Головна Наш край Дубровиччина туристична Історичними стежками Дубровиці
Історичними стежками Дубровиці Друк e-mail

Першою писемною згадкою 1005 року наше місто завдячує розпорядженню Володи­мира Святославовича стосовно заснування Туровської єпархії, де в переліку приданих їй "градів" вказана Дубровиця, altщо таким "узако­нювало" її міський статус. Володимир Мономах же доводився Володимиру Великому правнуком, а, в свою чергу, дубровицькі князі Гліб і Олександр жили вже за прав­ління у Києві його правнуків -"Мономашичів",з котрими стикалися в своєрідних колізіях, і це при тому, що всі вони належали до єдиної прав­лячої династії Рюриковичів - тільки до різних її сильно розгалужених родин.

Якщо бути історично послідовними і точними, то маємо визнати як факт, що першим суверенним володарем Дубровиці був не князь, а княгиня. Велика київська княгиня Ольга…Дубровиця належить до числа найдавніших великих поселень Русі. За даними археологічних розкопок, які неодноразово проводились провідними дослідниками СРСР та України в ХХ ст. тутешнє городище можна датувати XI-XIV ст. Вперше в літописних джерелах Дубровиця згадана під 1005 р. у зв’язку із заснуванням єпископства у Турові. До середини ХІІ ст. місто входило до складу Турівського удільного князівства. Столицею окремого князівства Дубровиця була до початку  XIII ст. В літописах є згадки про дубровицьких князів. Відомо, що тут князювали Гліб Юрійович, його син Олександр Глібович та внук з невідомим ім’ям, старший син Олександра. Відомо, що під час татаро-монгольської навали Дубровиця була поруйнована. Тим не менше місто відродилось. За часів Литви воно було коронною волостю, керівництво якою здійснювали спеціально для цього призначені намісники. З подаруванням  Дубровиці  князівському  роду Гольшанських вона перйшла до числа приватовласницьких містечок. Шляхом спадкувань і продажів в різний час Дубровицею володіли: Андрій Курбський, Фірлеї, Сапіги та Плятери. В черговий раз Дубровиця була серйозно зруйнована в 1653 р. Впродовж трохи більше 2-х років, з 1657  по 1659 рр. Дубровиця, як і все Полісся входило до складу  Пінсько-Турівського козачого полку. Важливе значення в житті Дубровиці і всього Полісся мало спорудження в 1695 р. піярського шкільного колегіуму. Це був серйозний науковий заклад, де працювали провідні викладачі та науковці. Вже з XVII ст. при тутешньому кляшторі існувала теплиця, де вирощувалось більше сотні видів екзотичних і унікальних рослин. Занепад навчального закладу почався із встановленням російської імперської влади. В 1795-1797 рр. Дубровиця була повітовий центром Волинського намісництва, пізніше це – містечко Рівненського повіту. В ході франко-російської війни в Дубровиці проживало багато військових. В числі офіцерів російської  армії була й легендарна Надія Дурова. Перебуваючи тривалий час в Дубровиці, вона дуже докладно описала саме містечко і життя в ньому. Довгий час Дубровиця лишалась невеликим селищем. Свідченням цьому статистичні дані. І в останні десятиліття ХІХ,  і в перші ХХ ст. в Дубровиці проживало приблизно 5500 жителів. З промислових підприємств були дрібні кустарні фабрики, до сотні крамничок, декілька готелів та інших закладів.

altКостел Іоанна Хрестителя

найстаріша архітектурна пам'ятка міста Дубровиця Рівненської області, Пам'ятка архітектури національного значення. Релігійна громада парафії Йоанна Хрестителя Луцької дієцізії  Римсько-Католицької Церкви. Настоятель костелу отець Владислав Лукашевич,м.Дубровиця, вул.Воробинська,1   Культова будівля-костел Іоанна Хрестителя. :  Костел є пам’яткою історії та архітектури національного значення ХУІІ ст.., побудована в 1695-1702р.р. Костел Св. Іоанна Хрестителя був побудований орденом піарів у 1684 році з дерева на найвищому місці старого містечка Дубровиця.

Костел Св. Іоанна Хрестителя був побудований орденом  піарів (для довідки (Піа́ри, Піяри— католицький чернечий орден, який займався навчанням юнацтва .Орден заснував Святий Йосип Каласанций. Статут затвердив Папа римськийГригорій XV1621 чи 1622 року. Мета братства — християнське виховання юнацтва в школах. Назва ордену походить від школи, запровадженої творцем ордена, яку називали Schola pia («набожна школа»). У 18311842роках царська влада Росіїзакрила всі піарські монастирі і школи в Білорусіта Литві, в 1863у Польщі).у 1684 році з дерева на найвищому місці старого містечка Дубровиця. У 1709 році храм був спалений шведами, які поверталися з війни з Росією, де у фатальній Полтавській битві зазнали поразки. У 1709-1742 роках, з метою окатоличення і ополячення місцевої молоді маршалок великого князівства Литовського Ян Карл Дольський, з допомогою ректора польського Університету мистецтв Казимира Пнєвського, відбудував величавий, вже мурований, римо-католицький костел вівтарем на схід – кляштор (слово на польській, чеській і білоруській мовах, що означає (католицький) монастир) піарів. Храм було побудовано у стилі рококо(барокко), неподалік гирла річки Горинь. Стиль рококо вирізняється громадністтю  будівництва, специфічністю архітектурного дизайну та невеликими вікнами нетипових розмірів. Для довідки: Рококо( стиль який раніше був барокко) першочергово був створений для жінки й пристосований до її смаку, у мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними і химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру при чому скульптура (переважно поліхромована) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). Серед особливостей внутрішнього інтер’єру  храму було два моменти: alt

- підлога  храму була оздоблена керамічними кахлями, які були покладені за допомогою технології фіксації вапняним розчином, гашеним сирими яйцями (винятковість цієї технології в тому, що з часом такий розчин тільки міцнішає); - найціннішим (в матеріальному і художньому плані) об’єктом інтер’єру був вінець та вітраж, виготовлений у Венеції на замовлення (за словами ксьондза його вартість дорівнювала вартості будівництва храму). У XVII—XIX століттях при костелі  піарів функціонував колегіумцього ордену.Тривалий час школою опікувалися власники Дубровиці, графи Плятери. Серед вихованців Дубровицької школи піарів були польські поети Лукаш Голембіовський, Алоїз Фелінський, Ципріан Годебськийта філософи Аніол Довгірд, Казимір Нарбут. При колегіумі діяв шкільний ботанічний сад, основою колекції саду був список рослин із 172  видів, що росли в оранжереї. Після ліквідації школи в 1832 році оранжерея і теплиці залишилися без догляду, тому рослини передали до Київського палацового саду. Велику частку становили види, які походять з Капського флористичного царства, у чому й полягає унікальність цієї колекції. Багато видів цієї флори мають локальне поширення і є рідкісними. Також в храмі  були підземні ходи, якими піари користувались неодноразово, і які слугували прихистком для багатьох.alt

Із загарбанням Росією Правобережної України (18 ст.) та розподілом Польщі значення римо-католицького костелу в Дубровиці підупало, школу було закрито, а монахів-піарів  виселено. В 1832 році, в період репресій після листопадового повстання, костел змінено на парафіяльний, його було передано дієзіальному духовенству. З приходом до влади більшовицького режиму(1939 р.)  храм було піддано руйнуванню: здійснено спробу розбити кахлі на підлозі та було знищено вітраж. Також храм перефарбували з білого на червоний колір, та перетворили в склад місцевого споживчого товариства. Саме тоді був детально досліджений підвал храму і встановлено, що підземні тунелі таки існували, але деякі з них виявилися занедбаними й недоступними. Наявна інформація, що цими ходами неодноразово користувалися особи, які переховувалися від влади. Саме в ті роки будівля костелу зазнала великого збитку – цінні ікони та чаші були викрадені, а орган, розібраний по частинам, зник в невідомому напрямку… У 1992 році парафія була наново зареєстрована, тоді ж їй було передано у використання і костел.З декількох ікон, створених піаром Лукашем Хублем в храмі, зберігся тільки образ Святого Іоанна Хрестителя на головному вівтарі. образ зображує хрещення Ісуса Христа в Йордані, і намальований технікою фрески з фарбами масляними. З 1999 року Костел Іоанна Хрестителя підпорядковується Луцькій дієцезіїРимсько-католицької церкви. Богослужіння в храмі проводяться щонеділі.

