Головна Повір у себе Світ її фантазій - серцю мила вишиванка
Світ її фантазій - серцю мила вишиванка Друк e-mail

Рушник. Він пройшов крізь віки,
він і нині символізує чистоту почуттів,
глибину безмежної любові до своїх людей,
до всіх, хто не черствіє душею,
він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям.
Хай символ цей завше сусідить у нашій добрій хаті
як ознака великої любові й незрадливості.
В.Скуратівський

Слова відомого українського письменника, етнографа чи не найбільше розкривають духовний світ молодої героїні моєї розповіді – Жанни Миколаївни Новик, яка живе в селі Удрицьк. Переді мною життєрадісна і водночас стримана жінка. Мужня й терпляча, лагідна й чуйна. Усміхнені очі випромінюють щирість і щедрість молодої господині. Життя навчило її радіти всьому, що оточує її, гостинно зустрічати кожного, хто завітає в її затишну оселю. Адже з раннього дитинства довелося Жанні Миколаївні змагатися з біллю, боротися з недугою. Невтішний вирок лікарів, операція на серці і дальнійші тривожні застереження медиків – все це, здається, могло вибити з життєвої колії тендітну дівчину. Та поруч були працьовиті і мудрі тато з мамою, які безмежно її любили. А ще запам’ятались моїй співрозмовниці з тих тривожних дитячих літ мамині руки – добрі й ласкаві. В хвилини розпачу мама ніжно пригортала маленьку Жанну до грудей і тепло її долонь заспокоювало зболену донечку, навіювало зцілюючий сон.

Завдяки рідним Жанна Миколаївна зуміла повірити в себе і побороти недугу. Та й синок Андрійко, ніби сонечко, зігріває мамине серце, додає йому життєвої сили.

А ще – вишиванки-рушники! Жанна впевнена, що це захоплення в неї на все життя. Вишиваючи їх, вона ніби часточку душі своєї залишає на полотні, а взамін отримує здорову життєву силу енергії. В вишиванках, мов у дзеркалі, відбиваються її заповітні мрії, найпотаємніші думки, щирі побажання. І кожна з них виходить напрочуд гарною і зрозумілою.

Один з рушників зачарував мене веселковими кольорами, які непомітно переходять з одного в другий. Так і хочеться назвати цей витвір талановитих рук розквітлою весною, яка приносить нам стільки барвистих кольорів.

Ніби живими, яскраво червоними ружами милує зір інший рушник. Він навіяв мені щемну згадку про мамин палісадник, в якому щороку зацвітають ось такі улюблені мої квіти.

А ось ще одна мистецька робота непосидючих рук Жанни Миколаївни. Цей рушник так і проситься розповісти про щось душевне, сокровенне і відоме лише його господині. Рядочки хрестиків чергуються на ньому то лагідно-золотим кольором хлібних колосків, то трав’янисто - зеленим кольором життя, то зірчато-червоним, то сумовито-чорним, то мрійливо-голубим – ніби саме життя героїні відбилося в ньому, в якому переплелися і біль, і тривога, і надія, і радість.

Звернула увагу я ще на два рушники. Один з них, за словами Жанни Миколаївни, - оберіг їхньої родини. Його орнамент до останнього хрестика створений самою вишивальницею. Вишити й червоними та чорними нитками... Він покликаний приносити щастя в дім, оберігати родину від негараздів. Другий рушник вишивався ще молодим дівчам перед весіллям – обрядовий. І слався під ноги молодим – на щастя, на долю.

Запитала я у Жанни Миколаївни:

- Який з цих чудових рушників найдорожчий для тебе?

Легка задума відбилася на чолі співрозмовниці, але через хвильку вона відповіла:

- Всі вони для мене дорогі. Адже в них моє життя, в якому були радість і сум, тривоги і надії. Мої рушники – це ніби другі мої діти, народжені і в погожу днину, і в дні смутку, і в безсонні ночі. Вишиваючи їх, я ніби забуваюся про свої біди, здається здоровішаю душею і фізично, отримую наснагу до життя.

То ж хай твої вишиванки дарують тобі , Жанно Миколаївно, здоров’я, радість від прожитого дня і енергію на майбутнє. Хай оберігають тебе і твою родину від усього злого і недоброго. Щоб в твоїй хаті з рушниками сусідило тільки добро.

Кот Н.К., бібліотекар ПШБ с.Удрицьк