Головна Бібліотека Масові заходи Письменницький маршрут
Письменницький маршрут Друк e-mail

alt2016-й рік вивився насиченим різноманітним подіями та заходами, що відбувалися як у стінах Дубровицької книгозбірні так і поза її межами. Акція «Письменницький маршрут» літераторів краю, який проходить по бібліотеках та навчальних закладах, у вересні місяці цього року проліг до села Вербівки. Велику допомогу в організації та проведенні заходів надають партнери, друзі та волонтери бібліотек. За короткий проміжок часу літератори краю встигли побувати у Висоцьку, Дубровиці, Круповому.

Познайомившись з літературними творами авторів, ніби поринаєш у чарівний світ поетичних звуків, починаєш цінувати красу природи, людські почуття, прагнеш відпочити душею. Поезія – це голос душі. Вона здатна знаходити відгук у серцях інших людей, хвилювати їх, надихати на великі вчинки.На презентаційних зустрічах літератори краю намагаються достукатися поезією до серця кожної  людини, подарувати частинку своєї душі через вічне й неповторне слово. Кожен виступ майстрів пера проймає душу щемливою та високохудожньою поетичною палітрою, де змальовані любов до рідного краю, патріотизм, красу людських почуттів, екологічні проблеми, вічну боротьбу між добром і злом.Дубровиччина щедра на літературні таланти,  на її теренах проживають, працюють і творять поети, письменники, журналісти. Багато з них пишуть не тільки для дорослого читача, а й для дітей. Сьогоднішня мандрівка літературними місцями краю привела до села Вербівки, адже літератори Дубровиччини вшанували 55-літній ювілей земляка на ниві літератури, однодумця, колеги по перу Анатолія Миколайовича Розановича, який проходив в сільському клубі.   На цьому заході, який урочисто вела голова районного літературно-мистецького об'єднання Людмила Берестень, у вступному слові охарактеризувала літературні таланти митців на теренах Дубровиччини. Відмітила особистісні якості людини, Почесного Голови районного-літературно-мистецького об'єднання «Журавлина», який багато зробив для розквіту літературного життя краю,  щоб «Журавлина»  розквітла. Налагоджував обмінні творчі зв’язки, започаткував літературні премії в краї, вручила ювіляру Подяку за значний особистий внесок у розвиток літературно-мистецького життя району, активну творчу діяльність, ініціативність, активну громадську позицію, за об’єднання талановитих особистостей, поширення літературних зв’язків та з нагоди 55-річчя від дня народження. Найщиріші вітання з нагоди ювілею дарували  члени літературного об'єднання:  Віра Єфимець, Надія Свищевська, Євгенія Конончук, Марія Мосійчук, Тетяна Ковальчук, Тамара Леоновець, Алла Кот, Іван Єрмійчук та Анатолій Щур. Дякували вербівчанам, що зростили хорошу, творчу людину. Бажали  всім щастя, міцного здоров’я, козацького духу, родинного затишку.  На завершення заходу ювіляр Розанович А.М. подякував землякам, що приїхали  з різних куточків району і подарували приємні хвилини життя, запевнив, що такі зустрічі дійсно надихають на творчість.Людмила Берестень висловилащиру подяку працівникам культури, організаторам заходуза розумінняі гостинність. Ці зустрічі, впевнена,  надовго залишаться в пам’яті  глядачів, адже робимо спільну справу, головною метою якої є виховання в молодого покоління почуття патріотизму, любові до материнської мови, до отчого краю, любові до книги, адже ці заходи дадуть свої сходи добра й любові в дитячих душах краю, українського народу. Маємо надію, що ми і надалі зможемо познайомити читачів із творчими, цікавими, неординарними особистостями, відкрити нову сторінку в культурному житті  Поліського краю.

altalt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анатолію Розановичу в день 55-річчя

 Лине пісня туманом сповита,

Серед лісу й широких боліт.

Журавлину росою политу

Тут збирають багато вже літ.

 

В цім краю, як щасливий збіг долі,

Журавлі вже збирались в політ.

Народився наш друг Анатолій

Тож бажаємо щастя на вік.

 

Бігав він, як всі діти до школи

Свою юність в світах розгубив

Та Вербівку село він ніколи

В ці роки він свої не зганьбив.

 

Вас вітаємо ми – журавлинці,

І бажаєм здоров’я й добра,

Щоб у купочці, не наодинці

Вам сіяла яскраво зоря.

 

І перо не тупилось – писало,

І натхнення у серці жило

Покоління нове – пам’ятало

Про наш край і Вербівку село.

                                             З повагою Віра Єфимець

 

 

 

 

                                                                            Марія Мосійчук  с.Селець

            В  скарбниці  з  перлинами  нашого  краю

            Сховався  куточок  зеленого  раю.

