Головна Бібліотека Книжкова виставка Чорнобиль - хрест України
Чорнобиль - хрест України Друк e-mail
Книжкова виставка "Чорнобиль - хрест України"
діє до 27 квітня на абонементі центральної районної бібліотеки

Двадцять п’ять  років минуло від дня, з якого розпочалось нове літочислення для України й всього людства. 26 квітня 1986 року, тихої весняної ночі, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції прогримів вибух, який сколихнув увесь світ. Страшна звістка про катастрофу в Чорнобилі — невеличкому українському місті, розташованому поблизу злиття сивого Дніпра й тихоплинної Прип'яті, облетіла всю планету. Оспіваний мирний атом, здавалося б, приручений і покірний, вийшов з-під влади людини, вивергаючи на земну поверхню вогненне нутро, розхукуючи навсибіч незриму отруту радіації.

Викликаючи різні оцінки вітчизняних і зарубіжних фахівців, бажання применшити одних і перебільшити інших — Чорнобильська катастрофа, стан атомної станції й Чорнобильської зони постійно залишались у центрі уваги світової громадськості.

Катастрофа нагадала про всепланетарну відповідальність людини за плоди її діяльності й глобальність можливих трагічних наслідків у разі нехтування цього постулату. Людство перед чорнобильською бідою зрозуміло свою незахищеність і необхідність консолідації й взаємодопомоги. Чорнобиль став німим докором минулого і болючою пересторогою для майбутніх поколінь.

Пізно вночі, коли й сама весна притихла від колискової синьоокого Полісся, заревом вирвався з обіймів пітьми вогонь, що світився зовсім неприродньо. Сповиту материнськими обіймами тишу пройняв вибух. Неначе збулись пророчі слова святого Івана Богослова, наведені у кінці Вічної Книги: "...велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. А ймення зорі тій Полин..." Першими жертвами катастрофи стали атомники й пожежники, які були у той час на змінах.

Ще 1989 року, зокрема, відомий журнал «Новый мир» опублікував матеріали документальної хроніки «Чорнобильський зошит» Г.Медведєва. Отож: «До п’ятої – багатократні блювоти й дуже погане самопочуття у Давлетбаєва, Бусигіна, Корнєєва, Бражника, Тормозіна, Вершиніна, Новика, Перчука. Всіх їх відправили до медсанчастини. Давлетбаєв, Тормозін, Бусигін та Корнєєв – виживуть. Узяли по триста п’ятдесят рентген. Бражник, Перчук, Вершинін, новик одержали по тисячі й більше рад. Ці четверо мученицькою смертю помруть у московській клініці».

На відміну від пожежників котрі бачили перед собою лише вогонь, ці люди знали що мають справу з набагато страшнішою небезпекою. Але ніхто з них не покинув станцію. В тому числі й Олександр Новик – наш земляк-городищенець.

Ще раз повернемося до «Чорнобильського зошита»: «Турбіністи в ту фатальну ніч 26 квітня 1986 року звершили подвиг. Якби вони не зробили того, що зробили, полум’я пожежі охопило б весь машзал зсередини, рухнула б покрівля, вогонь перекинувся б на інші блоки, що моголо б призвести до зруйнування всіх чотирьох реакторів». А О.Новик же був турбіністом.

Посмертно Олександр нагороджений орденом Пошани. А правильніше б було – орденом Пам’яті, якби такий існував. Пам’ять наша про земляка – існує, зберігається. Як карбується незабутністю все, позначене крилом чорнобильської біди.

Тяжка праця й подвиг, горе й звитяга — все змішалось у пекельному вогні ядерної стихії. Сотні тисяч українців, білорусів і росіян насильно зреклися батьківських місць, прощалися з корінням свого родоводу.

Про Чорнобильську катастрофу написано багато книг і статей. Коли б їх об’єднати, то вийшов би цілий літопис сумної події, у якому нуртує напруга протилежних думок і позицій. У книгах багато фотографій. Вони говорять безмовно: то чорними болями людськими, то жевріючою надією, то засторогою.

Підбираючи книги для книжкової виставки «Чорнобиль – Хрест України» прагнули донести інформацію до користувачів.

У представлених книгах багато фотографій. Вони говорять безмовно: то чорними болями людськими, то жевріючою надією та засторогою. Перед ними падають на коліна слова, холоне, мов кинуте на лід, серце. Головна їх тема – здолання атомного лиха – незаперечна.

Забарвлена в траурі доба
На моєму Поліссі веснить розмаїттям квіту.
Дні сумної трагедії вже не залякують нас.
Чим загоїти і відновити гармонію світу?...
Хоча Зірку полину стирає у пам’яті час.
Протиборство з природою – явна поразка.
В Україні забарвилась в траур доба.
Дивне полісся – ти пісня, поезія, казка!
Так непоправно злетіла на тебе журба…
Було боляче квітам у травах, і річечці, і озерцю.
П’ють той трунок мої і понині легені,
… Як чиюсь нам простити провину оцю?...

Ганна Дячок

Дубінець Н.К.
провідний бібліотекар Дубровицької ЦРБ