Лічильники


Дивоцвіт рідного краю

Новик Лідія Феодосіївна народилася 17.08.1952 року в селі Тумень . Після  закінчення школи, навчалася у Дубровицькому  ПТУ . На конкурсі- огляді, виконуючи пісню  «Ой, я маю чорні брови» зачарувала журі своїм неповторним голосом.

Солістку помітили ,нагородили грамотою і грошовою премією. З тих пір вона поєднувала навчання, роботу кіномеханіка і творчість, будучи солісткою в хорі райспоживспілки хор виїжджав з виступами в Рівне , Сарни, Березне і по селах району. Лідія Феодосіївна неодноразово була нагороджена грамотами, преміями, подарунками.

З1980 року і до пенсійного віку працювала завклубом в селі Тумень. При клубі був  сімейний дует у складі Лідії Феодосіївни та її чоловіка Федора Володимировича ансамбль неодноразово був нагороджений  і відзначений. Також під її керівництвом було створено троїсті музики, які брали участь в районних, обласних, державних конкурсах, виступали в Москві і транслювалися по центральному телебаченню.

Тамара Павлівна ЛеоновецьТамара Павлівна Леоновець утверджує себе за допомогою поетичного слова. Звідки ж у жінки таке визначне захоплення? Напевно, сама доля наділила її цим високим даром - бачити довколишній світ дещо тонше від оточуючих, а всі свої враження висловлювати римованими рядками .

Ввібрані змалку з молоком матері медові аромати яблуні та калини і зараз відчуваються в її поезіях:

 

А найкраща – то квітка калини,
Діждались ми знову весни.
Одяглися в кітки яблуньки,
Мов наречені у сукнях, вони
Білосніжні стоять навкруги…

У творах поетеси постають її рідне село, дорогі її серцю люди.
Окремим циклом ідуть напутні слова чи побажання їм, роздуми над суттю життя:

Готуйтесь розквітнуть тюльпани
Для Тетяни.
Хай зозулька в саду закує
Лиш для неї,
Й сніг розстане останній.
Все про неї серденько дума моє,
Всі для неї
Квіти дарую, що в світі
Розцвітають кругом на землі…

Майже всі вірші Тамари Павлівни адресовані окремим людям , до конкретних подій: «Дітям», «Олені», «Дімі», «Для тебе, сестричко.», «Я люблю тебе, тату», «Саші».

Багато віршів жінка присвячує школі, вчителям . адже закінчивши в 1969 році Городищенську восьмирічку, шукала себе недовго. Деякий період працювала в Білорусі, бажання вступити до хореографічного училища залишилося нездійсненою мрією, бо жила не тільки для себе, а для своїх рідних . Тож повернулася додому і пропрацювала 20 років техпрацівницею в школі . На даний час Тамара Павлівна написала дві збірки віршів: «Летять роки» та «Осінні переспіви». Творче джерело натхнення – сім’я . Чоловік, доньки, четверо онуків – усе, заради чого живе на світі й пише ця жінка.