. Діти Гаврила: Ілля, 1840 р.н.; Михайло, 1848 р.н.; Ганна, 1845 р.н. Племінниця Гаврила -Марфа Леонівна Тарановська, 1827 р.н.
2. Дружина покійного Флора Фіросевича, сина священика, Марія Яківна, 1801 р.н.

У 1861 році приходським священиком у Висоцьку на запрошення прихожан прибув з удрицької парафії Стефан Самуїлович Антонович, 1833 р.н. Помер 17.09.1892 року. Він закінчив семінарію в 1855 році. У 1882 році обраний окружним депутатом. Його дружина - Марія Йосипівна, 1839 р.н. Діти: Ігнатій, 1859 р.н.; Олександра, 1858 р.н.; Ганна, 1861 р.н.; Степанида, 1862 р.н.

Паламарем служив Назарій Левицький, 1839 р.н. Його дружина-МихайлинаЯкимівна. Мав дочку Ганну, 1865 р.н.
Проскурнею служила з 1856 року Олександра Онуфріївна Тарановська, 1829 р.н., дочка священика Тарановського.
Сестри її - Ганна, 1825 р.н.; Іулянія, 1833 р.н.

1 листопада 1869 року дяком почав служити Трохим Давидович Вечорко, 1836 р.н. Дружина-Ганна Іванівна, 1837 р.н. Діти їх: Іринарх, 1863 р.н.; Михайло, 1865 р.н.;Орест, 1870 р.н.; Ольга , 1861 р.н.;Єфросинія, 1868 р.н.; Марія, 1873 р.н.

У цей час син настоятеля Ігнатій Степанович Антонович навчався у Дерманському повітовому училищі. Помер у 1884 році. Син покійного священика Дашкевича, Антоній Михайлович Дашкевич, навчається у Волинській духовній семінарії. Інший син, Костянтин Михайлович Дашкевич, навчається у Дерманському повітовому училищі.

У 1884 році виконує обов'язки псаломщика Трохим Давидович Вечорко.

Народним учителем працює Олександр Іванович Львович, 1856 р.н. Дружина - Ганна Михайлівна, 1862 р.н. Син - Андрій, 1883 р.н.

У 1893 році приходським священиком служить Філарет Миколайович Перхорович (1871 - 24.09.1948). Дружина його - Марія Стефанівна, 1871 р.н. Перхорович Філарет Миколайович - уродженець с.Великі Цепцевичі, мітрофорнии протоієрей, настоятель православної руської церкви у Висоцьку, призначений сюди в 1892 році. Був спостерігачем церковнопарафіяльних шкіл по Домбровицькому благочинню з 1893 по 1896 pp. Був законовчителем Висоцьких міністерських шкіл однокласних і двокласних з 1893 по 1920 pp. З 1920 по 1939 pp. був законовчителем семикласної Висоцької повшехтної школи і чотирикласної Річицької. Член Благочинної ради і помічник благочинного з 1895 по 1912 роки. Обраний депутатом Волинського єпархіального з'їзду від Домбровицького благочиння, і був ним до 1917р. Духівник того ж благочиння з 1920 по 1924 pp. Це той рік, коли Висоцький приход був причислений до Поліської єпархії і Столінського благочинного округу. У тому ж 1924 р. призначений членом Столінської благочинної ради. З 1932 по 1939 pp. був головою з'єднання Столінсько-Лунінецького місіонерського комітету. З 1932 по 1936 pp. був благочинним 1 округу Столінського повіту. У 1941 р. за німецької окупації одержав Указ Поліської духовної консисторії організувати й очолити Висоцьке благочиння, але відмовився у зв'язку з віком. Помер у 1948 р. у Висоцьку.
Псаломщиком служив Олександр Соколовський. Народним учителем працює Ігнатій Іванович Мель-ников,1865 р.н.

У 1895 році осіб духовного стану у Висоцьку було 22 (7 чоловіків і 15 жінок різного віку). У 1909 році народним
вчителем працює Хома Іванович Смородський, 1849р.н. 1912 року псаломщиком служить Анатолій Ігнатович Варницький, 1888 р.н. Дружина його - Степанида Трохимівна, 1884 р.н. Син- Микола, 1912 р.н. Проскурнею була Ольга Михайлівна Винтюк, 1846 р.н.        

У 1949-1951 pp. священиком був Писаний Іван Данилович, 1890 р.н., вдівець, дві дочки з ним. Псаломщиком служив Яків Щур з 1949 по 1977рр.

У 1952-1954 pp. - Занозовський Всеволод Ананійович, 1892 р.н.

Зтравня 1954 р.по вересень 19 59р.-Самохваленко Володимир Ал., 1911р.н., одружений, мав п'ятеро дітей.

З січня 1960 по 1966 pp. - Короткевич Борис Миколайович, 1894 р.н., мав дружину, внучку.

У 1966-1972 pp. - Микола Атрощенко. Обслуговував Висоцьк, служив у Смородську.

З липня 1972 по 1976 pp. - Зданович Володимир Антонович, 1902 р.н., одружений, дружина з ним.

З березня 1977 року по даний час - Зозуль Микола Ники-форович, 1931 р.н. Псаломщик - Марія Семенівна Зозуль, 1937 р.н.

Висоцький православний храм може бути пам'ятником архітектури. Особливості планування архітектурних форм конструкцій і креслення наводимо нижче.

Свято-Успенська православна церква збудована в 1877 році, у плані хрестова, чотиризрубна, одноверха. Дерев'яна, із соснового бруса на дубових палях. У 80-х роках XX століття було підведено бетонний фундамент. Зруби рівно високі. Ззовні стіни вкриті горизонтальною дошкою, фарбовані.

Апсида. Прямокутна в плані. По висоті рівна бабинцю. За розміром менша від інших частин храму. Відділена від нефа п'ятиярусним іконостасом. Освітлена чотирма прямокутними вікнами.

Вкрита двосхилим жерстяним дахом. З північного фасаду має вхід з одностулчастих дверей. Розділена на три частини. Центральна - алтарна частина, зліва - ризниця, справа -паламарня.

Неф. Прямокутний у плані. За розміром і об'ємом домінує над іншими частинами храму, видовжений по поперечній осі. Освітлений чотирма арочними вікнами, розташованими з південного та північного фасадів. Увінчаний шатровим восьмериком, освітленим чотирма великими прямокутними вікнами, та маківкою на широкій восьмигранній основі. Перехід від четверика до восьмерика виконаний з допомогою плоских парусів.

В інтер'єрі простір висотно розкритий з допомогою восьмигранного шатра. З південного і північного фасаду є по одному входу, закритому однаковими за розміром тамбурами. Освітлюються вони спареними прямокутними вікнами та починаються мурованими ґанками зі східцями кожен.

Бабинець. Прямокутний у плані. Освітлюється чотирма великими арочними вікнами, розташованими по два в північній і південній стінах. Просторово з'єднаний з нефом. Дах шатровий, двосхилий, розташований у напрямку зі сходу на захід між нефом і притвором. Жерстяний, фарбований.

Притвор. Розташований під дзвіницею, прямокутної форми. Освітлений двома арочними вікнами з північного і південного фасаду та двома прямокутними вікнами, влаштованими в першому ярусі дзвіниці із західного фасаду.

Головний вхід до храму розміщений із західного фасаду і розпочинається папертю з дахом на двох дерев'яних різьблених колонах з мурованими східцями. Дах шатровий, двосхилий, розташований в напрямку з півночі на південь. Жерстяний, фарбований. Притвор складається з трьох приміщень. Справа - вихід на дзвіницю. Зліва - христильня. Середнє приміщення, найбільше - престол Архістратига Михаїла. З бабинцем з'єднаний двома подвійними дво-стулчастими дверима.

Дзвіниця. Дерев'яна, триярусна, майже квадратна в плані, розташована над притвором. За типом четверик на двох четвериках, вкрита стрімким чотиригранним шатровим дахом. Закінчується маківкою на високій восьмигранній основі. Покрівля даху і маківки з жерсті фарбованої.

Третій ярус вдвічі вищий за перший. У ньому чотири арочних отвори з глухими двостулчастими дверима для дзвонів. Висота дзвіниці значно вища, за неф (центральну частину храму).

З 1005 року і до сьогодні височани, виховані на істинному слові Божому, на справжній культурі і даній батьками духовності, приходять до Свято-Успенської церкви на молитву, до першоджерела Висоцька. Бо черпають тут велику духовну силу й життєву наснагу. Відчувають безпосередню приналежність до християнського коріння. Так було, так є, так буде в ім'я Творця Неба і Землі...


Петро Воробей -кореспондент газети "Робітнича газета" та Григорій Яцута - сільський голова с.Висоцьк


Учасники народного аматорського хорового колективу "Височко" Рафал Степанович Дворецький (ліворуч) та сільський голова Висоцької сільської ради Яцута Григорій Васильович


Директор ДП "Висоцьке ЛГ" с.Висоцьк Сокол Григорій Іванович член виконкому, депутат райради 2004р.


Збір насіння дуба червоного в дендропарку ДП "Висоцьке ЛГ" членами учнівського шкільного лісництва ЗОШ І-ІІІ ст. с.Висоцьк


Державний заказник Висоцький ДП "Висоцьке ЛГ"


Лісокультурниця Юрко Лідія Федорівна, догляд за шкілкою самшита вічнозеленого


Переоблік дерев у дендропарку виконують члени учнівського лісництва ЗОШ I-ІII ст. с.Висоцьк 2002р.


Доповнення шкілки самшита вічнозеленого членами учнівського лісництва ЗОНІ І-ІІІ ст. с.Висоцьк


Збір урожаю горобини звичайної членами учнівського лісництва ЗОШ І-ІІІ ст. с.Висоцьк

Освіта шкільна
Загальноосвітня школа І-IIІ ступеня

Початки освіти у Висоцьку слід шукати в письмових джерелах православної церкви, починаючи з 1842 р. Так, благочинний Дубровицького благочиння православної церкви о.Теодорович у листі до настоятеля Висоцької парафії рекомендує розпочати навчати хлопчиків грамоті при місцевій церкві.

