Головна Архів матеріалів
Голодомор - не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана Друк e-mail

Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2008. - 1000 с; іл.

Загальноукраїнський том "Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років" є лише частиною масштабного загально­українського видавничого проекту, який включає в себе 17 обласних томів та том міста Києва.

У книзі узагальнено сучасний стан наукових досліджень з цієї проблеми. На основі архівних джерел та свідчень очевидців розкриваються причини, масштаби та наслідки Голодомору. Публікуються реєстр архівних документів, перелік населених пунктів, мешканці яких постраждали під час Голодомору. Подано вибрану бібліографію та оригінальні фотодокументи.

Роберт Конквеет. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. Н. Волошинович, 3. Корабліної, В. Новак; Літ. опрацювання А. Криштальського.- Луцьк: ВМА "Терен", 2007.- 456 с.

Книга вперше побачила світ у 1986 ропі. Це одна з найґрунтовніших праць, яка була написана в часи, коли не тільки в колишньому Радянському Союзі, а й у багатьох країнах Заходу не визнавали навіть сам факт Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Дослідження всебічно розкриває правду про геноцид проти українського народу, насамперед його штучність та спланованість радянським тоталітарним режимом.

 

Чотиритомне видання матеріалів Конгресово-президентської Комісії США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою і є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1933 р.) була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, які бачили такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр.

 

 

Брошура у стислій формі розповідає про головні причини найжахливішої за масштабом та перебігом подій трагедії, яку пережив 1932-1933 рр. український народ. Автори розкривають тло трагедії, наголошують на її штучності. Вони аргументовано доводять, що творцями Голодомору була верхівка комуністичної партії на чолі з Й. Сталіним.


У книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціо-гуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Подано документи Політбюро ЦК ВКП(б) і Політбюро ЦК КП(б)У, РНК СРСР і РНК УСРР, місцевих партійних та радянських органів, установ ДПУ, суду, прокуратури, міліції; листування Й. Сталіна, Л. Кагановича, В. Молотова, С. Косіора, В. Чубаря та інших; численні звернення селян - листи, заяви, скарги, прохання. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду. Вміщено також матеріали зарубіжних дипломатичних представництв, організацій української еміграції, міжнародної громадськості.

 

Ці історико-краєзнавчі документальні дослідження журналіста, краєзнавця і літературознавця Івана Пащука присвячені 75-річчю пошанування жертв голодомору 1932-1933 років в Україні і Року пам'яті, оголошеного Указом Президента України Віктора Ющенка від 24 листопада 2007 року.

 

 

 

 

Свіча пам'яті: Усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках. - К.: ВД «Стилос», 2007. - 288 с.

Розкривається глибина трагедії українського народу під час Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках. Усні свідчення неспростовно доводять, що акція геноциду українських селян була чітко спланованою більшовицькою владою Кремля. Пропоноване читачам дослідження документально підтверджує злочин, скоєний радянською владою проти селянства України у 1932-1933 роках.

Запалимо ж свічку пам'яті та помолимося за всіх замучених голодом українців.


Моргун Ф. Т. Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу. Факти і наслідки. - Вид. четверте, перероблене і доповнене. - Полтава: Диво-світ, 2008. - 296 с.

Сучасний читач зовсім недавно став свідком того, з якими труднощами було прийнято в залі Верховної Ради України постанову про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу. Відомий письменник-публіцист Федір Моргун іде ще далі й розширює часові межі геноциду принаймні до мас­штабів першої половини кривавого XX сторіччя.

Українська молодь, яка загинула в результаті сталінсько­го голодомору, терору, у Другій світовій війні, так само вилу­чена з народу, його мови і культури, неначебто хтось вилучив з кругообігу пір року весну, що відроджує силу і красу природи.

 

Давидюк Р. П., Жив'юк А. А. «Почутися одним нерозривним зі своїми братами і сестрами Великої України»: Відлуння Голодомору 1932-1933 рр. на Рів­ненщині. - Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2008. - 92 с.

В науково-історичному нарисі вперше зібрано, проаналізовано і узагальнено документальний матеріал про реагування населення Рівненщини, яка входила до складу Другої Речі Посполитої, на Голодомор 1932-1933 років у Радянській Україні. Йдеться про форми поширення і зміст відомостей щодо голодової трагедії селянства Великої України серед населення західноукраїнських земель, реакцію на це польської влади і українського загалу, зокрема політичних, громадських, церковних організацій, що діяли на території Волинського воєводства, проведення ними допомогової акції голодуючим, намаган­ня радянської влади знищити пам'ять про голод 1932-1933 років після входження Рівненщини до складу СРСР. Використано архівні документи, зокрема Державного архіву Рівненської області.

ВТРАТИ ВІД ГОЛОДОМОРУ

Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. За оцінками істориків і демографів, кількість прямих і непрямих втрат населення України становить понад 10 мли. осіб.

Втілення політики тоталітарного режиму досягло апогею взимку і навесні 1933 року, коли щоденно від голоду гинули десятки тисяч ні в чому не винних людей. Жахіттям Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У надії на їх спасіння селяни проривалися через кордони ГПУ у міста, де підкидали дітей або ж просто залишали. Ці діти через «перевантаженість» дитячих будинків найчастіше вмирали на вулицях від голоду й хвороб. Сумним підсумком Голодомору стало те, що у багатьох районах у вересні 1933 року за шкільні парти не сіло майже дві третини учнів. Наслідком трагедії, крім фізичного знищення мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя на довгі роки.

«Україна цього року знаходилася у критичному становищі - тут був величезний голод, або, за визначенням влади, - перемога соціалістичного ладу в сільському господарстві [...] За довіреним повідомленням із офіційних джерел, втрати від голоду оцінюються майже у сім млн. осіб».

Зі звіту Генерального консульства Німеччини у Харкові,
26 січня 1934 року

«А мені згадався 1933-й. Це таки був геноцид!

Пів-Сухої виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата-коваля, де діти старші поїли менших... А ті мої товариші - однокласники Киселі з бреусовських хуторів, що незрівнянні успіхи проявляли в математиці, - сьогодні у школі були, а завтра вже не прийшли: вмерли обидва. А по містах торгсини, Галещинська біофабрика окорока відправляла на експорт...

Ні, це довічний гріх Сталіна, злочин його, якому немає і ніколи не буде виправдання».

Зі щоденника письменника Олеся Гончара

«Пишеться про голодомор у селах, але не згадується про голод по містах України [...]. Моє рідне місто Гадяч теж було жертвою цього жахливого злочину Москви. Гадячани мерли просто на вулицях, їх підбирали на вози і вивозили геть, часом там були і живі, я сама цьому свідок.

[...]по містах ніби давали картки на хліб. Але це неправда. Деякі отримували картки, але не всі. Мій батько, наприклад, карток на хліб не отримував, у нашій родині панував голод. Врятувало нас те, що повідносили золоті речі до «Торгашу». [...]. В центрі міста на розі крамниці [...]були виставлені на вікнах усякі харчі, що їх можна було заміняти на золото і срібло. А перед крамницею лежали голодні гадячани і там же вмирали».

Євгенія Фесенко-Ковальська

Останнє оновлення на Субота, 14 січня 2012, 14:25