            В  раю  тім -  село  невеличке Вербівка,

            Озера  і ліс – це  його  візитівка.

 

                        На  вулицях  чистих,  в  охайних  хатинках,

                        Правічної  мудрості  видно  краплинки.

                        Шанують  дух  предків  своїх  вербівчани,

                        Із  прадіда-діда, вони – лісомани.

 

             Тут  кожна  дорога  і  кожна  стежина

             Приводить  туди, де  росте  журавлина.

             Або  до  поляни, де  зріють  чорниці,

             А  ще є  гриби, і  малина, й  суниці...

 

                         А  ось навесні – виручає  крушина,

                         Таке ремесло  знає  кожна родина.

                         Ніхто  не  чекає  якусь  там  пораду,

                         Бо  звикли  давати  самі  собі  раду.

                         Стежками й  болотом, між  зелені  й  хмизу

                         Обходять  селяни  за  кризою  кризу.

 

              Така  собі  воля,  але  без   амбіцій,

              Всі  кроки – у  межах місцевих  традицій.

              Затриматись  важко  у  блуднім  полоні,

              Бо  кожен у  кожного  мов  на долоні.

 

                            День  кожний  наступний  тут  схожий з вчорашнім.

                            І  пахне  духмяно  тут  хлібом  домашнім.

                            Тут  чисте  повітря, але  на  зорі –

                            Дошкульлива  мошка, а вдень – комарі.

 

               Над  озером - тиша, у  небі - блакить,

               Довкілля  у  зелені  наче  кипить,

               П”янить  ароматом  калиновий  цвіт...

 

               Здається,що  тут  спочиває весь  світ !!!

                                                                                  

 

 

                                                                   Надія  Свищевська  с.Кураш

                 Коли  в осіню гарну  днину

                Природа  сонцем  виграє,

                Ми  всі  вшановуєм  людину,

                Що  серце  людям  віддає.

                        Вербова  дощечка, Вербівка,

                        Верб  кучерявих  тут  багато.

                        Шевченко  віз  вербову  гілку,

                        Як  символ  батьківської  хати.

                Як  символ  сонця, хмарки, неба,

                Як  символ  матері, Вкраїни...

                Де  солов’ї  в”ють  гнізда  в  вербах,

                В  краю  поліськім  ріс  хлопчина.

                          Із  босоногого  дитинства,

                          Де  зустрічав  вербовий  ранок,

                          Проніс  він  ту  вербову  пісню

                          Крізь  все життя, крізь  ніч й  світанок.

                У  дні  щасливі й  дні  недолі

                Він  прокладав  свою  стежину.

                Полов  бур’ян і  чистив  поле,

                Щоб  легше  сіялось  людині.

                           Не раз  романтика  водила

                           В  світи у  пошуках  жар-птиці.

                           Та  манить, кличе  та  стежина

                           До  хати, що  стоїть в  Верхівці.

               Хтось  скаже: «Він  дивак-людина»,

               Не  зрозуміє  хтось  ідей.

               Він  просто  любить  Україну,

               Рідне  село, своїх  людей.

                            Багато  любить  мандрувати,

                            Прекрасне  бачить  в  кожній  днині.

                            Зумів  усіх  нас  об”єднати

                            У  зустрічах  у «Журавлині».

               Мов  ластівки, злітають  книги,

               Звучать  все  нові голоси.

               Не  закують  ніякі  криги

               Тепло  гарячої  душі.

 

                          Для  нього  всі  відкриті  двері,

                          Замок  ніякий  не  зупинить.

                          Слова  лягають  на  папері,

                          Він – патріот, син  України.

         В  гостях  ми  всі в  його Вербівці,

         Щоб  Анатолія  вітати.

         Хай  в  кожній  гілочці, вербичці

         Звучать  у  честь  його  кантати.

                            Хай  лине  щире,  добре  слово

                            З  роси і  сонця, і  води.

                            Зростає  неповторним  словом

                            І  оберегом  назавжди.                                  12.09.2016.

 

 

 

            Прийміть  у  дарунок

            Енергію  сонця,

            Всі  барви  веселки

            І  мудрість  Творця.

            Пташині  сонети

            Під  вашим  віконцем,

            І  простір  безмежний,

            І  час  без  кінця.

            Й  резонанс  почутів,

            І  присутність  бажання,

            І  нестриманий  зліт

            Амплітуди  кохання.

            Хай  радість  не знає

            Ні  меж, ні  кінця.

            То ж  будьте  щасливі ! --

                               Марія Мосійчук, колега  з Сельця. 12.09.2016.

 

Останнє оновлення на Середа, 14 вересня 2016, 11:02
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити