Головна Наш край Загиблим в АТО Сокол Юрій Вікторович
Сокол Юрій Вікторович Друк e-mail

altЮрій   Сокол народився 9 грудня 1988 рокув селі Людинь, в сім’ї робітників.У  1995 році пішов у перший клас Людинської загальноосвітньої школи та закінчив її у 2006 році. З перших днів стало зрозуміло, що хлопчик дуже сором’язливий і його маленьке серце переповнене добротою. Ще й досі у школі згадують про Юрія  як спокійного, скромного, врівноваженого учня. Повага до людей – це те, що зароджувалося у нього з дитинства. У 2007 році був призваний до лав Української армії. Службу відбував у Вінниці. Після повернення з армії деякий час їздив на заробітки у Київ та Харків.В 2013 році працював на заводі в селі Людинь по переробітку торфу «Торф Ленд Україна».28 серпня 2014 року мобілізований в національну гвардію та відправлений  на навчання в місто Львів.  Через місяць переведений в місто Харків для продовження навчання. У жовтні перебував на блокпосту в Запорізькій області. Згодом, 16 листопада 2014 року був відправлений в зону АТО Луганської області село Кримське, де перебував до 5 січня 2015 року…На Різдвяні свята юнак мав тритижневу відпустку, ходив на зустріч з учнями Людинської ЗОШ, багато спілкувався з друзями та родичами. І звичайно ж, як і всі, будував плани на майбутнє. Була і ще одна відпустка у Юрія, але він уже був не таким. Батьки помітили, що син змінився – став замкнений у собі, рідко спілкувався з друзями. Далося взнаки все побачене і пережите на війні. Можливо щось відчував, можливо серце підказувало, що не зможе більше обійняти батьків, родичів, друзів.

 Під час таких коротких, але довгоочікуваних відпусток, Юрій робив подарунки своїм батькам. Так і залишилися вони нерозпакованими…10 червня 2015 року Юра не вийшов на зв'язок. Мати не могла чекати, тому вирушила в дорогу, але сина вона живим більше не бачила.  До закінчення служби залишалося два місяці… Залишилися обірваною струною плани юнака: мріяв одружитися, мріяв подарувати онуків своїм батькам, мріяв про затишну оселю для своєї сім’ї, про мирне життя… Найтяжче матері. Немає спокою материнське серце в домі, де кожна річ нагадує про сина. Так і живе мама Марія Степанівна спогадами про свого єдиного довгоочікуваного сина…

 

alt

 

alt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаткові джерела про Юрія Сокола:

Родіна, Л. 

         Провели в останню путь ще одного героя  / Л. Родіна // Дубровицький вісник : Громадсько-політична газета. - 2015. - N 26/26 черв./. -  с. 3

 

Слободзян, М.  

         Відкрито меморіальну дошку Юрію Соколу [загиблому учаснику АТО] / М. Слободзян // Дубровицький вісник : Громадсько-політична газета. - 2015. - N 50/11 груд./. -  с. 1 -

Вшанували воїна АТО в Людині[Електронний ресурс]//Дубровицька РДА:[сайт]- Режим доступу:http://www.dubrrda.gov.ua/2277-vshanuvali-voyina-ato-v-lyudin.html.- Назва з екрана

Дубровиччина на колінах зустріла загиблого бійця[Електронний ресурс]//Моя земля-моє Полісся:[сайт]– Режим доступу:http://moepolissya.blogspot.com/2015/06/blog-post_18.html.- Назва з екрана

 

Сокол Юрій Вікторович[Електронний ресурс]//Книга пам’яті загиблих:[сайт]- Режим доступу: http://memorybook.org.ua/21/sokil.htm

 

На Рівненщині помер ще один Герой АТО[Електронний ресурс]// ОГО:[сайт]- Режим доступу:http://ogo.ua/articles/view/2015-06-19/63940.html.- Назва з екрана

 

Останнє оновлення на Понеділок, 28 березня 2016, 11:41