Бережківська ПШБ
СТЕЖКАМИ ІСТОРІЇ СЕЛА  НАША БІБЛІОТЕКА  ВІСНИК ШКОЛИ  КЛУБ ЗА ІНТЕРЕСАМИ "ЗОРЯНИЦЯ" 

Історія школи  Наші досягнення  Наші таланти  Фото матеріали 

Історія школи

З останнім приходом Польщі (1919-1939) посилюється натиск на все українське життя і особливо на освіту. Поляки обсаджують українські школи своїми учителями, переводять українські школи з російської мови на польську мову викладання. За переказами перше приміщення школи побудовано на початку 20 сторіччя (1919). Це дерев'яний будинок, який мав одне помешкання для вчителів і три навчальні класи. Вхід у приміщення був зі сторони нинішньої вулиці ім. Шевченка. (За Польщі вулиця Варшавська). Раз на тиждень (середа) священик проводив урок релігії. Учні цієї школи В. Сидоришина, Павло Пилипович Ютовець (1923 р.н.) свідчать, що підручників в учнів не було, батьки не мали за що купувати, бо були дорогі. Вчителі на уроках диктували, а учні записували в зошити. Завідуюча школи була Надія Іванівна Каланова.

 

Школа в 1939-1940 рр.

Коли в Селець вступили воїни Червоної Армії, виникли перші органи Радянської влади. Було націоналізовано землю, ліси, підприємства. Жителі села дістали змогу безкоштовно отримувати медичну допомогу та освіту. Всі діти шкільного віку сіли за парти, було відкрито неповну середню школу, де викладання проводилось українською мовою. Учні, які закінчили сім класів Польської школи зобов'язані були повернутися до школи знову у сьомий клас і закінчити радянську школу. У школі була організована піонерська та комсомольська організації. Молодших школярів приймали у жовтенята. У школі вивчали українську мову та літературу, арифметику, російську мову та літературу, історію СРСР, історію УРСР, ботаніку, фізику, астрономію, фізкультуру, алгебру, каліграфію, геометрію, іноземну мову, трудове навчання та інші предмети. Вчителями школи були Галина Филимонівна Водяна, Броня Йосипівна Стокроцька, Віталія Кузьмівна Кишлевська, Євгенія Устимівна Ліщук, Катерина Тимофіїв на Козакевич. Заробітна плата вчителів була низькою, але держава давала щомісяця пуд (16 кг) муки. «...Але ми були задоволені  всім  цим  після того,  що  ми  пережили під час голодомору 1932-1933рр. і голоду 1946-1947 рр.» - свідчить Євгенія Устимівна Ліщук. Постійно в школі працювало три вчителі на всі класи. Всі вчителі були по національності поляки.

 

Школа в роки війни

1 липня 1941 року німці знищили школу. Після визволення Сельця його мешканці взялися вібудовувати зруйноване. Відбудували також приміщення школи, навчання на деякий час припинилося. В радянський період школа стала чотирикласною і такою ж залишалася до 1949 року. Відразу ж було запроваджено навчання українською мовою.

 

Післявоєнні роки

У 1949 році Селецьку школу було реорганізовано в семирічну.

 

Школа в 60-х - 80-х роках

В 60-ті роки працювала Селецька восьмирічна школа. Школа розміщувалась в чотирьох пристосованих приміщеннях. Тіснота, невідповідність площі. Адже в школі навчалося 740 учнів. У центральному шкільному корпусі навчалися учні 4-8 класів. У другому - учні 2-3 класів. Один корпус був для першокласників, а також в окремому корпусі була майстерня. На той час були великі труднощі в обладнанні. Класи були маленькі. Парти були саморобні. В кожному класі був портрет В.І. Леніна і куточок класу. В школі був буфет, де учні могли купити собі зошити і чорнило, булочки. Писали чорнилом. Навчання проводилось у дві зміни, тому що було багато дітей і не вистачало класів. Всі учні школи носили шкільну форму. Учні молодших класів носили на грудях п'ятикутну зірочку з портретом малого Володимира Ульянова - їх називали «жовтенятами»; учні середнього шкільного віку на шиї носили червоні галстуки - їх називали «Піонерами», а старшокласники носили комсомольські значки із зображенням Леніна - їх називали комсомольцями.

В школі діяла піонерська дружина Імені Зої Космодем'янської та Всесоюзна Ленінська Комуністична Спілка Молоді.

Класи були поділені на загони і кожен загін обирав собі одного із героїв (Валю Котика, Олега Кошового, Олександра Матросова). І відповідно так і називався загін (загін ім. Валі Котика і т.д.).

В школі проводили вечори присвячені різним подіям («8 березня», «День знань», «День Конституції», «День Перемоги», «1 травня», «День Радянської Армії», «Новий рік», «Свято останнього дзвоника»).

Проводились шкільні лінійки, на яких визначали найкращий клас у навчанні.

В кінці року запрошували фотографів, щоб сфотографувати учнів класу з улюбленими вчителями. Також ходили на екскурсії: в Берестецький музей; в 1961 році в музей Леніна; у 1969 році в Колодязне Волинської області. Кожного року ходили пішки з ночівкою в Дубрівськ і було дуже цікаво.

В 1967 році почали виготовляти технічну документацію на нове приміщення на 640 учнівських місць. Початкова вартість становила 275 тисяч карбованців - при здачі в 1971 році - 375 тисяч карбованців. Будівництво проводилось за рахунок колгоспу. Великі труднощі були в обладнанні.

1 вересня 1971 року нова школа була відкрита і перейменована в «Селецьку середню школу».

На відкритті були присутні: заступник міністра освіти Євген Березняк, голова колгоспу П.Д. Баришевський, директор школи В.З. Яремчук, учителі, учні, батьки.

Євген Березняк дуже емоційно розповідав про свою діяльність в роки війни, саме він є прототипом головного героя з кінофільму «Майор Вихр».

У новій школі було 24 класи, працювало 8 груп продовженого дня. Дітей навчали 36 учителів і вихователів. З кожним роком школа росла і міцніла. Змінювалась її навчально-матеріальна база за рахунок самовідданої праці педколективу і всіх працівників школи. Школа перейшла на кабінетну систему навчання. Школа з року в рік була переможцем у змаганні по підготовці до нового навчального року.   На   базі   школи   проводилися   районні   та   обласні методоб'єднання. Учні школи майже щорічно були переможцями районних предметних олімпіад, брали участь і в обласних предметних олімпіадах.

Після уроків діти заготовляли макулатуру, металолом, учні старших класів вирощували кролів. За школою була закріплена земельна ділянка, на якій вирощували корм для кролів. Був куточок живої природи.

В школі була добре поставлена спортивно-масова робота. У районних спортивних змаганнях та огляду строю і пісні школа займала перші та призові місця.

Дуже добре працював духових оркестр ( єдиний в районі) та художня самодіяльність, як учнівська так і вчительська.

В 1974 році в школі було введено виробниче навчання, де випускники набували спеціальності механізатора.

Школа завжди була в авангарді всіх корисних справ села: парк, сквер. Учні школи постійно надавали посильну допомогу колгоспу у виконанні сільськогосподарських робіт.

Випускники школи працюють в різних галузях народного господарства і на різних керівних посадах. Адже хто, як не школа навчила їх любити і поважати своїх вчителів, батьків, рідну школу. Вони завжди пам'ятають, що школа дала їм віру в майбутнє. І за це випускники вдячні школі довіку.

Про це вони висловлюють свою вдячність на щорічних традиційних зустрічах випускників 10-ти, 20-ти та 30-ти років, які відбуваються у лютому місяці.

Підтримка: Воробей Микола