Головна Наш край Згадаємо героїв поіменно Згадаємо героїв поіменно
Згадаємо героїв поіменно Друк e-mail

 

altТакун Кирило Маркович

народився в селі Сварицевичі 9 травня 1918 року в сім’ї селянина. У травні 1941 року Кирила Макаровича призвали в Армію. Воював у складі 40 дивізії ІІІ Білоруського фронту. Був призначений старшиною роти. Після розгрому німців під Сталінградом Кирило Макарович пройшов з боями Калінінську область, Білорусію, брав участь у взятті Кенінгсбергу. Велику Вітчизняну війну він закінчив у Берліні.Свій бойовий шлях він продовжував у Японії. Указом Верховного Головнокомандування за прорив Маньчжуро-Чжалайського і Холук – Арманського укріплених районів, і визволення Маньчжурії особовому складу полку, в якому служив Кирил Макарович, було оголошено подяку. Додому повернувся в 1947р. За бойові заслуги в роки війни Кирил Макарович був нагороджений бойовими медалями:

  • « За перемогу над Японією»
  • « За взяття Кінінгсбергу»
  • іменним годинником.

Інформація надана родичами ветерана.

 

 

 

altСтельмах Мирон Іванович
Роки життя 26.02.1926-28.09.2000 рр. Народився Мирон Іванович 26 лютого 1926 р. в с. Соломіївка Дубровицького р-н. Рівненської обл. Закінчив 4 класи польської школи. На фронт був призваний 10 травня 1944 р. Воював у 162 стрілковій дивізії 30 армії Білоруського фронту.13 січня 1945 року був тяжко поранений після чого лікувався в госпіталі. Мирон Іванович інвалід Великої Вітчизняної війни мав такі нагороди:

медаль «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні»

медаль «За бойові заслуги»

медаль «Жукова»

орден «Великої Вітчизняної війни II степеня»

ювілейна медаль «40-річчя перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.

ювілейна медаль «30-річчя перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.

ювілейна медаль «50-річчя перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.

медаль «60 років Військових Сил СРСР»

медаль «70 років Військових Сил СРСР»

медаль «Захиснику вітчизни»

altalt

Інформація  надана  дочкою  Берестень  Людмилою Миронівною

 

 

 

 

altМосійчук Степан Лукашевич

Народився 22 травня 1921 року в с.Селець. Був призваний на фронт 1943 року, воював у 121-му саперному батальйоні гвардійської Гомельської стрілецької дивізії. Був призначений у взвод Героя Радянського Союзу мол.лейтенанта Миколи Миколайовича Шикіна. Єфрейтор Мосійчук С.Л відзначився при форсуванні рік Західний Буг, Сянь, Вісла, Одер, Нейсе, Шпреє та визволенні міста Броди Львівської області. За ці подвиги він був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня. А орден Слави ІІ ступеня отримав за взяття рейхстагу. Міцне укріплення звели фашисти на берегах річки Шпрея, що перед рейхстагом. Не підступитись до неї, а форсувати треба. Знову йшли вперед сапери розміновувати мінні поля, позначати проходи. Степан Лукашович - ветеран війни і праці, кавалер  бойових орденів:

Слави ІІ та ІІІ ступенів

ордена «Знак Пошани»

нагороджений бойовими медалями:

«За звільнення Праги

«За відвагу»

«За взяття річки Одри»

alt           alt     

Після війни працював у колгоспі «Зоря комунізму» тваринником. Помер 14 лютого 2006 року.

 

 

 

altМісько Микола Маркович

Народився у 1925 році в селі Лісове Дубровицького району Рівненської області. Брав участь у бойових діях з 20 серпня 1944 році по травень 1945 року. В 651 протитанковому артилерійському полку заряджаючим. Удостоєний урядових нагород:

  • медаль «За відвагу» 4 січня 1945 року
  • медаль «За перемогу над Німеччиною» 9 травня 1945 року
  • медаль «За взяття Кенігсберга» 9 червня 1945 року

Помер у 1983 році. Інформація надана родичами ветерана

 

 

 

altМозоль Василь Іванович

Народився в селі Крупове 10 жовтня 1916 року. Був призваний в ряди Радянської армії у січні 1944 року. Воював на фронтових дорогах 1-шої ударної армії 2-го Прибалтійського фронту 52 дивізії 147 гвардійського полку. Брав участь у визволені Калінінградської області, Білорусії, Естонії, Латвії. Жорстокі бої йшли за місто Ригу майже місяць. Мозоль Василь кулеметним вогнем прикривав наступ нашої піхоти , яка йшла на німців. За визволення Риги полк, в якому воював Мозоль В.І. був названий Ризький. Чотири рази Василь Іванович був поранений . Перший раз – 6 липня 1944 року, вдруге – 15 вересня при визволенні Латвії, третє поранення – контузія 2 грудня 1944року в Латвії в боях з Курляндським угрупуванням. Четверту рану отримав в ногу в ніч на 1 січня 1945 року. Лікувався в місті Кіров. Василь Іванович згадував, особливо запам’яталося йому форсування Дунаю. Треба було переправитись на другий бік річки івідтиснули ворога. Перша спроба форсувати річку не вдалася. Вночі наш другий батальйон переправився – таки на другий бік. Німці про переправу не здогадувались, і тому бій почався раптово. Ми відбили безліч шалених атак. Доходило до рукопашних сутичок. Німців відтіснили. І тут я помітив зруйнований будинок. Звідти стріляв кулемет. Я кинув гранату. Одного німця було вбито, двох узяв у полон. За цей бій був нагороджений Орденом Слави ІІІ-го ступеня. Додому повернувся 15 червня 1945 року. Після війни Василь Мозоль працював спочатку в колгоспі ім.Куйбишева, а потім 25 років працював  на молозаводі, звідти пішов на заслужений відпочинок. Має нагороди – ордени, медалі. Помер Василь Іванович Мозоль 1 грудня 1989 року. Не всі нагороди збереглися , лишилися лише такі:

  • Медаль «20 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941 -1945 ГГ.»
  • Медаль «30 ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941 – 1945 ГГ.»
  • Орден « СЛАВЫ ІІІ СТЕПЕНИ »

 

 

alt

Костючок  Яків Данилович

Народився 10 січня 1924року в селі Бережки Дубровицького району Рівненської області. Його військова біографія розпочалася в 1942 році в підпільній організації, що діяла на Рівненщині. Згодом був мобілізований на фронт. Воював у 61 армії 75 дивізії 241полку. Командував полком генерал армії Бєлков. Брав участь у звільненні Варшави, отримав поранення. Після лікування повернувся на фронт. Дійшов до Берліна, після Перемоги повернувся додому. Нагороджений:

орденом «Червоного прапора»

орденом «Вітчизняної війни»

медаллю «За победу над Германией»

                                     медаллю «Партизану Вітчизняної війни»

Інформація надана краєзнавцями Бережківської ЗОШ 1-3 ступенів.

 

 

 

altКостючок Демид Мусійович

Народився 1916 року в селі Бережки Дубровицького району Рівненської області. На фронт призваний по мобілізації 27 січня 1944 року. Присягу прийняв при 30 стрілецькому полку. Був рядовим. При виконанні бойового завдання тяжко поранений в плече. Після лікування в госпіталі повертається на фронт. Нагороджений

  • медаллю « За победу над Германией»

Помер у 2002році. Інформація  надана рідними.

 

 

 

 

 

alt

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 altКопоть Данило Григорович

Народився 03.06.1924 в селі Бережки Дубровицького району Рівненської області. Мобілізований у 1943 році.Воював на першому українському фронті, брав участь в операціях на Курській дузі. Із січня по березень 1945року воював на Далекому Сході, а 21 березня 1945 року повезли в Манжурію. Пройшов міста (міста Мулін, Хорсбін). Повернувся додому 30 травня 1945року. Нагороджений медалям:

  • «За победу над Германией»
  • «За победу над Японией»
  • «За бойові заслуги».

Інформація надана краєзнавцями Бережківської ЗОШ 1-3 ступенів.

 

 

 

altКостючок Степан Сергійович

Костючок Степан Сергійович, ветеран ВВв

Народився 1921року в селі Бережки Дубровицького району Рівненської області. Мобілізований у травні 1944року. Воював на другому Білоруському фронті у 110 стрілецькій дивізії1291 полку першого батальйону. У Польщі в Августовських лісах стояв в обороні шість місяців. Брав участь у штурмі польської фортеці Осовець, у звільненні міст Пінськ, Ломжа (Польща),Кенісберга (Калінінград). У боях за місто Ломжа батальйон відзначився і став називатися Ломжським гвардійським батальйоном. У запеклих боях за місто Кенісберг був поранений в ногу осколком від гранати. Сім місяців лікувався в госпіталі міста Самарканд. Повернувся інвалідом . Нагороджений:

  • медаллю «За відвагу»
  • медаллю «За победу над Германией»

Інформація надана краєзнавцями Бережківської ЗОШ 1-3 ступенів.

 

 

 

altЖакун Лукаш Іванович

Народився 10 червня 1925 року в селі Залужжя Дубровицького району, Рівненської області. В червні 1944 року був призваний на фронт. Воював у сухопутних військах Східного фронту артилеристом гаубиці-122 мм. Брав участь у бойових походах і операціях на території Китаю і Манджурії. Нагороджений

  • орденом «Отечественная война» II степені
  • орденом «За мужність» III степені

та десятьма медалями. Інформацію надала дочка ветерана Любов Лукашівна.

 

 

 

altЖмура Федір Максимович

Жмура Федір Максимович народився 18.07.1922 року в с.Колки Дубровицького району Рівненської області. В 1942 році Федір Максимович пішов в партизани і жив в «Острівцях», а коли розбили партизан, повернувся в село Колки . Саме тоді через наше село проходила друга лінія фронту. 9 червня 1944 року пішов до лав армії – на фронт. Жмура Федір Максимович служив в складі 626 стрілецького полку на посаді «стрелок» по грудень 1945 року, а з 3 листопада 1944 року був тяжко поранений наскрізним плечовим пораненням лівого передпліччя і пошкодження ліктьових кісток по 6 лютого 1945 року, повернувся на фронт в 144 стрілецький полк командиром відділення і прослужив по січень 1946 року. В січні 1946 року став командиром 97 відділу понтомостового батальйону по листопад 1946 року. Демобілізований на основі Призидіума Верховної Ради від 20 жовтня 1946 року.

посвідчення на отримання ордена За мужність 3 ст в ВВв

Посвідчення на нагрудний знак Партизан України 1941-1945 рр

Посвідчення про отримання ордена Отечественной войны 1 ст

Нагороджений медалями:

  • Нагрудний знак «Партизан України 1941 – 1945»;
  • Орден «За мужність 3 ступеня» ;
  • Орден «Отечественной войны 1 степени»    

 

alt

            alt

alt

 

 

 

 

 

 

 

 

altБандура   Михайло Трохимович

Бандура Михайло Трохимович, ветеран ВВв

Народився у 1912 році в селі Лісове Дубровицького району Рівненської області. На фронт був призваний у 1944 році. Дійшов до Варшави, де був поранений у плече. Довгий час перебував госпіталі в Перлі. У 1946 році повернувся додому. Мав бойові нагороди:

  • медаль «За відвагу»
  • медаль «За взятие Варшавы»

Помер у 1990 році. Інформація надана рідними

 

 

 

altВальковець Федір Трохимович

народився 01 червня 1920 року в селянській сім’ї с. Мочулище Дубровицького району Рівненської області.  Закінчив три класи Польської школи. В 1939 – 1940 роках працював робітником на шахті ім.. Енгельса м. Краснодар. У 1940 -1941 роках працював на лісопильному заводі с. Мочулище. В роки війни був підпільним партизаном  Міщуровського  полку.У 1944 році був призваний на фронт. З січня 1944 року по червень 1945 року воював на першому Білоруському фронті стрілком 661 стрілкового полку.З червня 1945 по червень 1946 року воював на Прибалтійському фронті стрілком 65 стрілкового полку. Звідки був мобілізований.Особисті спогади: "1 січня всіх солдатів, і мене в тому числі завезли в місто Кіров. Я потрапив в запасний полк. Навчались там два місяці. Після закінчення навчання відправили на Західний фронт. Брав участь у наступі на Латвію. Захищав місто Ригу. На полі був ранений. Доставили в госпіталь, лікувався два місяці. Після лікування - знову фронт. З 25 березня 1944 по 9 травень 1945 року був у складі 117 стрілкової дивізії, знову поранило. Після лікування потрапив на фронт в Фінську дивізію. Воював у Курмендії. Там же попав в оточення на 9 діб. Не було що їсти. Чотири доби були голодні, але вірили в перемогу. На 9 день прорвали оточення. В тому бою я відморозив ноги. І знову госпіталь. Лікувався три місяці. Коли вийшов з госпіталю, почув радісну звістку - Німеччина капітулювала."

Був нагороджений:

 Медаль за відвагу

 « 50 років Збройним силам СРСР»

 « 60 років Збройним силами СРСР»

 «За перемогу над Німеччиною в ВВв 1941 -1945рр»

 «30 років Перемоги у ВВв 1941 -1945рр»

 Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня

Орденом Слави ІІІ ступеня

Після війни Федір Трохимович працював у колгоспі ім. Калініна комірником. З 1952 по 1954 рік працював головою сільської ради в селі Мочулище.З 1954 по 1984 року працював в місцевому колгоспі на різних посадах. Звідти пішов на пенсію. Виховав шестеро дітей . Помер в 1992 році.

 

 

altГрицюк Феодосій Євтухович

Грицюк Феодосій Євтухович, ветеран ВВв

Народився у 1917 році в селі Лісове Дубровицького району Рівненської області. Призваний на фронт у 1943 році. Воював у Чехословаччині, був кулеметником. За 5 днів до перемоги був поранений. Повернувся додому інвалідом. Нагороджений багатьма медалями:

  • медаль «За відвагу»
  • медаль «Учасника Великої Вітчизняної війни»

Помер у 1992 році. Інформація надана рідними

 

 

 

altГольц Яків Михайлович

Гольц Яків Михайлович, ветеран ВВв

народився в селі Сварицевичі у 1923 році – помер 22 липня 1980 року. У 1944 році був мобілізований до лав Радянської армії. Служив сержантом-кулеметчиком. У 1945 році забрали на японсько-радянський фронт, де отримав медаль:

«За перемогу над Японією»

орден Бойової Слави

За звільнення Східної Європи нагороджений медалями:

«За відвагу»

                                 «За взяття Берліну»

                                 орденом Бойової слави за звільнення Кенігсберга

У 1947 році повернувся додому. Інформація надана родичами ветерана.

 

 

Останнє оновлення на Вівторок, 31 березня 2015, 11:30