Головна Бібліотека Книжкова виставка У той рік заніміли зозулі...
У той рік заніміли зозулі... Друк e-mail

У кожного народу є свої темні сторінки історії - війни, революції та інші події, ставлення до яких часом буває неоднозначним і може змінюватися залежно від епохи та ідеології.

Саме до таких явищ належить Голодомор 1932-1933 років в Україні У четверту суботу листопада в Україні вшановують пам'ять мільйонів жертв голодоморів, які відбулись в Україні у XX столітті. На думку більшості істориків, причиною голоду 1932-33 років стала примусова і репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада.За радянських часів згадувати про нього було заборонено, після проголошення Україною незалежності ставлення змінилося майже радикально. Про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, - йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом.Голодомор початку 1930 рр. відтепер і, певно, назавжди залишиться однією з найактуальніших, гострих і болісних проблем українського суспільства - в політичному, науковому, морально-психологічному аспектах. Роки державної незалежності України сприяли дослідженню й висвітленню найбільшої у ХХ ст. катастрофи українців.  Напередодні трагічних подій  в центральній районній бібліотеці представлено книжкову виставку-інсталяцію «У той рік заніміли зозулі….». На книжковій виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом. Заслуговують уваги книги «Жнива Скорботи» Роберта Конквеста, який ще у ті роки не захотів брехати і сказав світові про те страшне винищення; В.Борисенко «Свіча пам’яті»; книга-меморіал «Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали»; збірник Станіслава Кульчицького «Голод 1932-1933р.р. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків» та інші. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна змести сліди злочину. Можна враз і вдруге, і втретє переписувати історію на угоду влади чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати.

Останнє оновлення на П'ятниця, 27 листопада 2020, 15:33