Луцьке Євангеліє – пам’ятка галицько-волинської книгописної школи та пам’ятка української мови XIV століття. Луцьке Євангеліє майже на два століття старше за Пересопницьке Євангеліє, і вважається його предтечею. Це одна з найдавніших богослужбових книг України, що збереглася до наших днів....
Луцьке Євангеліє - одна з найдавніших східнослов'янських пам'яток християнської культури. Воно передувало і підготовлювало підготувало появу таких пам'яток духовності, як «Крехівський Апостол» і Пересопницьке Євангеліє, і в кінці - Острозької Біблії 1581 р.
Після майже 700-річного періоду забуття книга отримала нове життя у вигляді видання факсимільного типу.
День української писемності та мови відзначається 9 листопада.
Його встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій... в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».
Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті минулих літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії. Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Кількість мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови - полянського, деревлянського та сіверянського.
Колектив Централізованої бібліотечної системи Дубровицької міської ради в глибокій жалобі з приводу непоправної втрати - передчасної смерті директора Тетяни Михайлівни Бойчук, серце молодої жінки перестало битися на 35 році. Немає слів, щоб висловити співчуття з приводу неочікуваної смерті… Як важко пишуться ці слова. Не віриться, що Тані немає з нами, що вона вже не зайде до бібліотеки , посміхаючись… Чому йдуть найкращі, найрозумніші, найвихованіші? Тетяна Михайлівна була нашою колегою, директором . Як житеме її родина без неї? Питань багато, відповіді немає. Бо немає мами, дружини, сестри, подруги, куми, колеги…. Як оговтатися від горя? Віримо, що Всемилостивий Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне. Вічна світла пам’ять нашій колезі. В наших серцях вона житиме вічно!
80-ті роковини трагедії Бабиного Яру
Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні. Тут в роки фашистської окупації України було розстріляно понад 100 тисяч мирних радянських громадян, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та ін.Фашистські карателі знищували тут за національною належністю євреїв і ромів – жінок, стариків і дітей, за ідеологічною – комуністів і комсомольців, а також тих, хто чимось не догодив владі «вищої раси».«Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів» – писав Іван Дзюба.
Привітання читачів з Всеукраїнським днем бібліотек
Віра, Надія, Любов, Бібліотека всі ці слова поєднанні 30 вересня не випадково, всі вони несуть жіноче начало. Вірити надіятися та Любити – самі хороші почуття, які переживає людина. Бібліотека - місце де всі надбання минулого, теперішнього та майбутнього зберігаються, а ще бібліотека не тільки стелажі, книги, бібліотекарі , а й читачі.
Колектив Централізованої бібліотечної системи Дубровицької міської ради в глибокій жалобі з приводу непоправної втрати - передчасної смерті директора Тетяни Михайлівни Бойчук, серце молодої жінки перестало битися на 35 році. Немає слів, щоб висловити співчуття з приводу неочікуваної смерті… Як важко пишуться ці слова. Не віриться, що Тані немає з нами, що вона вже не зайде до бібліотеки , посміхаючись… Чому йдуть найкращі, найрозумніші, найвихованіші? Тетяна Михайлівна була нашою колегою, директором . Як житеме її родина без неї? Питань багато, відповіді немає. Бо немає мами, дружини, сестри, подруги, куми, колеги…. Як оговтатися від горя? Віримо, що Всемилостивий Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне. Вічна світла пам’ять нашій колезі. В наших серцях вона житиме вічно! 