Головна Бібліотека Ресурси бібліотеки Спростування недостовірної інформації
Спростування недостовірної інформації Друк e-mail

altНе поодинокими є випадки, коли людина стає заручником осуду з боку суспільства за поширення про неї інформації, що не відповідає дійсності. Найчастіше це відбувається в ЗМІ, особливої актуальності в наш час набуває розповсюдження такої інформації в електронних ресурсах, адже інтернет став одним із основних засобів реалізації громадянами свого права на свободу вираження поглядів та інформації.

Що таке спростування недостовірної інформації та як захистити себе у випадку поширення недостовірної інформації про вас та членів вашої сім’ї консультують фахівці Дубровицького бюро правової допомоги.

Статтею 32 Конституції України передбачено  судовий  захист  права  спростовувати   недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. 

Відповідно  до  статей  94,  277  Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) фізична чи юридична особа,  особисті немайнові права якої порушено  внаслідок поширення   про   неї   недостовірної  інформації,  має  право  на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростовує  недостовірну інформацію особа, яка її поширила і при цьому поширена інформація визнається недостовірною.
Під терміном спростування розуміють доведення непра­вильності, помилковості, хибності будь-чого, будь-чиїх твер­джень, переконань, заперечення, відкидання будь-яких тверджень.

Отже, право на спростування недостовірної інформації – це право вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб, шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.

Проблемою є те, що законодавство України не містить чіткого визначення недостовірної інформації. Однак, будь-яка негативна інформація буде розглядатися судом як недостовірна, якщо поширювач інформації не доведе, що ця негативна інформація відповідає дійсності.

Отже, негативною, а отож і недостовірною, якщо поширювач не доведе протилежне, є:

- інформація про суб’єкта, яка була поширена і сприймається негативно принаймні певною групою членів суспільства, що може спричинити порушення немайнових прав відповідної особи, при цьому відсутнє чинне рішення суду щодо достовірності/недостовірності такої інформації;

- будь-яка інформація, недостовірність якої встановлена судом.

Особа  у  разі  поширення  про  неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права може подати позов до суду про захист гідності, честі чи ділової репутації. Крім того, таким правом володіють інші  заінтересовані  особи  (зокрема, члени  її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Зазвичай позовні заяви про спростування інформації оформляють саме як позови про захист честі, гідності, ділової репутації, але таке поєднання аж ніяк не є обов’язковим.

Спростування недостовірної інформації, як спеціальний захист особистих немайнових прав фізичної особи, відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України, слід застосувати незалежно від того, чи була в діях за­подіювана вина, чи ні. Коли поширювачем інформації є посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, то спростовувати недостовірну інформацію має юридична особа, у якій вона працює. Наприклад, якщо неправдива інформація була поширена журналістом, який підготував статтю у ЗМІ, який її оприлюднив, то ці особи повинні спростувати її солідарно.

               Спростування недостовірної інформації, поширеної у ЗМІ, має особливий порядок, передбачений статтею 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 року.
               Проте, на сьогодні відсутній правовий механізм спростування відомостей, поширених в мережі інтернет. Тому в подібних випадках спростування проводиться у тому самому ЗМІ, в якому поширено недостовірну інформацію. Якщо ж спростування в тому самому ЗМІ є неможливим внаслідок припинення його діяльності, воно має бути оприлюднене в іншому ЗМІ, але за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. 

Відповідно до п.2 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. Тобто, можна звернутись до суду протягом року з моменту розміщення відомостей у ЗМІ або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Додатково повідомляємо, що з метою підвищення правової свідомості українців та інформування громадян щодо використання та захисту їхніх прав у повсякденному житті стартував загальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!».

            В рамках проекту проводиться інформування громадян та надання практичних рекомендацій щодо захисту прав за найбільш актуальними напрямами.

            Більше інформації про проект «Я МАЮ ПРАВО!» на сайті prаvo.minjust.gov.ua та за номером 0 800 213 103 (єдиний контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги).

            Довідково. Сарненський місцевий центр з надання БВПД знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. Широка, 22 (другий поверх приміщення «Приватбанку»). тел.: (03655) 3-22-20, (067) 856 74 35.Телефон безкоштовної гарячої лінії 0 800 213 103 (цілодобово).

Дубровицьке бюро правової допомоги: м. Дубровиця, вул. Воробинська, 9(приміщення районної бібліотеки), тел. (03658)2-00-06, (068) 085 13 52;.

 

Останнє оновлення на Вівторок, 26 червня 2018, 16:33