Головна Наш край Творчі особистості Дудар Марта "Чорним по білому" - Сторінка 5
Дудар Марта "Чорним по білому" - Сторінка 5 Друк e-mail
Головна статті
Дудар Марта "Чорним по білому"
Заповідь
Життя нотами Шопена
Mysterion (Таїнство)
Моя зима, моя весна, моя стихія
Наші імена
Гість
Хліб
Мім
Вірші
Всі сторінки

Моя зима, моя весна, моя стихія

Дубровице... Ти – моя зима, моя весна, моя стихія… Для тебе я падаю і підіймаюся, щоб знову перемогти себе, в той час, як моя свідомість шепоче про поразку. Для тебе я уповільнюю швидкоплинну мить, щоб знову повірити у вічність. У кожному моєму подиху, слові, ударі серця я бачу твій силует, твій вогонь, що ти даруєш мені… Дубровице…

Ти – моя квітка, яка ніколи не зів’яне, а лише цвістиме у дзеркалі нового майбутнього, не затьмареного чужими амбіціями та примітивними бажаннями хворих звірів. У твоїх пелюстках зароджуються Геній та Краса… Дубровице, я п’янію від твого нектару, від солодкого трунку, що, наче добре вино, чекає свого часу, щоб перевтілитися в окрему безкінечність, зіграти головну партію в симфонії людських життів. Твій світанок зливається з моїм затінком, твоє світло спалює мої тіні, які воскресають з першими променями сонця. Ти даруєш мені мій Фатум, що є для мене і благословенням і покаранням одночасно…

Ти – мій дощ, адже у кожній краплині твоя душа і божественна грація. Ти сильніша та вища від хижого духу, що розіп’яв істину, яку шукають лише ті, хто вірить у Бога та в себе. Ти – різна: пекуча, крижана, легка та невблаганна, але єдина, неповторна, жадана та мінлива… Із краплі починається мій світ… Дубровице, заради тебе сміюся, плачу, танцюю у парі з небезпечним полум’ям і тону в океані спокою…

Ти – моя казка, бо лише в тобі я бачу правдиву дитячу наївність, чую щирий поклик розтерзаної, та нескореної волі, вірю в твою благодать, що в кожній миті знаходить священну заповідь. Дубровице, я схиляюся до твого подолу та цілую скривавлені ноги, що в конвульсіях здригаються від болю, який залишили грішні покоління українців.

Ти – моя музика, що з кожним новим акордом дарує мистецтво, яке живе у серцях усіх людей, що цінують його по-справжньому. Дубровице, в твоїй яскравій акварелі – вітер, що, наче вісник Бога наділяє нас іскрою таланту побачити життя. Ти – моя нота свободи, бо подарувала мені крила, які не розплавить навіть саме пекло, бо лише там, де ти, між небом і землею, знаходять собі притулок янголи-охоронці…

Ти – моє кохання… Всі сльози, що я колись проливала – це жертва тобі, моїй музі, моєму Херувиму… Для тебе я творю, руйную і відроджую, для тебе я живу… Моя, Дубровице..

Ти – моя зима, моя весна, моя стихія…



Останнє оновлення на Неділя, 15 січня 2012, 11:56
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити