Головна Бібліотека Книжкова виставка Був світ, а в світі була любов
Був світ, а в світі була любов Друк e-mail

(31. 03. 1935, м. Кременець, нині Тернопільської обл. - 11. 03. 2001, Львів, похована у Кременці) - письменниця, громадська діячка. Член НСПУ (1983). Лауреат літературного конкурсу «Шістдесятники» (1996). Літературної премії імені О. Білецького та імені В. Марченка (обидві - 1997). Підчас навчання у педучилищі (м.Костопіль Рівненської обл.) заарештована.

1952 за звинуваченням у «антирадянській агітації». Засуджена до 10-ти р. позбавлення волі, покарання відбувала у Бобровиці таборі поблизу Чернігова. Звільнена 1954. Працювала на будівництві та підприємствах Донбасу. Закінчила заочно Літературний інститут у  Москві (1971). Від 1990 проживає у Львові. Авторка поетичних збірок «Веселки на тротуарах» (К., 1966), «Наречена сонця» (Д., 1976), «Високе полум'я дня» (К., 1980), «Слід зірниці» (К., 1986), «Вибране сином» (1999), «Рядок з літопису», «Ера України», «І сказав Ісус» (усі -2000), «Лілії для Юлії», «Сонце, вітер і жінка», «Ішла весна по місту», «Над озером холодної води», «Станція Ворожба» (усі -2001; Львів); чотири книжки оповідань і повістей «Відцвіла шипшина» (К., 1974), «Твій тихий дім» (К., 1980), «Двадцять років і один день» (К., 1984), «Донбас»(1985). Збирала й опрацьовувала матеріали про видатних українців: «Силуети поетес: Літературні портрети» (К., 1989), «Степан Бандера: Людина і міф» (К., 1999; Л., 2000; 2002), «Нескорена Берегиня: Жертви московсько-комуністичного терору XX ст.» (Торонто; Л., 2002; співавторстві), «Українка в світі» (Л., 2002). Видала автобіографічну книгу есе «З сімейного альбому» (Дубно, 1993) та роман «Соло для дівочого голосу» (Л., 2001). Поезія Галини Гордасевич відтворює чуття і настрої жінки, уважної до одвічних цінностей - любові, добра та краси, її проза звернена до морально-етичних проблем, пов'язаних із працею, коханням, родин, турботами. Опублікувала низку статей, присвячених сучасному літературному процесові, проблемам розбудови і зміцнення України як національної держави. Брала участь у русі дисидентів. Співзасновник  Товариства української мови ім. Т. Шевченка, НРУ тощо. Після смерті Галини Гордасевич у Львові 2004 видано книгу «Як стати доброю господинею», 2006 - 1-й том кількатомного зібрання творів письменниці «Твори. Поетичні твори».

Доля української поетеси Галини Гордасевич пов'язана з Рівненщиною. Проживала в м.Дубровиця. Її батько, випускник Варшавського університету, кілька років був вікарієм у Дубровицькій церкві. 1993 року лауреат кількох літературних премій побувала в Дубровиці, прийшла на місце, де жила у старій хаті під великим в'язом, згадала, що саме тут склала свій перший вірш. 11. 03. 2001 Галини Гордасевич не стало. З ініціативи місцевого поета-краєзнавця Василя Павловича Попенка в Дубровиці з’явилася вулиця Галини Гордасевич.

Певний період проживала Галина Гордасевич в  с.Городець Володимирецького району Рівненської області. Вчилася у Кричильській школі Сарненського району, в Острозькому і Костопільському педучилищах.

З творчого доробку поетеси

ЗАПРОШЕННЯ
Ходім зі мною, читачу, ходім,
Ходім зі мною в мій веселий дім!
Він вранці розчиняє вікна сонні,
Він білі стіни гріє вдень на сонці,
А ввечері вогнями весь кипить,
Ну а вночі — вночі спокійно спить.
Проходять   в ньому —
не зіб'ються з кроку —
Чотири пори дня, чотири пори року.
Вишневий цвіт осиплеться весною,
І липа зашумить над ним і мною,
А потім осінь золотить плоди,
А потім сніг — веселий син води.
Так і в людей: дитинство золоте,
А потім юність рожами цвіте,
А потім зрілість — мудрості пора,
А потім старість стане край двора.
Проходять в ньому —
не зіб'ються з кроку —
Чотири пори дня, чотири пори року.
А ми до цього все ніяк не звикнемо
В моєму домі з голубими вікнами...

***

ГАЛИНА
Галина по-грецьки — «тиша».
Яка ж я дурна була!
Якби я це знала раніше,
То зовсім інакше б жила.

Я б не пхалась, куди не кличуть,
Ще б подумала, чи іти,
Не торкнулись би мого обличчя
Знаки болю і самоти.

Я б усім посміхалась лагідно,
Все б доводила до пуття,
І було б квітчасте та ягідно
В тихім гаї мого життя.

Чи це батьки помилились,
А чи, може, моя вина,
Що в тому гаю поселилась
Тонкостебла тернина одна?

Я її руками відводжу,
Я ще зовсім не знаю про те,
Що у днину весняну погожу
Так рожево вона зацвіте.

***

ПОВЕРНЕННЯ
В цьому домі я колись жила.
Чи жила, чи так мені намріялось?
Молода, щаслива я була —
Білим цвітом геть усе завіялось.

В цьому домі я колись жила,
А коли вставало раннє  сонце,
Щебетушка-ластівка мала
Стукала в моє віконце сонне.

