Дочка поліського краю Друк e-mail

altНещодавно  в читальній залі відбулася презентація двох збірочок  Надії Свищевської «Серце сповнене любові» ( 2019 ) та «Крізь терени сивої давнини» (збірочка  розкриває багаторічну історію поліського краю села Кураш, що на Дубровиччині, у боротьбі за рідну мову, православну віру, церкву. Тут зібрані матеріали про історію цього мальовничого куточка, його людей. У творчому доробку використані  матеріали відомих дослідників, науковців, краєзнавців: Володимира Борщевича, Володимира Рожка, Антона Антончика, журналістів, які документально підтверджують багатостраждальну історію становлення церкви у свідомості багатьох людей, які боролися за те, щоб звучало слово Боже рідною мовою у древньому храмі  села  Кураш. 2019 рік). Презентація пройшла на одному подиху, адже самобутній  талант, доньки поліського краю відомий не тільки в нашому районі, а й за його межами.

 Вчитель з багаторічним стажем нині працює в Сарненському  НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка, член Національної спілки журналістів України, голова Сарненського районного об’єднання Товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, член Дубровицького літературно-мистецького об’єднання «Журавлина»  поетеса, мама  і просто чудова людина. Народилася й росла Надійка в Кураші, що на Дубровиччині, серед розкішної поліської природи. Тяжким було дитинство поетеси, зокрема  в післявоєнні роки. В селах створювали колгоспи. В господарів забирали все: худобу, реманент, хліви, стодоли, землю. За щоденну  роботу від  зорі до зорі писали трудодні, за які  платили 300-400 грамів зерна: жита, вівса чи ячменю. Не завжди за день можна було заробити  трудодень. Надія Михайлівна згадує: «Родовідне коріння селянське, хліборобське, щоб вижити, з покоління в покоління працювали, як-то кажуть, до сьомого поту. Чоловіки обробляли поле, вели домашнє господарство, стельмахували, вміли виготовити бочку і ступу, плели кошики, постоли, коробки, корзини тощо. Дивлячись на тяжке селянське  життя батьків  і не бачачи ніякого виходу, Надійка всіма силами старалась вчитись, багато читала художньої літератури, якої чимало  було в сільській бібліотеці. Науку черпала з книжки, щоб побільше опанувати знань і досягати  заповітної  мрії: вирватись з цього колгоспного «раю». Рано дорослішала, адже всю хатню роботу виконувала сама, а ще доглядала меншу сестричку Женю, якій була і нянею, і вчителькою. Не маючи надії, що в селі  зможе реалізувати задуми на подальше навчання, адже там була лише семирічка, середню освіту здобула у Рафалівській школі-інтернаті. Дуже хотілося стати вчителькою. Ця мрія привела на філологічний факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Працювала над собою довго й наполегливо. Навіть коли доля привела будувати завод азотних добрив в м.Рівне, читала й навчалася. Відтоді й почала писати… Вже понад п’ятдесят років Надія Михайлівна на освітянській ниві сіє зерна знань, добра, любові до прекрасного.  Працювала вчителем у школах Володимирецького та Дубровицького районів, була завучем і директором школи.  Доля закинула в Сарни,  де тепер працює вчителем української мови та літератури. Зустрічі з школярами надають їй сили, наснаги, дають подих та завзяття до написання віршів, та  занять журналістикою…"Для мене українська мова всюдисуща. Це нація, вічність, поезія нашого минулого і майбутнього", — каже  Надія Михайлівна. Перші свої вірші поетеса  опублікувала в сарненській районній газеті. З часом ліричних творів у пані Надії назбиралося і на першу збірку, котру назвала «Запитай у берізки» (2002 рік). За нею вийшли книги «Конвалія в серці»(2003 рік) та «Квіти дивосилу»(2005 рік) - дивовижний дарунок авторки людям, що цікавляться народним фольклором. Книжечка просякнута єством давніх поліських обрядів, особливо купальських. Є й чимало автентичних весільних пісень. Збірка не проста. Це істина, це "дивосил" поетичного серця, що зцілює та кличе до відродження культурних скарбниць. Згодом  побачила світ збірочка поетеси «Торкнутись таїни» (2007) . Вона народилась у видавництві «СловоСвіт».  В 2008 році авторка видала дві збірочки «Мій оберіг», та дитяча збірочка «Промінчик сонця».В 2008 році  Сарненська районна бібліотека та історико-етнографічний музей видали нарис "Донька поліського краю". Мова йде про нелегкий життєвий шлях та важке дитинство Надії Свищевської. Там символічними є рядки:

Болить мені моя Вкраїна,

Така і славна, і свята,

Бо в світі цілому єдина,

І неповторна, і проста.

Провідною темою в творчості Надії Свищевської є патріотизм.  Любов до рідної землі, до її людей, звичаїв і традицій Полісся, зібраних авторкою, звучить в поезії поетеси. Згодом побачила світ к нига «За тебе, рідна Україно»(2012) , куди окрім спогадів учасників УПА, ввійшли повстанські пісні, зібрані  авторами в Сарненському й Дубровицькому  районах. Більшість цих пісень наспівала мама Надії Михайлівни. З ними йшли в бій, вмирали, але не здавались ворогові в боротьбі за  незалежну й самостійну Україну. До кінця свого життя ці пісні були в серці Марії Семенівни, бо це була її молодість, юність і життя. От звідки черпає пані Надія силу духу, патріотизм: від рідного коріння, яке передали їй батьки  через перекази, легенди, пісні, традиції, звичаї. Педагог з великим стажем вже доволі багато часу веде в Сарненському НВК «Школа-колегіум» гурток творчості юних літераторів «Джерельце». Діти шанують і люблять вчительку, адже вона відкриває їм шлях до творчості. Зі своїми вихованцями пані Надія виступає на концертах, фестивалях і святах, готує матеріали для  передачі на  районному радіо. Недарма їй довірили очолити районне об’єднання Товариства «Просвіта», де вона досить активно популяризує рідну мову: готує своїх вихованців для участі в районних та  обласних конкурсах, проводить різноманітні масові заходи, шевченківські вечори. Надія Свищевська – мати трьох синів і бабуся п’ятьох онуків. Своїх дітей та учнів виховує в патріотичному дусі, на батьківських традиціях, знайомить з давніми обрядами й звичаями, вимагає ґрунтовного знання рідної мови.altaltalt

alt

Останнє оновлення на Вівторок, 12 листопада 2019, 16:46