(За матеріалами інтернет видань.)

altСвято-Різдво-Богородична церква

Отже, дубровицька церква Різдва Богородиці – найдавніша в нашому краї. І в селах району найпоширеніші храми на її честь. Можна зауважити, що цей храм в Дубровиці збудований 1861 року. Так, як кам’яна споруда, церква зведена тоді. Але християни завжди зберігали попередню назву, і, думаємо, що така традиція тільки підтверджує давність нашої церкви ще з часів охрещення краю. А опосередковано доводить факт існування древнього міста Дубровиця. У XVI столітті Західну Україну підкорили поляки. Вони впроваджували свої адміністративні, судові та економічні закони, намагалися нав’язати свої релігійні вірування українцям. Згідно з Берестейською унією1596 р. частина православного духовенства підкорилася католицькому Ватикану, зберігши православний обряд. Спадкоємці роду Ольшанських також стали католиками і перестали підтримувати Свято-Миколаївський монастир. Монастир став занепадати, а його храм перейшов до громади с.Селець. Парафіяни храму святого Миколая були приписані до храму Різдва Богородиці, збудованого графом Плятером в 1865 році.Пам’ятка архітектури національного значення, 1861 року побудови. Церква цегляна, в основу композиції покладено притаманна українським дерев'яним культовим спорудам осьова схема компонування обсягів, доповнена характерним прийомом архітектури-розміщення дзвіниці на західному фасаді. Складається з квадратного в плані великого розміру нефу, прямокутної апсиди і притвору. Православна святиня в честь Різдва Пресвятої Богородиці, яка не має собі рівних у всій навколишній місцевості, вирізняється особливою архітектурною красою. Трьохкупольна, споруджена у стилі пізнього барокко, тепер виблискує навкруги жовтою позолотою куполів. Церква – мурована. Із проголошенням незалежності України храм відреставрований. Великі випробування випали на долю цієї святині. Однак святиню в середині 20 століття було використано під склад солі, знищивши таким чином розписи всередині храму. Покрівля була наче решето, а стіни покрились „соляним грибком”. Настоятель Свято-Різдвобогородичної парафії, протоієрей Данило Ковташ якось зазначив, що громада повинна не тільки відродити святиню до її первісного вигляду, але зробити її ще кращою, щоб залишити пам’ять про нинішнє покоління дубровичан на многії літа. І свого слова священика громада дотримує. Приймає активну участь у відродженні святині.45 метровависотахраму, і весь фасад святині в риштуваннях – йдуть штукатурні роботи,  фасад  синьо-білий. Саме такий небесний колір має тепер святиня з середини.

altСвято-Миколаївська церква

Місцезнаходження: м.Дубровиця, вул. Миру,11 Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії   Української Православної Церкви Роки будівництва  1872 р. Хрещатий храм з одним центрально розта­шованим верхом та дзвіницею на західному фасаді, схему яких було запозичено у більш раннього художньо-стильованому напрямку-класицизм. Найбільш повно проявлялося у влаштуванні високих наметів з цибулястими маків­ками у завершенні, «стрілчастих» вікон п’ятикутної або шес­тикутної форми, різноманітних парадних ганків зі сходами. Важливо підкреслити, що в галузі культового зодчества народні будівничі створили декілька досить цікавих зразків неоросійського стилю, в яких простежуються ознаки глибинного аристократизму поліської дерев’яної архітектури. З погляду на високу історико-культурну цінність старовинного поліського міста, особливо слід відзначити напрочуд вдале розташування хра­му на крутому, зарослому високими деревами, березі повно­водної Горині, що й дозволяє йому домінувати над безмеж­ними заливними луками низького правого берега ріки, багато в чому визначаючи архітектурну панораму Дубровиці зі сходу.

 

 

( Матеріали підготовлені за сторінками періодичних видань краєзнавців: Василя Попенка, Юрія Максименка, Олександра Бруяки)

 

 

 

 

 

Останнє оновлення на Понеділок, 26 листопада 2018, 17:02