В цьому домі я колись жила,
Снила все дорогами далекими,
Зором спраглим — все, що я могла,—
Слідкувала в небі за лелеками.

В цьому домі я колись жила
1 до неймовірності була щасливою,
А тепер в долоні ось лягла
Осінь стиглою малиновою сливою.

Був той день: я вийшла і пішла.
Ліг мені на скроні пил доріг.
В цьому домі я колись жила.
З чим тепер переступлю поріг?

***

НА ТЕМУ ШЕВЧЕНКА
Хрущі над вишнями гудуть.
В саду дрімають сонні вишні.
А матері до хвірток вийшли
Поглянуть, чи сини ідуть.

Так легко матерям зітхати!
Сягнувши далей і висот,
Сини вертаються. І от
Сім'я вечеря коло хати.

Вже соловей завів своє
Десь у гущавині вишневій,
А на високім чистім небі
Вечірня зіронька встає.

І от поснули вже сини,
А в матерів нові турботи.
Весь вік готові ждать вони
Синів із мандрів чи з роботи,
Лише б ніколи — із війни.

СЛІД ЗІРНИЦІ
І знову долоні, холодні, мов лід,
Тулю до гарячого чола.
Живу... Помру...
А чи лишиться слід?
Чи однаково: жила — не жила?
Пролетіла птиця.
А який по ній слід?
Тільки вітер з-під сизого крила.
Спалахнула зірниця.
А який по ній слід?
Тільки серце чиєсь обпекла.

***

УКРАЇНО МОЯ

Україно моя, Україно,
Калинова моя, тополина!
Тож дiвчата твої, мов тополi,
Не було їм щастя i долi.
Їхня доля стелилась туманами,
Обвивалась круг шиї арканами,
У гареми вела султанськi,
В осоружнi покої панськi.

Україно моя, Україно,
Та спiвоча ж моя, солов’їна!
Над полями та над ярами
Тужно пiснi бринять вечорами.
Та чи ж є iще де така мова,–
Що барвиста вона та шовкова,
На свiтi усьому прославлена,
Та не раз у колисцi задавлена!

Україно моя, Україно,
Це ж не пiсня твоя лебедина!
Там, у полi, де вiтер вiє,
Квiтнуть роки твої молодiї.
Твоїй пiснi простору треба,
Тож беруть її хлопцi в небо,
I лунає вона безупинно...
Україно моя, Україно!

ЯНИЧАРСЬКА БАЛАДА

Встала курява стовпами.
Багрянiли хмари.
Приазовськими степами
Гнались яничари.
I летiла перед ними
Звiстка невесела,
Що пускають вони з димом
Українськi села,
Що старих людей вбивають,
Тих, хто уже сивий,
Малих дiток забирають
В неволю-ясир.

Забiгає яничарин
У бiленьку хату.
Стала жiнка у вiдчаї –
Нiкуди тiкати!
Тiльки в очi подивиться –
В нього ж очi синi!
Раптом зойкнула вдовиця:
– Сину ти мiй! Сину!..–
Простягає вона руки,
Обiйняти хоче,
А вiн стоїть, клятий турчин,
Стоїть та регоче.
Звiдки йому пам’ятати
Українську мову,
Як малим украли з хати,
З батькiвського дому,
Вiд матерi вiдiрвали,
Вiд рiдної сутi
Та молоком напували
Скаженої суки.
Постаралися немало
Вчителi незлецькі,
Щоб не знав вiн слова «мамо»
Навiть по-турецьки.
То ж була наука люта –
Як зброю тримати.
От i блиснула шаблюка!
От i впала мати...

3 того часу проминули
Не лiта – столiття.
Дай Бог, щоб вас обминули
Такi лихолiття!
А щоб ми це, люди милi,
Могли пам’ятати,
Не спочили у могилi
Анi син, нi мати.
Бога мудрiсть незвичайна
I велика сила:
Вiн з матерi зробив чайку,
Зробив вовком сина.
I чаєчка все кигиче
На ковилу сиву,
А прислухаєшся – кличе:
– Сину ти мiй! Сину!..
А вiн виє, турчин клятий,
Темними лiсами,
Нiби вчиться вимовляти:
– Мамо моя! Мамо!.

 

Література про Г.Л. Гордасевич

  1. Гордасевич Галина Леонідівна [31.03.1935 – 11.03.2001]/Енциклопедія Сучасної України: в 20 т:/ІЕД. – К., 2006. – Т.6. с.235;
  2. Гордасевич Галина Леонідівна [31.03.1935 – 11.03.2001]//І.П.Пащук. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. – Рівне, 2005 – с.44;
  3. Лемешко Н.В. Галина Гордасевич: літературна вікторина/Лемешко Н.В.// Шкільна бібліотека. – 2010.- №2. – с.108-109;
  4. Сінкевич О. Колишній секретар райкому пише краєзнавчі книжки і відновлює історичну справедливість//В.П.Попенко. Лебединий поклик. – К. 2009. – с.50;
  5. Пащук І. Юнка з веселковими очима // Вільне слово. – 1995. – 29 березня;
  6. Гром’як Р. Був світ, а в світі була любов // Літературна Україна. – 1995. – 27 квітня;
  7. Гей В. Наречена сонця (некролог) // Літературна Україна. – 2001. – 29 березня;
  8. Лобовик І. / Жіночий портрет при світлі силуетів // Вітчизна. 1991. №3.

 

Дубінець Н.К.
провідний бібліотекар Дубровицької ЦРБ

Останнє оновлення на Четвер, 12 січня 2012, 15:38