У грудні 1864 р. була відкрита церковнопарафіяльна школа у Висоцьку. Навчав дітей у ній дяк місцевої церкви Давид Давидович Вечорко з 1873 р. Утримувалася школа на кошти прихожан, жителів Висоцька та Річиці.

З письмових джерел Музею історії Висоцька відомо, що навчав дітей народний учитель Олександр Іванович Львович. У 1884 р. йому було 28 років. Був одружений і проживав із сім'єю у Висоцьку. У1893 р. церковнопарафіяльна школа була реорганізована в однокласне міністерське училище. 1893 р. вже працював народний учитель Ігнатій Іванович Мельников, 28 років, одружений.

У 1907 р. у Висоцьку було відкрите двокласне училище, де працювало 5 вчителів. Тоді у ньому навчалося 200 дітей. Навчання маленьких височан продовжувалося за рахунок держави з такою ж кількістю школярів до 1920 р.

За часів панування Польщі у Висоцьку шкільна освіта була повністю полонізована. Навчання велося польською мовою. Школярів часто карали навіть за те, що на перервах вони розмовляли українською мовою.

Значним поштовхом для розвитку освіти стало приєднання Висоцька до України в 1939 р. Освіту мали змогу здобути безкоштовно не тільки діти, а й дорослі. Дещо сповільнила цей розвиток тимчасова німецька окупація з липня 1941 по січень 1944рр.

Та вже 1944 р. до початку навчального року у Висоцьку було відкрито дві школи. У 1945 р, одна з них, за сприяння Висоцького районного відділу освіти (завідуюча Валентина Амелькович), була реорганізована в семирічну. Навчалося у цій школі близько 200 учнів. Директором стала педагог Сисцова (1945-1947 pp.). У той час вчителями працювали Поліна Белобаб, Марія Артемівна Савицька.

З 1947 по 1955 pp. директором Висоцької школи був Олексій Михайлович Мілов. Зі Східної України приїхали молоді вчителі, бо місцевих педагогічних кадрів не було. Серед тих, хто приїхав у Висоцьк, були Красюк Петро Харитонович, Лой М.Г., Костенко М.І., Дворецька Галина Яківна, Рожко В.Й., Камінська М.А. Школа розміщувалася у пристосованих приміщеннях, однак колектив на високому методичному рівні забезпечував навчальний процес.

З травня 1949 р. у Висоцьку діє школа сільської молоді.

У серпні 1950 р. Висоцька семирічна школа стала середньою. У ній здобували освіту 354 дітей. Ті, що закінчили 9 клас у 1952 p., через скорочення кількості учнів закінчували навчання у Дубровиці в 1953 р.

Перший випуск Висоцької середньої школи відбувся у 1954 р. у кількості 23 випускники. Усі вони пізніше здобули середню спеціальну та вищу освіту.

У 1955-1956 pp. директором школи був Терещенко Петро Васильович. У липні 1956 р. директором була призначена Петровська Ганна Григорівна, яка працювала на цій посаді до серпня 1968 р. У той час педагогічний колектив був одним із найсильніших і користувався незаперечним авторитетом у районі та області. За плідну працю вчителям Красюку П.Х., Старику О.Т., Петровській Г.Г., Савончук O.L, Салаті К.Ю. було присвоєно звання «Відмінник народної освіти».

1956 р. вчителю початкових класів Камінській Марії Артемівні присвоєно високе звання «Заслужений вчитель України».

1958 р. школа сільської молоді реорганізована у вечірню школу, де працювали 8 вчителів.

Висоцька школа налагодила дружні зв'язки з вчителями Речицької середньої школи Столінського району Білорусі.

У 1964 р. у Висоцькій школі навчалося 826 учнів.

1967 р. розпочалося, а у вересні того ж року було завершено будівництво нового приміщення для початкових класів. Будівництво виконувалося місцевим колгоспом (голова правління Петровський М.Й.).

У серпні 1968 р. директором школи став Майба Іван Степанович. За роки його директорства було збудовано нову триповерхову школу. Дякуючи його титанічним зусиллям та допомозі колгоспу, лісгоспу, всій сільській громаді, 1 вересня 1977 р. відбулося її урочисте відкриття. Це дало змогу налагодити навчальний процес згідно з сучасними вимогами.

За роки роботи Висоцької середньої школи тут здобули середню освіту 2320 учнів. Із золотими та срібними медалями закінчили навчання більше 60 учнів, а 250 нагороджені Похвальними грамотами за особливі успіхи у вивченні окремих предметів.

Медалістами школи стали:

1960 рік

Макаревич Юрій Якович (золота), Макаревич Олена Григорівна (золота), Рожко Юлія Михайлівна (срібна).

1964 рік

Кафтан Євгенія Ісаківна (золота), Рожко Валентина Миронівна (золота), Опанасик Леонід Якович (срібна), Бруцька Валентина Максимівна (срібна), Юдко Галина Олександрівна (срібна), Макаревич Софія Матвіївна (срібна).

1966 рік

Красюк Клавдія Петрівна (золота), Карпович Ольга Іванівна (золота), Лой Любов Миколаївна (срібна), Макаревич Микола Матвійович (срібна).

1967  рік

Старик Ольга Олександрівна (золота), Сокіл Уляна Гнатівна (срібна).

1968  рік

Петровська Людмила Миколаївна (срібна), Конончук Любов Андріївна (срібна).

1971  рік

Малька Ольга Сергіївна (золота).

1972  рік

Затіраха Валерій Сергійович (золота).

1974 рік

Новик Віра Семенівна (золота).

1976  рік

Бондарчук Ярослав Михайлович (золота), Рожко Тетяна Іванівна (золота), Щур Наталія Пилипівна (золота), Щур Раїса Володимирівна (золота).

1977  рік

Савончук Тетяна Михайлівна (золота).

1986  рік

Ціжурко Олена Володимирівна (срібна).

1987  рік

Нагарна Ірина Антонівна (золота), Якубович Наталія Федорівна (золота), Гречко Олена Адамівна (золота), Бруцька Тамара Василівна (срібна), Різанович Ірина Анатоліївна (срібна), Рожко Тетяна Андріївна (срібна).

1988  рік

Костюк Ірина Андріївна (золота), Мулько Оксана Анатоліївна (золота).

Подорецька Олена Миколаївна (золота), Протосавицька Ірина Євгенівна (золота).

1989  рік

Подорецька Олена Юріївна (золота), Бруцька Анна Василівна (срібна).

1990  рік

Цворецька Руслана Степанівна (золота), Кроча Ірина Михайлівна (золота), Юдко Людмила Віталіївна (золота).

1991 рік

Мулько Світлана Анатоліївна (золота), Самко Віктор Іванович (золота), Чайковський Олександр Олександрович (золота). Седлачек Марія Юріївна (золота), Якубович Інна Федорівна (золота), Яцута Оксана Іванівна (золота), Макаревич Ольга Андріївна (срібна).

1992  рік

Нагорна Руслана Федорівна (золота), Малько Іванна Олександрівна (срібна), Шульгата Наталія Іванівна (срібна), Янковська Людмила Адамівна (срібна).

1993      рік

Рожко Наталія Григорівна (золота).

1994  рік

Кунько Тетяна Володимирівна (золота).

1995  рік

Главацька Інна Іванівна (золота), Дуля Діна Ігорівна (золота), Поляк Ірина Леонідівна (золота), Протосавицька Людмила Олександрівна (золота).

Шульгата Людмила Іванівна (срібна), Юдко Марія Миколаївна (срібна).

1996   рік

Савицька Ірина Юріївна (золота).

1997   рік

Берестень Оксана Федорівна (золота), Оверчук Аліна Миколаївна (золота), Юдко Ольга Віталіївна (золота), Богатько Наталія Віталіївна (срібна).

1998   рік

Кунько Мирослава Володимирівна (золота), Кафтан Інна Олександрівна (золота), Ковальчук Галина Юріївна (золота), Щур Олександра Олександрівна (золота), Дуля Ірина Ігорівна (золота), Нечипоренко Антоніна Василівна (срібна).

1999   рік

Козубовська Ірина Миколаївна (золота), Костюк Наталія Григорівна (золота), Опанасик Ірина Петрівна {золота), Яцкевич Ганна Віталіївна (золота), Церевенко Ольга Петрівна (срібна).

2000  рік

Гловацька Ольга Вікторівна (золота), Верес Оксана Вікторівна (срібна), Шинкар Алла Павлівна (срібна), Савицька Надія Юріївна (срібна).

2001   рік

Грицюк Вадим Юрійович (золота), Креденсир Віра Олександрівна (золота), Мішковець Наталія Володимирівна (золота),Стрижак Аліна Олександрівна (золота).

2002  рік

Козубовська Галина Миколаївна (золота), Нагарна Леся Василівна (золота), Рожко Антон Володимирович (золота), Сокіл Тетяна Григорівна (золота), Щур Надія Віталіївна (золота).

2003  рік

Левкович Тарас Вікторович (золота), Паливода Інна Василівна (золота), Позняк Наталія Петрівна (золота), Грицюк Сергій Юрійович (срібна), Рожко Віра Дмитрівна (срібна).

2004  рік

Кафтан Олександр Олександрович (золота), Торчило Іванна Петрівна (золота), Черпак Тарас Валерійович (золота).

2005  рік

Кухар Олена Анатоліївна (золота).

Завдяки міцним знанням, які завжди давала і дає Висоць-ка школа, переважна більшість її випускників змогла здобути вищу і спеціальну освіту.

Гордістю школи є Петро Харитонович Красюк -письменник-байкар, учитель-методист, який відпрацював більше 37 років учителем української мови та літератури. Тут став відомим письменником і видав 17 збірок. Продовжує його вчительську справу донька Красюк Клавдія Петрівна, вчитель-методист, відмінник народної освіти, делегат V з'їзду вчителів України. Викладає фізику та інформатику вже багато років.

У Висоцьку глибоко поважали і шанували вчителя біології Майбу Антоніну Миколаївну, кавалера ордена «Знак Пошани», нагороджена Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України у 1979 р.

У 1996-1999 pp. директором школи був Садовник Андрій Олексійович.

З 2000 р. директором школи працює Нестерчук Анатолій Михайлович.

Багато років натхненної праці на благо виховання дітей Висоцька присвятили заступники директора школи Протосавицький Євген Миколайович, Кунько Людмила Тарасівна. 46 вчителів невтомно трудяться на педагогічній ниві, серед них 7 відмінників народної освіти, 5 старших вчителів, 6 вчителів-методистів. В особливій пошані завжди були серед височан педагоги Щур Лідія Юхимівна, Протосавицька Марія Олексіївна, Легка Тетяна Архипівна, Нагорна Галина Павлівна, Сташиба Галина Михайлівна. Хороші умови для навчання підтримували техпрацівники Поляк Леонід Євгенович, Старик Марія Петрівна, Костюк Ангеліна Іванівна.

З 2003 року учні беруть участь у конкурсі з фізики «Левеня» і отримують відмінні та добрі оцінки. В 2005 році вчителями математики запроваджено участь учнів у заочному конкурсі з математики «Кенгуру-2005». Учасники конкурсу отримали відмінні результати.

Переможцями районних олімпіад стали учні: Юдко Олександр 11-А клас - II місце з фізики (вчитель Красюк Клавдія Петрівна); Юдко Надія 11-А клас - II місце з географії (вчитель Шинкар Павло Семенович); Ганько Валерій 4-Б клас - II місце з довкілля (вчитель Кухар Наталія Василівна); Гловацька Олена 10 клас - III місце з фізики (Самко Сергій Іванович); Кухар Катерина 8 клас - І місце в конкурсі знавців рідної мови ім.П.Яцика.

Учні школи вперше стали учасниками конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт у Малій Академії Наук. За результатами конкурсу, дійсним членом Рівненського відділення МАН став Юдко Олександр 11-А клас - секція фізики. Кандидатами в члени МАН стали Ярмошевич Інна 9-Б клас - секція фізики та Кухар Олена 11 -А клас - секція хімії. Учні є учасниками обласних олімпіад з фізики та укр. мови.


Жіноча група народного аматорського хорового колективу "Височко" 2005р.


Чоловічий ансамбль"Жайвір" с.Висоцьк 2005р


Зустріч народного депутата Верховної Ради Олександра Абдулліна в ЗОШ І-ПІ ст. с.Висоцьк 2003р.


Учні ЗОШ I-III ст. с.Висоцьк після заняття "І на тім рушничкові"


Рибна ловля на р. Горинь с.Висоцьк 2005р.


Дитячий садок "Льонок" на 140 місць 2005р.


Приватні торгові підприємства по вул. Б.Хмельницького 2005р.

Висоцька загальноосвітня школа є однією з авторитетних, шанованих шкіл, бо тут дають міцні ґрунтовні знання, турбуються про виховання молодих височан у дусі любові до своєї Батьківщини, поваги до людини, високої культури і моралі.

Дошкільна освіта

Суспільним дошкільним вихованням дітей у Висоцьку розпочали займатися в 1940-1941 pp. Тоді в колгоспі ім. Леніна на колонії Софіївка неподалік Висоцька діяв садок-ясла. Розташовувався він на хуторі «Йорїха». Одним з вихованців його був Щур Сергій Миколайович.

Після закінчення війни у Висоцьку діяли ясла та садок за рахунок держави. Відомо, що завідуючою одного з них була педагог Федорук Надія Гнатівна. Розташований він був у помешканні лікаря Калінського з 24 вересня 1955 року.

З вересня 1959 по вересень 1963 року очолювала дитячий садок та ясла Дворецька Ніла Феодосіївна. Разом з нею працювали Юдко Анастасія Борисівна (молодша група), Седлачек Ангеліна Юхимівна (старша група), Сидорчук Денис - завгосп. З 1963р. по 1973р. завідуючою працювала Синицька Олена П. Педагогічний та обслуговуючий персонал налічував 12 чоловік. Паралельно з державним працював дитсадок-ясла у висоцькому колективному господарстві. Завдяки голові правління Петровському було збудоване нове приміщення для дітей на вул. Поліській. Завідуючими цього садка працювали: Федорчук Марія Павлівна, Калапа Людмила Андріївна, Володько Катерина Савівна, Юдко Лідія Петрівна. Сумлінно ставились до своїх обов'язків: няня Редзель Любов Матвіївна, кухарі: Рожко Любов Улянівна, Калапа Устина Порфирівна. Виховувалося в садочку понад 100 маленьких височан. З ініціативи голови управління Бережного Петра Олександровича на початку 70-х pp. було збудовано типове приміщення дитячого садка на вул. Богдана Хмельницького (тепер кафе «Молодіжне» та магазин «Фортуна»). Тут діти виховувалися до середини 80-х pp. Через економічну недоцільність колгоспний садок було закрито, а діти стали відвідувати державний садок «Льонок».

