Мамина надія |
![]() |
Світло-сірі хмаринки великих очей дівчини випромінюють доброту і щирість. Лише десь там, в глибині їх куточків, майже непомітно зачаїлися тривога і біль. Надія за коротенький свій дитячий вік натерпілася багато фізичного болю. Важкі мамині пологи далися дівчинці взнаки. Вроджена травма опорно-рухового апарату з часом все більше і більше погіршувала стан здоров’я маленької хворобливої дівчинки. Мама, медпрацівник за освітою, як ніхто інший, знала, що чекає на її доньку в майбутньому. Тому постійно їздила з нею на консультації до лікарів, виконувала всі їхні приписи. Лікарняна палата стала другою домівкою для Надійки.
Шкільне життя захопило Надійку, і хотілося вірити, що хвороба відступила. Дивлячись на усміхнену доньку, повеселіли і батьки. Та невдовзі мама все частіше помічає смуток в очах дитини, все частіше біль сковує її рухи. І знову - сумні лікарняні будні, невтішні прогнози лікарів. Кажуть: біда сама не ходить – біда біду водить. Так сталося, що важко захворіла й Тетяна - мама дівчини. І знову лікарня – тепер уже для мами. Та Надія не залишилася наодинці з своєю бідою. Люблячий тато постійно клопочеться про доньку, щоб хоч трішки зменшити її страждання. Минула осінь була найважчою в житті дівчини. Хвороба стрімко прогресувала - все важчим ставав кожен крок, кожен рух. Лікарі однозначно приймають рішення: операційне втручання. Це була єдина надія на полегшення стану хворої. Оперували Надійку в одній з київських клінік. Оплатити операцію допоміг дід Андрій. Адже зростала Надійка на його очах. Не раз скупа чоловіча сльоза блищала на його очах, коли він дивився на змучену хворобою внучку. Та й тато спродав усе, що міг. Зараз Надія пересувається поки що за допомогою милиць. І це тоді, коли нема дома старшого брата Сашка, який працює на місцевій лісодільниці. Коли ж він дома, то є найпершим помічником Надійці, своєрідним її тренером Він разом з татом та мамою постійно піклується про сестричку, оберігає і допомагає їй. Зараз Надійка навчається за індивідуальною формою. Щодня згідно з розкладом уроків з юнкою працюють учителі Удрицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, які крім уроків, знаходять й теплі слова підтримки для своєї учениці. Та й щось солоденьке час від часу приносять дівчині. Частенько бувають у своєї подруги і однокласники. Отоді вже в хаті по-справжньому лунає веселий сміх і жарти! Друзі приносять їй книги з бібліотеки, розповідають про шкільні справи. Дівча мріє поїхати з однокласниками на відпочинок до моря. А ще у Надійки з’явився новенький комп’ютер. Тато купив його - і знову ж таки не без допомоги дідуся та брата. Ось тільки лікарі не дозволяють ще тривалий час працювати за ним. І дівчина дотримується цих рекомендацій. Окрім читання є у Надії ще одне улюблене заняття – вишивання хрестиком. Захопилася ним ще у молодших класах, на уроках трудового навчання. Вона вірить, як тільки їй лікарі дозволять, то почне вишивати рушник, який стане щасливим оберегом їхньої домівки. {jcomments on}
Ніна Кот, бібліотекар Удрицької публічно-шкільної бібліотеки |
Останнє оновлення на Середа, 16 травня 2012, 16:01 |