Головна Бібліотека Ресурси бібліотеки Вічорки на Гандрія (Андрія) в Сварицевичах
Вічорки на Гандрія (Андрія) в Сварицевичах Друк e-mail

Проєкт "Сварицевичі вражають"

altСвоїм приходом зима дарує людям безліч свят, які приносять не тільки радість, але й довгожданий відпочинок для працелюбного населення с. Сварицевичі. На   Поліссі кажуть, що „сумний грудень  у свято й будень”, але саме останній місяць року налаштовує нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце йде вже на літо. Закінчення осені і початок зими – період, коли віруючі люди відзначають Різдвяний піст (з 28 листопада по 6 січня). У народі кажуть: скільки днів – стільки і свят. Проте є дні, які називають великими святами і дні, яким у селі Сварицевичі прислужилася назва – „присвято”. Серед усіх святкових днів зимового передріздвяного циклу у Сварицевичах особливу шану віддають таким дням: Введення (Ввидиннє) -  4 грудня, Катерини – 7 грудня, Андрія (Гандрія) – 13 грудня, Варвари – 17 грудня, Сави – 18 грудня, Миколи – 19 грудня, Ганни (Ганки) – 22 грудня.
 Довгими грудневими вечорами мешканці села збиралися на «вічорки». «За звичай, – ділиться спогадами старожил села, – збиралися сім’ями почті кожного грудневого вечора, де співали колядки жінки, помагали їм у гетому чоловіки і діти. Кедися зберемося на вічорки до сусідки Парашки, прийде Зиня, Маруся, Ніна і всі зо своїми дітьми, да і почнем співати, своїх діток научати співу колядок.». Збиралися на «вічорки» не тільки заміжні жінки, але й місцева молодь. Найпопулярніші зібрання у місцевої молоді були на передодні свята Андрія. Тут виходячи з особливостей місцевого діалекту, називають Гандрія. Свято Андрія припадає на 13 грудня і є логічним продовженням молодіжних гулянь, де хлопці і дівчата шукають собі пару. Згідно церковного календаря, це свято має таку назву – День святого Андрія Первозванного. Апостол Андрій Первозданний, згідно старовинної християнської легенди, проповідував християнство у самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях Києва. Апостол першим приніс християнську віру в Київ. altТак на честь святого Андрія Первозванного і з’явилося святце з подвійною назвою “Калита» За свідченнями односельців, дівчата, які забули поворожити на Катерину або вирішили зробити все по-новому,  вірили, «що ніч под Гандрія (Андрія) поможе їм познати свою долю», і мали ще одну можливість дізнатися, чи вийде дівчина заміж, а чи прийдеться чекати ще рік. Часто ворожіння були подібні до тих, що мали місце на Катерину чи напередодні Нового року. Старожили села пригадують часи свого дівування:  “Вранці  раненько дівки йшли до криници чи джирила, щоб набрати в рот води і замісити на її тісто, потом готували вареники з капустою, а ввечири клали по варенику  на слончика і випускали собаку, їкого всьой день диржали голодного. Голодний собака накидався на вареники, дівки дивилиса: чий вареник собака з’їсть першим і скоріше, то та дівчина вийде перша замуж. Коли ж обнюхав і переходив до гинчіх – та гетого року замуж не вийде, а коли брав вареника і біг у куток – вийде замуж у чуже сило, а якщо ж надкусить вареника, то молода пара розойдецца” ; Потім дівчата йшли до сусідських вікон,  як і на Катерину, і слухали, що говорять у хаті. Перші почуті слова допомагали визначити, чи швидко дівчина піде заміж, а тон розмови – характер нареченого. Полюбляли сварицевичани також посівати льоном на снігу. Вийшовши опівночі на подвір’я, тричі обходили хату і розсівали льон по снігу, приказуючи:
Гандрію, Гандрію,
Я  на тобі льон сію,
Нихай буду знати,
З ким буду збирати.
Далі  дівчина брала у пригорщ сніг з льоном та несла до хати: в хаті рахували, якщо була парна кількість насіння, то доля віднайдеться, якщо ні – чекати наступного свята Андрія. Вважали молоді сварицевичанки, що вночі обов’язково присниться майбутній чоловік, якщо дівчина добре попросить про це у Святого Андрія:
Гандрію, Гандрію,
Я на тебе овес-льон сію.
Скажи мені, Андрію, на кого маю надію?
З ким я буду жито жати?
З тим я буду вік дівувати.
 Ще й досі у Сварицевичах дівчата ворожать за допомогою сірників. Беруть два сірники, підпалюють і промовляють:
Гандрію, Гандрію,
Поможи мені долю одшукати!
Якщо сірники згоряють рівномірно, прихилившись один до одного – це ознака щасливого шлюбу, а коли розхиляться – навпаки.
Увечері напередодні Андрія жінки старших років виконували обряд “сповідь діжки”. 
   altСтарожили села свідчать: “Вельми уважали в нас гетой обрад жінки, бо треба було хвайно вимити діжку, в якеї замішували тісто на хліб, щоб дочка легко породиласа”.
Слід відмітити, що діжка була в особливій шані у господарстві. Адже у ній постійно замішували хліб і у сварицевицьких родинах вона стояла на покутті, покрита з верху полотниною чи рушником.
Обряд “сповідь діжки” пов’язаний з віруванням односельчанок, що вночі, напередодні Андрія, пікні діжки сходяться на раду і розмовляють про своїх господинь: як доглядають їх, чи часто миють, чи кричать та сваряться у їх присутності та інше. Тому жінки намагалися хоч напередодні свята догодити діжкам. Помивши, їх ставили на чисті скатертини і обвивали хмелем, з якого опісля, коли вперше вигонили худобу навесні в поле, робили пійло і давали коровам, “щоб ни боялися грому і ни зачіпали їх вовки”

На жаль, обряд “кусання калити”, який побутував переважно на Лівоберожній Україні, не був знайомий

 

Останнє оновлення на Четвер, 24 грудня 2020, 15:27