У 1973 р. садок очолила фахівець дошкільник Мосійчук Надія Трохимівна. В 1975 р. її замінила на посаді Бруцька Галина Олександрівна. У виховному процесі використовувалися вистави Рівненського театру ляльок та кінофільми, що демонструвалися в сільському будинку культури. За сумлінну працю відзначалися Ромашок Надія Трохимівна, Кулик Ніна Максимівна, Юдко Анастасія Борисівна.

Завдяки відповідальній роботі колективу, вихователів та обслуговуючого персоналу сільський дошкільний заклад завжди був у пошані серед височан. Кількість дітей у садку щороку зростала, а отже, і збільшувалась кількість груп, які змушені мешкати в орендованих приміщеннях.

В 1985 р. було розпочато будівництво типового приміщення дитячого садка на вул. Малька, в цей час завідуючою була Шкудор Ніна Максимівна.

В 1987 р. новий двоповерховий палац-велетень відчинив свої двері для більш як 80 маленьких височан. Відтоді «Льонок» зручно розташувався у типовому приміщенні на шість груп. До послуг малят світлі кімнати для ігор та занять, просторі спальні, великий музичний зал. На подвір'ї обладнані ігрові майданчики для кожної групи та спортивний майданчик. Зона службово-побутових та виробничих приміщень також достатньо розвинута. Забезпечено оптимальні умови для приготування їжі та зберігання продуктів, прання білизни, відпочинку обслуговуючого персоналу. Усе це дає змогу створювати належні мікрокліматичні умови в організації процесу виховання та підтримання здоров'я малюків.

Головним багатством дитячого садка «Льонок» є люди, які добросовісно працювали і працюють у ньому. Серед завідуючих слід відзначити Турук Лідію, Берестень Євгенію Олексіївну, Макаревич Ірину Володимирівну, Мисько Зіну Олександрівну; вихователів: Ляшенко Раїсу Гаврилівну, Опанасик Тетяну Сергіївну; помічників вихователів: Юдко Валентину Григорівну, Нагорну Віру Василівну, Протосавицьку Ніну Петрівну, Янковську Любов Миколаївну; медсестру Щур Анастасію Петрівну; кухаря Турович Світлану Аркадіївну; завгоспа Костюка Бориса Кириловича.

За час свого існування дошкільний навчальний заклад «Льонок» зібрав чималий педагогічний досвід. Під його лагідним крилом виросло кілька десятків поколінь дошкільнят та педагогів дошкільників.


Етнографічна світлиця в дитячому садку

Сьогодні педколектив садка поглиблено працює над всебічним розвитком особистостей дітей, вихованням їх на народних традиціях. Творчі будні вихованців дитсадка наповнені змістовними заняттями, розвиваючими та рухливими іграми, музикою, малюванням, іншими видами дитячої діяльності, спрямованими на забезпечення знань та умінь дітей, на розвиток їхньої фантазії.

Звичайно, не тільки позитивним позначене життя дитячого садка. Проблеми є як педагогічного, так і господарського характеру. Та з часом кожне питання знаходить своє вирішення. «Льонок» розвивається, якісно оновлюється, бо на ції вдячній ниві трудяться відповідальні, закохані у свою справу люди, чиї серця, мудрість, уміння та досвід віддані найдорожчому - дітям, майбутньому Висоцька.

Культура

Висоцьк з його унікальним історичним минулим, з його неповторним ландшафтом є ідеальним простором, де людина в гармонії з навколишнім середовищем творила і творить власну, притаманну лише цій місцевості, культуру. Недарма і до цього часу збереглися стародавні традиції, легенди, обряди, які в урбанізованому суспільстві вже давно зникли. Носіями їх є поети, музиканти, співаки, танцюристи, інші митці Висоцька, які отримали цей дар від предків і Бога, їх творчість передається з покоління в покоління.

Будинок культури
Будинок культури 1980 рік

Особливою шаною у нас користується гуртовий спів. У минулому він виконувався під час обрядових дійств та відпочинку. Регулярні заняття художньою творчістю розпочато з 1947 р. з відкриттям хати-читальні. Першим завідуючим був Сокол Микола Якович та Юдко Ярофій Сидорович. Достовірні відомості про сільський хор у Висоцьку із 25 чоловік є за 1957р. Керівник- Михайлова (тепер Вигорська) Людмила Олександрівна, яка працювала тоді завідуючою клубом. Учасниками його були Калапа Петро Герасимович, Сокол Петро Якович та інші.

Клуб був розміщений на вул.Підвисоцькій, хата-читальня - у помешканні Казимірчика Дем'яна. У Висоцьку також діяв районний Будинок культури. Сучасне приміщення його було зведено у 1956 р.

Прославили Висоцьк своєю натхненною творчою працею завідуючий відділом культури та директор Будинку культури Степанюк Петро Наумович (1956 р. з його ініціативи було запроваджено щорічні фестивалі народної творчості у Висоцькому районі), народний артист України, художній керівник Черкаського народного хору, заслужений діяч мистецтв України Кухарець Євген Іванович (працював у Висоцьку у 1963 p.).

