Головна Повір у себе Жити за покликом серця
Жити за покликом серця Друк e-mail

Щастя-не знати спокою,
В далі йдучи невідомі.
Щастя-це мир після бою
В отчому домі.
О.Підсуха

Щастя... Яке воно? Кажуть, що різне буває: і за виміром, і за плином часу, і за станом душі... Навіть тлумачний словник також твердить, що слово «щастя» має кілька визначень, а саме: «почуття або стан повного вдоволення», а ще «талан, успіх». Прискіпливі дослідники слова переконують нас, що воно походить від давньоруського «соучастіє».

Та як би там воно не було, мені здається, героїня цієї розповіді не раз відчувала щасливе почуття задоволення, хоч і не такою простою була її доля. Але неперевершений професійний талант приносив радість успіху і щиру вдячність від людей.

... У ті далекі сімдесяті минулого століття Галина Іванівна Булгак після закінчення мед-училища прийшла працювати в наше село завідувачкою фельдшерсько-акушерським пунктом. Відразу ж енергійно і впевнено взялася за роботу, її працьовиті руки та старанність колег перетворили сільський медпункт на затишний і охайний куточок лікарського зцілення. Тут завжди людину тепло зустрінуть, терпляче вислухають і на якісно професійному рівні швидко нададуть потрібну медичну допомогу. А вже як діагноз визначить Галина Іванівна хворому, то ніякий лікар не переінакшить - вона серцем відчувала людські болі і, водночас, робила все можливе, щоб зменшити страждання своїх пацієнтів.

Винагородою за її талант і вміння були щирі молитовні слова подяки і безмежна шана односельців. Мабуть, у селі мало таких хат, куди б не протоптала стежину допомоги сільська фельдшерка. І чи то в зимову заметіль, коли морозяний вітер, здавалося, до кісток пробирав холодом, чи то в осінню дощову негоду, коли ноги загрузали в місиві багнюки, Галина Іванівна невтомно спішила на виклик, несла людям надію на порятунок. І ось так кілька десятків років: своїми знаннями і умінням допомагала, вселяла віру, відвертала біду. Вона жила і працювала для людей. Щодня, щогодини твердо стояла на варті їхнього здоров'я. Трепетна мить задоволення прийняти в свої руки щойно народжену дитинку або помітити іскринки одужання у повеселілих очах хворого, відчути і перейнятися радістю зціленого від хвороби - все це є і її частинкою участі у творенні щастя для ближнього, а значить, і для самої себе.

Та так сталося, що за клопотами буднів вона не прислухалася до своїх тривог, не вбереглася від хвороби. Пекучий біль усе частіше пронизував зболені суглоби ніг. І, як наслідок, прийшов той злощасний день, коли без сторонньої допомоги не змогла ступити і кроку. Хвороба нещадно швидко прогресувала і довгий час довелося терпляче лікуватися. Хоч і перехоплювала тривожні погляди лікарів, і від болю, особливо вночі, хотілося плакати, кричати, та Галина Іванівна не здавалася. Непрохані безпорадні думки гнала геть. Правда, довелося покликати собі у поміч милиці. Таке життя...

Але самотньою Галина Іванівна ніколи не буває. Не було б і дня, щоб хтось із друзів або просто односельців не завітав до неї на хвилинку погомоніти або просто привітатись. А комусь і невідкладна її порада, а то й допомога потрібна. І приємно, радісно стає на душі в жінки, бо знає, що слово її вагоме, а вмілі руки потрібні людям.

А ще Іванівна має захоплення для душі - в палісадничку біля хати щороку своїми руками і з допомогою рідних створює різнобарвне диво з улюблених квітів. Поряд - охайна грядка суниць, а далі - милують око доглянуті кущі смородини, малини. Гордість господині цього Райського куточка-персик, цвіт якого всіх задаровує. І, мабуть, на знак вдячності і шани людській працьовитості, таланту і доброті, він майже кожного літа обдаровує хазяйку жовтогарячими смачнючими плодами. Вкладаючи часточку свого серця в ці рослини, вона отримує задоволення від праці і радість для душі. То ж хочу побажати цій талановитій людині, заслуженому працівнику охорони здоровя України, працьовитій і мудрій жінці зцілення від хвороби, світлих, сонячних днів і багато-багато років життя. Хай її супутниками завжди будуть віра, надія, любов і успіх.

Доля Галини Іванівни Булгак співзвучна з рядками вірша Олександра Підсухи. І я дозволю собі від імені автора присвятити ці святі слова саме їй:

Щастя-не слава, не гроші,-
Все це минає.
Щастя-це друзі хороші,
Шана людськая.
Там, де трудніше, де важче,
Швидше знайти його вдасться.
Руки твої роботящі-
Ось твоє щастя.

Ніна Кот.
бібліотекар Удрицької публічно-шкільної бібліотеки
Дубровицького району