Бережківська ПШБ
СТЕЖКАМИ ІСТОРІЇ СЕЛА  НАША БІБЛІОТЕКА  ВІСНИК ШКОЛИ  КЛУБ ЗА ІНТЕРЕСАМИ "ЗОРЯНИЦЯ" 

Історія села від стародавності до наших днів  Народні умільці  Легенди краю  Духовні храми села 

Легенди краю

ЛЕГЕНДА ПРО ВИНИКНЕННЯ РІЧКИ ГОРИНЬ

Це було в часи, коли на нашу землю напали монголи. Завоювали вони й ту місцевість, де зараз протікає річка Горинь. Хан захопив у полон багато українських дівчат. Серед них була вродлива, струнка, як берізка, з довгою косою, дівчина, яку звали Гориною. Помітив її хан і захотів зробити своєю коханкою. Та коли слуги привели красуню до хана, вона вхопила ножа і вбила насильника. Дівчину тут же закатували.

У цей час юнак на ім'я Случ зібрав таких же, як і сам, сміливців, наздогнав ворогів, щоб визволити свою кохану. Та не судилося, бо ворожі сили в кілька разів були більшими.

Коли ж Случ був убитий, то струмки його крові і Горині злилися воєдино, а на місці їх злиття утворилася річка, яку на згадку про сміливу українську дівчину, нарекли Горинню.

 

ЛЕГЕНДА ПРО НАЗВУ РІЧКИ ГОРИНЬ

В одній землі проживав князь. Померла в нього кохана дружина. Роки йшли, князь старів, а спадкоємця на велике багатство не було. Князя не любили навіть родичі, які все ж надіялись на його милість. Та він все лютішав, все частіше били людей у нього в дворі.

Ось-таки одружився він вдруге з молодою княжною з сусідніх земель. Зі сльозами йшла вона за нього. Але не питали тоді в дівчат ні бідних, ні багатих, за кого вони хочуть іти. Скоро народилася в них дочка. Молода мати в душі не чаяла в дитині. А князь лютував. Плакали від нього бідні, плакала і жінка, яка втікала від нього погроз та лайок в тихі місця. Тільки дочка й тримала її на світі, висохла, змарніла, лише очі світилися безмежною любов'ю до дочки. Своєю люттю князь і загнав дружину в могилу. Дочка до того часу вже величенька була, та не успадкувала краси матері, лише серце мала добре і відкрите. А як померла мати, то люди ще не бачили, щоб хто так тужив. Обнімала падала на труп матері, здавалося, збожеволіла. І після цього її кожний день можна було бачити на могилі покійної сидить у красивій одежі, схиливши голову, і тяжку думу думає. Навіть князь її не займав, а вже зовсім принишк, боявся доччиного напівбожевільного погляду.

Одного сонячного ранку проходив біля місця Горені (так звали дівчину люди за безмежну тугу) молодий хлопець із села. Очі дівчини зупинилися на красивому обличчі юнака. І в них промайнуло щось нове, і сама вона не знала, що це любов. З того часу виглядала його, слідкувала за кожним його рухом, при цьому негарне обличчя її ставало красним. Не втерпіла, перестріла його і сказала:"Кохаю". Гордо скинув голову хлопець, погляд його був погордливий. Та не зблідла, не злість майнула на обличчі Горені, лише посміхнулась і відступала, прощаючись з ним поглядом, А він зупинився,вражений. Яке принадне стало її лице, і посмішку її вперше бачив. Немов відчуваючи біду, юнак стиха окликнув:

Гореню, послухай.

Та вона вже не чула і, мов кізочка, метнулася вперед. Від швидкого бігу розлетілося воронням чорне волосся. Ось вона вже на березі ріки. Мить - і бурхлива річка поглинула біле княже вбрання.

А другого ранку вода винесла її на берег. Усміхалась дівчина вперше після смерті матері. Князя вивели до дочки, глянув - одвернувся. Ця посмішка докоряла йому. З того часу річку назвали Гореня (зараз Горинь). А перед заходом сонця можна побачити юнакову постать на камені біля річки.

- Гореню, Гореню! Вже мертвою причарувала ти молоде серце.

 

УРОЧИЩА

Село Селець, як і більшість сіл Полісся, має ціле розмаїття назв урочищ, лісів, полів, потоків, у яких переплелися різні часи. Нижче подано ці назви за абеткою і так, як вони вимовляються місцевими мешканцями:

 

 НАЗВИ ПОЛІВ
1.Болото 2.Волока 3.3а волокою 4.Вузенька 5.Гумнища 6.Гільове болото 7.Дубровка (переважно росли дуби) 8.Дукарівська 9.3аболоття 10.3а колодязем 11.Каравіца 12.Кльомби 13.Колківська 14.Ковальова нівка 15.Люсін І6.Мошок 17.Шдгалинна 18.Попова гора 19.Паросля 20.Полядь (де колись стояли вітряки) 21.Підвеликий ліс 22. Рівчаки 23.Сад старий 24 Сад новий 25. Сортоучасток.

 

НАЗВИЛУГІВ

1.Вороженик (сільський вигін) Колись, в давнину, це урочище було затоплене водою. За легендою поселення Селець було в лісі за 15 кілометрів на захід від сучасного села. Під час татаро - монгольської навали поселення було знищене. Лише трьом сім'ям вдалось втекти з лісу в східному напрямку, де виднівся острів, оточений з усіх боків водою. Підійшовши до води, вони стали ворожити, як їм перебратись на острів. Звідки й назва "Вороженик".


2.3а рікою 3.3а полем 4.Клинок З.Ковальові роги (за переказом на тому місці стояла кузня. Пізніше її знесли. Туди почали виганяти пасти худобу, де багато тварин поламали роги. Але більш ймовірним є переказ про солдата Ковальова, який після 25-ти річної служби у царській армії був наділений землею, яка залишилась після поділу землі між селянами. Цю землю до цього часу називають "Ковалів ріг”

6.Круг 7.Кошари 8.Лічаник 9.Масєївка 10.Пліська 11.Польдер.

Підтримка: Воробей Микола