1952р. відчинила свої двері масова бібліотека, а в 1961 р. - дитяча. Першими завідуючими були Рожко Галина Феодосіївна та Гром Параска Давидівна. Більше 20 років присвятила бібліотечній справі Степанюк Євгенія Гаврилівна.

31975р. працює музична школа. Очолив її Кульчицький-Гут Микола Федорович, відомий у нас самодіяльний композитор і багаторічний керівник місцевих самодіяльних колективів. Все своє життя присвятили розвитку культури і мистецтва у Висоцьку Макаревич Володимир Володимирович, який спочатку працював художнім керівником Будинку культури, а потім викладачем та директором музичної школи, та Онуферко Степан Антонович - вчитель по класу скрипки. Завдяки їхній музично-педагогічній діяльності багато височан і мешканців навколишніх сіл отримали ґрунтовну музичну освіту. У 80-ті роки викладацький колектив налічував 19 чоловік, які мали понад 50 учнів.

Більше 40 років творчої праці у Будинку культури присвятила Малько Марія Гаврилівна. Завдяки її організаторським здібностям, вмінню працювати з молоддю, обдарованими височанами, спільній роботі всіх закладів культури художня народна творчість набула великої популярності, за що була нагороджена орденом «Знак Пошани». У 1966 р. почав діяти естрадний квартет у складі Чайковського Олександра (кларнет), Сокола Олексія (труба), Рибачука Костянтина (баян), Мишковця Леоніда (ударні інструменти). У 1967 р. хоровий колектив с.Висоцьк був відзначений грамотою Дубровицького райвиконкому за розвиток творчості.

1970 р. висоцькі митці були учасниками фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР і нагороджені Грамотою оргкомітету. 1972 р. самодіяльний хоровий колектив Висоцька став переможцем І Всесоюзного фестивалю художньої творчості трудящих і нагороджений дипломом II ст. та медаллю «50 років СРСР». А тріо бандуристок у складі Марії Рожко, Зої Луцьке та Марії Довгомелі стали лауреатами і були нагороджені дипломом II ст. фестивалю.

У 1975 р. хоровий колектив під керуванням Миколи Кульчицького, вокальний ансамбль на чолі з М.С.Довго-мелею, вокально-інструментальний гурт «Полісяни» у складі Парчука Василя, Макоїда Валерія, Бережного Ігоря та Макаревича Володимира і театральний колектив стали переможцями фестивалю сільської художньої творчості з нагоди 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.


Музична школа

У 1983 р. за перемогу в обласному конкурсі ансамблів, що супроводжують свята та обряди, ансамбль «Височани» було нагороджено дипломом.


Урок сольфеджіо в дитячій музичній школі веде Микола Кульчицький-Гут

У середині 80-х років з ініціативи працівників бібліотеки Висоцька був створений ветеранський хоровий колектив під керуванням невтомного Миколи Кульчицького. Цей колектив користувався широкою популярністю серед височан та сусідів-білорусів. 25-27 листопада 1993 р. спільно з аматорами народної творчості селища Річиця Столінського району Брестської області Республіки Білорусь було відтворено народний обряд «Сватання», який записали і показували на Брестському телебаченні. Активні учасники ветеранського колективу -Камінська Марія Артемівна, Малько Олена Микитівна, Федорчук Іван Герасимович, Малько Петро Васильович, Сидорчук Гаврило Никифорович та інші.

Значний вплив на культурний розвиток Висоцька мають наші літератори. І насамперед, відомий в Україні поет-байкар Петро Краскж, який видав 17 поетичних збірок і є уважним учителем молодих літераторів. Висоцьк на таких теж багатий. Альманах «На крилах слова», написаний за творами височан - майстрів художнього слова, є тому доказом.

Не можна обминути й такий компонент культурного життя Висоцька, як існування оркестру духової музики. Започаткував його ще у 1956 р. Майба Іван Степанович, багаторічний директор школи, активний учасник оркестру. Через цей колектив пройшло за ці роки понад 100 височан.

Найактивнішими були Щур Микола Трохимович, Клюйко Антон, Савончук Василь, Козубовський Юрій та інші. Сьогодні духовий оркестр працює на базі місцевої школи і складається в основному з учнів. Керує ним Макаревич Володимир Володимирович.


Обрядовий ансамбль Будинку культури с.Висоцьк з обрядовим старостою Малько Оленою Микитівною (справа) і депутатом сільської ради Малько Марією Гаврилівною. 1976р.


Фестиваль. Народни хор Висоцького БК.

Звичайно ж, не можна залишити поза увагою хоровий колектив Будинку культури. Він був створений у травні 1998 р. з ініціативи виконавчого комітету Висоцької сільської ради (голова Яцута Г.В.) як колектив Висоцького держлісгоспу. Керівництво хором запропонували Полховській Любові Степанівні, тоді завідуючій дитячою бібліотекою, як спеціалісту з хорового співу та найактивнішому пропагандисту української пісні у Висоцьку. Любов до пісні об'єднала 38 мешканців Висоцька віком від 25 до 65 років у сільському хорі.

За цей час було підготовлено понад 45 пісенних творів українських композиторів, народних пісень. Перший концерт відбувся у 1998 р. до Дня Перемоги.

