Лічильники


У вінку духовної краси


Храм ікони Почаївської Божої Матері

Храм ікони Почаївської Божої МатеріСеред широкого поля майже на межі трьох сіл Бродець, Тумень, Городище у1994 році зведено храм ікони Почаївської Божої Матері.

А все  починалося так… Осінь 1993 року. Хресний хід з іконою Матері Божої, що знаходиться в Почаївській лаврі. Очолюють хід священослужителі, вони ж благословляють людей, які зібралися, щоб отримати благодать та зміцнення від святині. Тоді ж було вирішено на місці зупинки ходу звести храм на честь ікони. Благочинний освятив місце і заклав перший камінь.
Кожен із християн знає, що Почаївська ікона Божої Матері належить до найбільш шанованих православних святинь. Вона зберігається в Почаївській обителі, давній твердині Православ’я. У 1340 році на горі, де зараз розташований монастир, поселилося два ченці. Одного разу вони побачили Божу Матір, Яка стояла на камені й була охоплена полум’ям. На камені, де стояла Пресвята Богородиця, назавжди залишився відбиток Її правої стопи й утворилося цілюще джерело. У 1559 Константинопольський митрополит Неофіт, проїжджаючи через Волинь, відвідав дворянку Ганну Гойську, яка жила неподалік від Почаєва. У благословення він залишив Ганні привезену з Константинополя ікону Богородиці. Невдовзі помітили, що від ікони йде сяйво. Коли перед іконою зцілився від сліпоти брат Ганни Пилип, вона передала чудотворний образ ченцям, які оселилися на Почаївській горі. Святий образ був поставлений у храмі, збудованому на честь Успіння Божої Матері. Згодом там заснували монастир. Серед багатьох свідчень про допомогу Цариці Небесної відоме таке. Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками татарські полки на чолі з ханом Нурредіном, підступили до Почаївської обителі, оточивши її з трьох боків. Люди, які опинилися в облозі, старанно молилися, благаючи про допомогу перед чудотворною іконою Божої Матері й припадаючи до раки з мощами преподобного Іова. Вранці 23 липня зі сходом сонця над храмом з’явилася Сама Пречиста Богородиця з Ангелами, які тримали в руках гострі мечі. Преподобний Іов був разом з Божою Матір’ю, молячись про захист обителі. Татарам Небесне воїнство здалося примарою, в сум’ятті почали вони стріляти у Пресвяту Богородицю і преподобного Іова та стріли повертались назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. Захисники монастиря кинулися в бій з нападниками і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.

Жителі наших сіл мають свою святиню. У 1994 році було розпочато будівництво нашого храму. Будівельні роботи виконувала бригада колгоспу «Маяк», який тоді очолювала Катерина Петрівна Дерачиць. У зведенні храму активну участь брали жителі сіл Бродець, Тумень та Городище.

10 січня 1996 року для освячення храму прибув благочинний Дубровицького благочиння отець Федір Деркач, зібралися жителі навколишніх сіл.

Богослужіння йшли ще не в добудованому храмі. Тоді було лише дві ікони. Першим настоятелем був отець Микола (Зозуль Микола Миколайович). Та 2001 році загинув. На заміну йому прийшов отець Олександр, який пропрацював менше року. Далі – отець Ігор (Лукомський Ігор Володимирович). За його ініціативи при храмі було організовано недільну школу для дітей. На даний час богослужіння проводить отець Віталій (Шарко Віталій Вікторович).

Щороку 5 серпня храм відвідують поломники, священослужителі. Цього дня у церкві святкове Богослужіння з нагоди храмового свята, яке відзначають з великою урочистістю. Прихожани прославляють ікону, велич Богоматері.

Традиційним у нашій школі стало відвідування  храму випускниками. Перед урочистим врученням атестатів вони приходять, щоб висловити подяку Богові та отримати благословення священослужителя перед початком самостійного життя.

Тишу храму оберігають ялинки, які незвично швидко тягнуться до небес. Вони є своєрідним символом величі Божої.

Храм зазиває до себе всіх віруючих християн, тішить та умиротворює їх серця. Завжди слід пам’ятати: церква є обителлю Божою, тут відбувається катарсис – очищення людини від щоденного бруду й гріха, піднесення її духу. У храмі відбувається єднання людей з Богом і собі подібними, реалізується сутність людини, почуття братерства, любові, доброзичливості.