ЛІСОВЕ - ЧАРІВНИЙ КУТОЧОК ПОЛІСЬКОГО КРАЮ  ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ  ЛЕГЕНДИ КРАЮ  БЕРЕГИНІ НАРОДНОЇ ПІСНІ  НАРОДНІ УМІЛЬЦІ СЕЛА 

Кожне село нашої рідної України має своїх умільців, якими дуже пишається. Наше невеличке Лісове також має своїх умільців. Умільці нашого села володіють рукоділлям, вишиванням, тканням, а також іншими талантами. В рядках прекрасного роману «Два кольори» згадується саме про той талант, яким володіє Кузло Катерина Панасівна.

Катерина Панасівна - талановита вишивальниця та рукодільниця. Вона народилася 2 травня 1949 року і є корінною жителькою нашого села. Батьківський дім, в якому пройшло дитинство Катерини Панасівни знаходиться в центрі села, в сім'ї було семеро дітей. Сама ж Катерина була п'ятою дитиною. Закінчила вісім класів, чотири з яких ходила в Золотинську школу. Захоплювалась вишиванням з дитинства та не мала змоги вишивати. Тільки в сьомому класі почала займатися улюбленою справою. Спочатку вишивала хрестиком, а потім навчилася гладдю. Кількість неперевершених рушників, які створили золоті руки Катерини Панасівни не перелічити. В будинку можна побачити багато красивих і загадкових речей, які вона створювала протягом свого життя. Катерина Панасівна крім вишивання, вибивала килими. Також займалася шиттям. Шила для себе і для інших: хто попросить. Вечорами, сидячи з голкою та ниткою, вона створювала оригінальні речі.

На превеликий жаль її вироби не побували ні на одній виставці. Та за словами рукодільниці, її рушники  по всьому світі. Вони є і Рівному, в Києві і в інших містах і селах. Деякі рушники вона продала, а багато пороздавала дітям і рідним, її вироби створені в основному з різних тканин та простих, вишивальних ниток. Зараз вона пенсіонерка. Та руки Катерини Панасівни не зупиняться ні на мить, але через зір вона не може вишивати, як раніше, тільки гладдю. Катерина Панасівна мріє ще багато чого втілити в життя. Діти талановитої рукодільниці також володіють вишиванням і рукоділлям. Вони продовжують шлях, який почала їх матуся.

Надіюсь, ще не одними такими умільцями буде пишатися наше село.

Софія Григорівна народилася в селі Лісовому. Своє дитинство провела в Нивецьку (Дубровицький район). Училася у Лісовому. Ще молодою дівчиною дуже любила вишивати і в'язати. Софія Григорівна дуже гарно співає. Вона була учасницею Лісівської народної хор - ланки. Неодноразово їздила на різні концерти, конкурси і навіть побувала за кордоном. З багатьох фестивалів поверталася до рідної домівки з грамотами, нагородами навіть отримала державні відзнаки.
Найголовніше, що вона чудово тче, вишиває, в'яже. Вона каже: «Щоб бути чудовою вишивальницею, то не потрібне натхнення». А вона його має. її вироби красуються по всьому світі. В її будинку багато серветок, рушників, покривал вишитих. В кімнаті дуже багато книг, кімнатних рослин, які прикрашають її будинок. Зараз вона на пенсії.
Працювала Софія Григорівна на фермі.

Грицюк Р.В. Бібліотекар ПШБ


Сульжик Марія Олександрівна народилася в квітні 1952 року в селі Сварицевичі. Коли закінчила вісім класів, то навчалася у Млинові на зоотехніка. Вишивати почала, коли ще ходила до школи. Вишивали вдома і мама і сестри. Сама малює узори для вишивання. А вишиває Марія Олександрівна гладдю і хрестиком.
Крім вишивки вона захоплюється в'язанням спицями і крючком.

Село моє, для мене ти єдине, Неначе в казці чарівне. Посеред лісу, на поляні Милує око над усе. Людей талановитих в нім багато: І вишивальниць, і майстрів. Про всіх багато можна розказати, А особливо про таких. Живе у Лісовому в нас майстриня - Марія Сульжик - руки золоті. Щодня вона у творчій праці. Ось перед вами витвори її.

Грицюк Р,В. Бібліотекар ПШБ


Сахно Володимир Миколайович народився в селі Лісове, де виріс і живе. Після закінчення школи вчився у ПТУ на столяра і муляра. Але це навчання його зовсім не цікавило. Його мрія збулася. Він став чудовим майстром по різьбі з дерева.Вироби Володимира побували на виставках по всьому світі. Зараз його роботи є в Іркутську, Луцьку, Ленінграді, Пінську, Ризі, Москві. Він має невелику майстерню, тут стоїть великий стіл із різними інструментами. Дуже гарно зроблені підкови з конем та картини різних козаків, портрет В. Висоцького. Цікава ручка з ніжки молодої кози. Володимир плете кошики, робить граблі. Красуються дощечки для різання хліба, продуктів. Особливо варта уваги хатина для телевізора, та голови лосів, оленів. Він і далі у своїй творчій праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

Іван Юхимович народився у 1942 році в селі Заморочення (з 1961 року Лісове). Навчався у Замороченській семирічній школі. Потім закінчив ДТСААФ (добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту). Вивчився на шофера. Після цього пішов в армію. Повернувшись додому, працював у Лісівському лісництві Дубровицького лісгоспзагу бензопильщиком. Його батько любив плести коробки і кошики. А Іван Юхимович, коли був малим, дивився, як батько працює і собі захопився цією справою. І зараз не перестає займатися нею. Коробки плете із сосни, а кошики - з лози. На цей час Іван Юхимович перебуває на заслуженому відпочинку (на пенсії). Має трьох синів і одну дочку. Не тільки плете для себе ці вироби, але й для односельчан, які його поважають.

 

Кузло Віталій Мусійович народився у 1969 році в селі Лісовому. Навчався у бісівській восьмирічній школі, яку закінчив у 1984 році. Закінчив Дубровицьке ПТУ. Потім закінчив ДТСААФ. Вчився на шофера. Служив в армії. Повернувшись додому, працював на Дубровицькій БПФ. Але більшу частину свого життя працював у СВК «Полісся» столярем, де зараз і працює. Любить майструвати. Робить для односельців вікна, двері, зводить нові оселі.

Має двох синів, яких навчає своєму умінню.

Підтримка: Воробей Микола