Найбільшим досягненням хору є його участь у Всеукраїнському огляді народної творчості як переможця районного огляду у жовтні 2000 р. на обласній сцені.

Щорічно хоровий колектив готує концерти до народних, державних і галузевих свят. Традиційним стало відзначення Дня Перемоги, Міжнародного жіночого дня, річниці Незалежності України, Свята села Висоцька з його участю. Хор запровадив вітальні концерти до Днів медичного працівника, вчителя, працівників лісу та сільського господарства.

Колектив є постійним учасником районних оглядів художньої творчості, зокрема фестивалю «Пісні над Горинню».
Завдяки хору у Висоцьку відроджена традиція колядування. Хоровий колектив щорічно вітає жителів Висоцька, Дубровиці, навколишніх сіл, а також сусідів-білорусів із новорічними та різдвяними святами. Постійно веде пошук пісенної спадщини Висоцька, опрацьовує пісні Висоцька та популяризує їх своєю творчістю.

Помітну роль у культурному житті Висоцька протягом останніх 60-ти р. відігравало кінообслуговування. Початки його сягають 1946 р. Тоді директором Висоцької районної кінофікації був Катюха Йосип Семенович, кіномеханіком Дворецький Рафаїл Степанович. На цій царині все своє життя пропрацювали: Злобина Ганна Тимофіївна, Мусієвич Олександр Степанович, Сокол Пилип Якович, Юдко Костянтин Петрович.

З розвитком телебачення ця галузь культури у Висоцьку втратила свою популярність.

Музей

У Висоцьку також діє народний музей історії села, створений у 1986 р. Організатор музею - Яцута Григорій Васильович. Активну участь у його створенні брав генерал Війська Польського у відставці Самуїл Микитович Малько (1905-1988 pp.), уродженець с.Висоцьк. Народний музей розміщений в окремому приміщенні площею 172 кв.м. Включає в себе три експозиційні підрозділи і налічує 2500 музейних предметів, з яких 1768 експонується у трьох залах площею 108кв.м.

Цікавими є матеріали, які розповідають про життя людини в IV ст. до н.е. на території Висоцька (за археологічними дослідженнями академіка Свєшнікова, здійсненими у 1963 p.). Це кремнієві наконечники для стріл і списів, шкребачки, ножоподібні пластинки, фрагменти кам'яного молотка, гончарного посуду, шиферне прясло, світлини жіночих прикрас та монетних гривень, знайдених на давньоруському городищі ІХ-ХIIІ ст., розташованому у східній частині Висоцька.

Матеріали музею розповідають про визначних діячів освіти, культури, релігії, імена яких пов'язані з Висоцьком (Мелетій Смотрицький, Іван та Федора Соломарецькі, Едвард Руліковський, Вацлав Борейко). Окремою важливою групою експонатів у музеї є матеріали доби гетьманів України Богдана Хмельницького, Юрія Хмельницького, Павла Тетері.

Музей має письмові джерела, що датуються 1709 р. (Книги реєстрації шлюбів, Сповідні книги, окремі листи та документи церковні й світські). Велика колекція предметів матеріальної культури зберігається в музеї, а саме з рільництва, рибальства, гончарства, бджолярства, ткацтва. Найбільш цікавими і рідкісними є човни-довбанки, підняті з дна р.Горинь, яким вже понад 200 років, та кросна, що використовувалися для виготовлення полотна. Серед експонатів є матеріали, що розповідають про селянські заворушення доби Северина Наливайка, Річицького бунту 1910р. та ін. Велика частина музейних експонатів свідчить про боротьбу місцевих жителів з іноземними поневолювачами за часів Російської імперії та панської Польщі, особливо на початку XX ст. та в роки Другої світової війни, за незалежність України.

Є матеріали, які розкривають трагічну долю євреїв-височан, яких за один день було повністю знищено у Висоцьку 9 вересня 1942 р. (1864 чол.). Музей має у своїх фондах матеріали, що розповідають про життя височан у повоєнні роки та у роки незалежності України.

На багатих історичних матеріалах народного музею Висоцька виховується молоде покоління протягом останніх 15 років. Завдяки музею жителі села чудово знають свою історію і пишаються його тисячолітнім віком. Перша писемна згадка про це датується 1005 роком за часів древнього православ'я, бо саме в документах про створення Туровської православної єпархії (тепер м.Туров Республіки Білорусь) Висоцьк вже був відомим під назвою Височко. За період діяльності народний музей став одним із важливих осередків культури та освіти не тільки для височан, а й для жителів навколишніх сіл Дубровицького району, і є пропагандистом ідей незалежної України.

Музей систематично поповнюється новими експонатами, у зібранні та вивченні яких беруть активну участь школярі, молодь і всі жителі Висоцька. Щорічно у музеї буває понад 1500 відвідувачів - височан та гостей Висоцька.

<< Переглянути експонати музею >>

 

Пам'ятний хрест до 1000-ліття історії
Пам'ятний знак героям

 

Братьська могила

 

Пам'ятний знак до 1000-ліття історії

Фотограф: Малько М.В.

Підтримка: Воробей Микола